Від соціальної працівниці – до керівниці агропідприємств: історія успіху Оксани Заскалкіної
Слідами прадіда
Любов до сільського господарства лозівчанка Оксана Заскалкіна успадкувала від її пращурів – прадід багато працював і був заможним селянином, дідусь усе життя пропрацював на землі, рідні брати працюють у сільському господарстві. Тому і її життєвий шлях не став винятком. Після закінчення школи Оксана, не вагаючись, вступила до аграрного вишу на факультет економіки підприємства.
– Ми з чоловіком разом закінчували інститут, він – агроном. Відразу після випуску поїхали працювати в село Новоіванівка Лозівського району. Він – бригадиром, а я – обліковцем тракторно-польової бригади, – згадує свої перші професійні кроки пані Оксана.
Згодом подружжя Заскалкіних переїхало до села Артільне і працювало у колгоспі «Україна». Чоловік – головним агрономом, а от для Оксани роботи за спеціальністю не знайшлося, і вона пішла працювати у сільську раду – спочатку соцпрацівницею, а потім її призначили на посаду секретаря ради. Та пропрацювавши деякий час, перейшла на роботу до Лозівської районної адміністрації і вже звідти вирішила піти на «вільні хліба», почала заготовляти молоко для Лозівського молокозаводу.
Оксана Заскалкіна разом з родиною. Фото з її особистого архіву.
– У мене було лише два охолоджувачі. Я збирала у селян молоко і відвозила на молокозавод, – розповідає жінка.
У 2004 році вона зрозуміла, що хоче більшого, тому вирішила створити своє фермерське господарство. Коли вперше озвучила цю ідею вдома, чоловік, який на той час працював директором великого агропідприємства, не зрозумів її і запитав: «Навіщо тобі це потрібно? Це ж лише зайвий клопіт».
Однак Оксана все ж пішла за своєю мрією, взявши в оренду невелику кількість землі, почала вирощувати насіння різних культур. Завдяки клопіткій роботі й вмінню домовитись, нею було створено фермерське господарство «Меркурій 2006» з площею обробітку понад 800 гектарів землі.
– Знайомому фермеру не зручно було обробляти одне з його полів. Я домовилася про обмін, і це поле досі обробляє «Меркурій» та отримує з нього врожай, – зазначає Оксана Заскалкіна – Я дуже вдячна своїм односельцям. Багато чоловіків-аграріїв повірили в мене і пішли за мною. Більшість з них досі працюють із моєю сім’єю.
Жінка розповідає, що особливих проблем із пайовиками у неї ніколи не виникало. Люди добре знали свою односільчанку, в разі наданої обіцянки, вона завжди дотримувалась свого слова.
У планах фермерки було розвивати у своєму господарстві не тільки рослинництво, а й тваринництво, тому вона відважилась і завела корів. Однак не всі задуми вдалося втілити у життя. Оксану Заскалкіну запросили знову на роботу в райдержадміністрацію – цього разу на посаду заступниці голови Лозівської РДА з питань розвитку агропромислового комплексу. Фермерка погодилася, а керування своїм господарством передала чоловікові, однак той не побачив перспектив у розвитку тваринництва. Сьогодні фермерське господарство займається суто рослинництвом.
Читайте також: Науковиця Анна Соіна стала першою харків’янкою, яка подалася в річну експедицію в Антарктику
Підполковниця Оксана Іванець: Жінка на службі – не «берегиня домашнього вогнища»
Поєднуючи досвід
На держслужбі Оксана Заскалкіна пропрацювала до 2015 року. А потім, вивчивши усі аспекти державного управління та власного досвіду керівництва сільськогосподарським підприємством, вирішила влаштуватися на роботу у велику міжнародну групу компаній NCH Capital (штаб-квартира розташована у Нью-Йорку, США), яка в Україні представлена агрохолдингом «Агропросперіс» із земельним банком 400 тисяч гектарів. Відправила свої документи, вдало пройшла співбесіду і в жовтні 2015 року почала працювати заступницею директора з виробництва. Через кілька місяців Оксану Заскалкіну призначили на посаду генеральної директорки одного з підприємств Лозівського району, а згодом вона очолила підприємства в Нововодолазькому та Валківському районах.
Пані Оксана зазначила, що атмосфера на підприємствах, які вона зараз очолює, – не дискримінаційна.
– У нас усі на рівних. Тут не важливо, якої ти статі, скільки тобі років тощо. Головне – професіоналізм і вміння працювати в команді на загальний результат, – констатує аграрійка.
Серед її колег є ще дві директорки, які працюють в інших регіонах України. Є жінки і у керівництві холдингу, одна з них – представниця інвестора з виробництва. За словами Оксани Заскалкіної, раніше на таких посадах працювали лише чоловіки.
Фото з особистого архіву Оксани Заскалкіної
Швидко наша героїня знайшла спільну мову і з фермерами в районах Харківщини, де очолила два товариства, і на своїй посаді замінила двох чоловіків. Ці підприємства вирощують високорентабельні культури.
– Якщо Лозівський район – це мій рідний, де добре знайомі всі аграрії, то у Валківському і Нововодолазькому районах мене ніхто не знав. Я знайшла підхід до фермерів, які працюють на цій землі. Вони для мене не конкуренти, а колеги. Я і їх так налаштувала. Звісно, не без того, що бувають якісь спірні моменти, але зазвичай це партнерські відносини. Буває, що під час пікових навантажень ми використовуємо техніку своїх колег, – розповідає керівниця агропідприємств.
Читайте також: «Запобіжник» від домашнього насильства
Жіночій раді все під силу: 24 роки тому в Мерефі об’єдналися активістки
Фермерок – лише 10 %
За даними Міністерства аграрної політики та продовольства, третина населення України проживає в сільській місцевості, 53 % – це жінки. У відомстві зазначають, що відсоток залучення жінок у сільськогосподарській діяльності не є оптимальним.
Так, у 2019 році частка жінок, які очолювали фермерські господарства, складала лише 10 %. Лише третина кооперативів, які очолювали жінки, отримали підтримку за державними програмами.
В Україні у багатьох галузях сільського господарства зарплати жінок нижчі за зарплати чоловіків, які виконують такі самі роботи.
За даними Державної служби статистики, у четвертому кварталі 2019 року середня зарплата жінок у всіх галузях склала 78,1 % від середньої зарплати чоловіків (ІІІ квартал – 75,8 %, ІІ квартал – 77,8 %, І квартал – 77,2 %).
«Жінки отримують у середньому значно менше, ніж чоловіки. Це факт. І це потрібно міняти. Через освіту, професіоналізацію, боротьбу зі стереотипами та дискримінацією і реформу ринку праці в цілому», – написав на своїй сторінці у Фейсбуці після оприлюднення даних колишній міністр економіки Тимофій Милованов.
А от у США зарплати агроледі стають більшими. Як повідомляє NewsАгроцентр з посиланням на Бюро статистики праці США, жінок в агросекторі стає більше, ніж чоловіків. До того ж у 2018 році щотижнева середня зарплата жінок у цій галузі становила 1114 доларів США, а чоловіків – 963 долари.
У Мінагропромі України зазначають, що розуміють роль гендерної складової в будь-якому економічному процесі, зокрема – і в сільському господарстві, тому проводять різноманітні освітні програми для жінок-фермерок.
А експерти Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) переконані: якщо жінки-фермерки отримують рівний з чоловіками доступ до ресурсів, продуктивність сільського господарства підвищується на 20–30 %.
Юлія Шматченко, кореспондентка
Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews.