Олександр Чумак: Бізнес виходитиме з коронакризи щонайменше рік

Олександр Чумак: Бізнес виходитиме з коронакризи щонайменше рік

Фото: Олександр Чумак/Facebook

Після переходу до адаптивного карантину підприємці Харківщини потроху починають стабілізувати ситуацію з власними доходами. Для когось весняний локдаун виявився найбільш нищівним, а хтось, навпаки, виграв від карантинних обмежень – про це у черговій серії «Будемо жити» розповів Президент Асоціації приватних роботодавців Олександр Чумак.

Найбільше постраждав туризм

– У період жорстких карантинних заходів Кабінет Міністрів пішов на антикризові заходи та запровадив податкові канікули для бізнесу. Наскільки вони були дієвими?

– Була надана можливість органам самоврядування зменшити ставки єдиного податку для платників І та ІІ груп. Також було звільнено фізичних осіб – підприємців від сплати ЄСВ за три місяці. Можливо, частково це можна назвати податковими
канікулами, але ці заходи були не зовсім адекватними, й у цілому податкових канікул так і не відбулося. Падіння обсягів діяльності підприємців було значно більшим.

Проте серед позитивних змін, за які виступала і наша Асоціація також, – допомога по частковому безробіттю на період карантину. Вона виплачується фізичним особам – підприємцям, які не мають найманих працівників, але є застрахованими особами, тобто сплачували єдиний соціальний внесок. Це невеликі гроші – від 2700 гривень, але все ж таки це хоч якась компенсація тих втрат, які вони зазнали.

– Представники яких сфер виявились найбільш вразливими у цій ситуації?

– Ми вивчали деякі галузі, і, приміром, у туристичній сфері падіння сягало 90 %. У цей період було дуже багато компаній, які займалися організацією пляжного відпочинку, зокрема за кордоном. І просто у період сезону, коли галузь має нарощувати доходи, було повернення квитків, адже країни були закриті і перельотів не було.

Щодо закладів громадського харчування (ресторанів та кафе), тут падіння склало близько 70 %. Ресторани та кафе перейшли на доставку їжі й частково вийшли із цієї ситуації, покращивши показники.

Повне падіння було у секторі роздрібної торгівлі. Зокрема, серед підприємців, які торгують на ринках, – вони взагалі не працювали. Це і ринки, які реалізують продукти харчування, так і товари легкої промисловості – одяг, взуття та інше.

Незважаючи на те, що вони не працювали, підприємці продовжували сплачувати єдиний податок. У Харкові не було знижено цей податок до нуля, як це зробили інші міста, наприклад, Черкаси, Чернівці, Дніпро, Львів та Суми.

Також підприємці були змушені платити орендні платежі за торгові місця. Не завжди і не всюди їх знижували або скасовували. Приміром, орендна плата для підприємців, які мають торгові точки у Харківському метрополітені, навіть зросла, бо була прив’язана до податку на землю, який зріс у лютому.

Тому падіння дуже суттєве, особливо у секторі мікромалого та малого бізнесу. Винятком є хіба що інтернет-торгівля. Тут навіть трохи збільшилися обсяги у період карантину. Також менше за інших постраждав IT-сектор, який працює на аутсорсинг і у якого основні замовники це закордонні компанії. Навіть, навпаки, тут є компанії зі штатом у 100 і більше працівників, які перевели діяльність у дистанційний формат та економили на оренді приміщень мільйони гривень.

Я знаю чимало прикладів, коли підприємці мають продуктові магазини у районних центрах Харківщини, і у них відбулося збільшення продажів. Це сталося через скасування транспортного сполучення.

– Якщо говорити про підприємців, які були більш орієнтовані на експорт продукції, то як закриті кордони вплинули на них та як вони реагували на ці виклики?

– Тут постраждав не тільки експортноорієнтований бізнес, але й ті підприємства, які імпортують сировину з-за кордону. Приміром, легка промисловість, яка доволі прив’язана до поставок сировини з Китаю, а він уже в лютому був закритий. Це вплинуло на те, що весняні товари частина підприємців не змогла відшити, і ми мали минулорічні колекції. І якось переорієнтуватися тут було дуже складно. Компанії, які займаються експортом, зіткнулися з тим, що їх продажі теж впали.

Складнощі виникли у компаній, які мали виконувати контракти. Хоча зарубіжні партнери ставились із розумінням до ситуації, але тут у вітчизняних підприємців були проблеми із виплатою заробітних плат своїм працівникам.

Шиють маски, роблять антисептики

– Одним із варіантів для підприємців стала переорієнтація діяльності. Які сфери обирав бізнес Харківщини?

– Вигідно було і залишається переорієнтовуватися на пошиття масок або інших засобів індивідуального захисту, а також на виробництво санітайзерів та дезінфікувальних засобів. Дійсно, чимало підприємців скористалося цим шансом.

Це нормалізувало ситуацію з наповненістю внутрішнього ринку та унормувало цінову політику. У перші два місяці карантину ми бачили дефіцит цих товарів та завищені ціни. На сьогодні ситуація нормалізувалася.

Але я вважаю, що цей напрям для бізнесу буде актуальним ще щонайменше рік. Також ми спостерігаємо, приміром, що туристичний бізнес переорієнтувався на внутрішній ринок. І в нас є приклади, коли фестивалі, які раніше проводилися один раз на рік, зараз проводяться декілька разів. Це пов’язано з тим, що люди поїхали відпочивати в область.

– Чи відомі випадки, коли підприємці остаточно припинили свою діяльність через карантин?

– За нашими оцінками, щонайменше 30 % бізнесу з карантину не вийде. Це пов’язано з тим, що підприємці втратили клієнтську базу та середньострокове планування. Дуже багато мікро- та малого бізнесу не планували подібних форс-мажорів та не мали додаткових ресурсів, аби його пережити. На початку карантину весь мікробізнес ніби «помер», його діяльність була зупинена.

Тому після введення адаптивного карантину підприємці починають усе з нуля. Велика кількість приміщень, які раніше орендували ресторани, кафе чи магазини, на сьогодні знову здаються в оренду. У травні я робив аналіз щодо оренди комерційних приміщень, то порівняно з груднем 2019 року вона зменшилася на 30 %.

Це говорить про те, що збільшився попит. Зараз активізувався напрям роздрібної торгівлі, бо було введено адаптивний карантин. Це дало можливість відновити роботу різноманітних магазинів.

– За вашими прогнозами, скільки часу необхідно, аби підприємці повернулися до докарантинних показників доходів?

– Це мінімум шість місяців, адже горизонт планування триває саме стільки. У середньому, на мою думку, необхідно щонайменше рік. Але тут слід урахувати, що після завершення адаптивного карантину нам необхідно буде докласти багато зусиль, аби допомогти бізнесу переорієнтуватися та врахувати нові зовнішні умови й повернутися до докарантинних обсягів продаж та діяльності.

Це важливо, адже бізнес є основним платником податків. І якщо брати місцеві бюджети, то від 19 до 45 % дохідної частини становлять саме надходження єдиного податку. А це ФОПи, юридичні особи, які працюють на третій групі оподаткування. Тому від їх обсягів залежатиме наповненість бюджетів, що дає можливість реалізувати програми соціально-економічного розвитку.

– У разі повернення до жорсткого карантину повторно, якими будуть наслідки для підприємців?

– У бізнесу є досвід повного локдауну – це березень – травень. Масштабного повернення до жорстких карантинних заходів не буде, адже у нас змінена модель карантину в країні. Будуть точкові посилення карантину в тих населених пунктах, районах чи областях, які потрапляють до «червоної» зони.
Перехід від «зеленої» зони до «жовтої», «помаранчевої»  чи «червоної» буде негативно впливати на підприємців, але не наскільки, як було у весняний період.

Кредити дешевшають

– Аби підтримати малий та середній бізнес, в Україні стартувала державна програма доступних кредитів. Наскільки вона дієва? Чи користуються та що кажуть про неї самі підприємці?

– Відносно цієї програми є дуже багато критики. Частково вона справедлива, частково – ні. Програма дешевих кредитів – це все ж таки кредити, які видають банки. І банки абсолютно не змінили своїх підходів до видачі кредитів. Єдиною відмінністю тепер є те, що держава компенсує частину відсоткової ставки, щоб
здешевити кредити.

Спочатку це було 5, 7 та 9 %, на сьогодні є програма під 3 % та 0 % річних. Звичайно, підприємці хотіли б отримувати ці кредити під нульові відсотки,
без гарантій та завдатку. Але банки видають гроші не державні, а своїх вкладників, перед якими несуть відповідальність.

До лютого 2020 року цієї програми не було взагалі, і ми могли отримати кредити під стандартні відсотки – 17 % та більше річних. Зараз такі умови
можуть собі дозволити тільки компанії зі стабільними прибутками. Як правило, у мікро- та малого бізнесу таких прибутків немає.

Для того, аби зрозуміти, як працює програма, потрібно порівняти показники теперішні та минулих періодів. Оскільки програми раніше не було й відповідно показників теж, то потрібно порівняти із чимось схожим. У цьому випадку державна програма була повністю трансформована з програми Українськонімецького фонду. І якщо брати статистику за травень, то за державною програмою підприємці отримали більше 400 кредитів. Середній чек – 600 тисяч гривень.

Щодо Українсько-німецького фонду, який працював за аналогічним принципом, за 10 років видано всього 208 кредитів. Тобто однозначно результати є. Також у державній програмі є ще одна важлива функція – створення конкурентних умов для того, щоб кредитні ставки в Україні поступово зменшувалися. На сьогодні в країні немає ставок 5, 6, 9 % у комерційних банках за звичайними кредитами, але поступово конкуренція призводить до зниження відсотків. Зокрема, на сьогодні комерційні банки вже розглядають можливість кредитування під менші відсотки.

– Які конкретні дії необхідно зробити державі, аби підтримати малий та середній бізнес?

– На мою думку, однією з помилок, яку було допущено минулої осені Верховною Радою, стало введення касових апаратів для ФОПів. Тотальна
фіскалізація ФОПів не принесе ніякого позитивного результату для держави, а, навпаки, загонить малий бізнес у «тінь». Необхідним кроком є введення податку на виведений капітал. Це дозволить мінімізувати зловживання у сфері податку на додану вартість та податок на прибуток. На прикладі Естонії чи Грузії саме такий податок стимулює розвиток мікро-, малого та середнього бізнесу, який є основою місцевих бюджетів та працевлаштування.

На прикладі Харкова скажу, що саме у цьому секторі створено майже 40 % усіх робочих місць у місті. Також, аби вивести заробітні плати з «тіні», необхідно
продовжити зниження єдиного соціального внеску. На нашу думку, сумарні податки на фонд оплати праці не повинні перевищувати 25 %.

Матерiaли по темі

Автор: Марина Проценко
subscription
Підписка на розсилку
Хочу отримувати головні новини:
Підписка на розсилку
Хочу отримувати головні новини: