«Хотіла бути, як батько, але дівчат не брали у пожежниці»: історії харківських рятувальниць

«Хотіла бути, як батько, але дівчат не брали у пожежниці»: історії харківських рятувальниць

Пані майор Ірма Херхадзе про професію пожежних багато знає з дитинства – її батько працював у ДСНС, тож хотіла наслідувати його приклад. Однак, коли вона навчалася, дівчат приймали тільки на цивільні професії. Схожа історія і в пані старшого лейтенанта Ольги Ращупкіної, яка мріяла стати офіцером, але знову ж – дівчат курсантками не брали. Обидві наші героїні здійснили свої мрії, хоча їм і довелося коригувати шлях до них.

Ірма Херхадзе 12 років працює психологинею у 18-й державній пожежно-рятувальній частині (ДПРЧ) Харкова.

– Мій батько був начальником штабу. Він часто брав мене із собою на роботу, доводилося і на пожежах бувати, – починає свою розповідь Ірма Херхадзе. – Я вирішила піти стежиною батька. Раніше в Україні дівчат у пожежниці не брали. А за кордоном жінка може бути і командиром відділення. Коли я була на стажуванні у Польщі, то бачила дівчат-вогнеборниць, які по тривозі мчать на виклик і гасять пожежі поруч із чоловіками.

Пані майор переконана, що й українкам це до снаги. Вона сподівається, що доволі скоро пожежницям і в нашій країні ніхто не дивуватиметься. Бо вже гендерне питання у структурі українського ДСНС зрушило з місця. Наприклад, коли Ірма Херхадзе вступила у Харківський національний університет цивільного захисту, то спочатку дівчата не могли бути курсантками – лише студентками. Однак уже на третьому курсі це правило було змінено, вона закінчила університет як курсантка і отримала звання лейтенанта.

– Коли я навчалася, курсантки не залишалися на ніч в університеті, навіть якщо були з інших міст. А зараз у казармах з’явилися окремі поверхи для дівчат, – зазначає рятувальниця.

Фото з особистого архіву Ірми Херхадзе

Ірма згадує, що, коли прийшла працювати у ДСНС, у неї виникали деякі складнощі в роботі з особовим складом (гарнізон Харківської області складає 3300 осіб).

– Мені потрібно було протестувати бійців та провести з ними заняття. Дехто до цього поставився так: «Що ти мені можеш розповісти, молода дівчинко?». Із часом контакт було налагоджено. Мої молодші колежанки інколи жаліються, що пожежні не хочуть проходити їхні психологічні тести. Я дівчатам пояснюю, що чоловіки їх так випробовують, тож їм потрібно знайти ключик до кожного караулу. Я, коли тільки прийшла працювати, також через це пройшла. Були випадки, коли я приходила у караули проводити тести, а їх терміново викликали на пожежі. Вони мені: «Вибач, нам пора!» Але я чекала, коли хлопці повернуться із завдання, і потім працювала з ними. Вони поверталися, бачили мене і казали: «Нічого собі, ти ще тут?!» Для них це був сигнал, що для мене робота – не формальність, – розповідає Ірма Херхадзе.

Водночас психологиня зазначає, що є такі моменти, які пожежним зручніше опрацювати з чоловіками-психологами. Тому, на її думку, важливо, щоб серед її колег був гендерний баланс. Після кожної надзвичайної події психологи та психологині проводять із рятувальниками дебрифінг – аналізують завдання, з якого нещодавно приїхали бійці: що вони під час його виконання відчували, чи були якісь внутрішні блоки тощо.

– У багатьох нових хлопців на перших пожежах виникають блоки. Перші три місяці вони навчаються, їздять на пожежі, дивляться, але участі у гасінні не беруть. Потім аналізують ситуацію та відпрацьовують алгоритм дій. Були випадки, коли на пожежі новобранець ліз по драбині на 12-й поверх і в якийсь момент просто зупинявся, бо виник блок через страх, – розповідає рятувальниця.

Фото з особистого архіву Ірми Херхадзе

Три доби у Дворічній

Психологічну допомогу Ірма Херхадзе надає не тільки рятувальникам, а й людям, які постраждали від надзвичайної ситуації. Її, як і бійців ДСНС, можуть викликати по тривозі на місце масштабної пожежі чи надзвичайної події.

Наприклад, нещодавно Ірма разом з іншими колегами три доби (з 2 по 5 вересня) чергувала на масштабній пожежі у Дворічанському районі. Нагадаємо, тоді вогонь перекинувся з лісу на житлові будинки, довелося евакуйовувати ціле село.

– Допомагали місцевим жителям справитися із ситуацією, деякі чоловіки відкрито йшли на конфлікт. Інколи контакт з дорослими доводиться налагоджувати через їхніх дітей. Люди, які перебувають у стресовій ситуації, можуть по-різному себе вести – у когось істерика, у когось паніка, у когось ступор, – говорить пані Ірма.

У цей час удома на неї чекали чоловік і дитина. Рідні з розумінням ставляться до роботи Ірми. До речі, її чоловік також колись працював психологом у ДСНС.

– Дитина ще маленька і думає, якщо мама рятує людей, то, значить, вона гасить пожежі. Я намагаюся пояснити, що мама трохи по-іншому гасить пожежі, – з посмішкою каже психологиня.

Перша жінка на такій посаді

У оперативно-координаційних центрах (ОКЦ) служби з надзвичайних ситуацій працює чимало жінок, однак на керівних посадах – одиниці. Ольга Ращупкіна стала першою і поки що єдиною жінкою на Харківщині, яка обіймає посаду помічниці начальника чергової зміни ОКЦ головного управління ДСНС області. Пані старший лейтенант каже, що з дитинства мріяла бути офіцеркою. Навіть два виші для цього закінчила. У 2006 році, відразу після закінчення школи, вона вступила до Харківського національного університету цивільного захисту, але вибір на той час у дівчат був доволі обмеженим – лише цивільні професії.

– Тоді дівчат курсантками не брали, я навчалася як студентка. Тому я вирішила паралельно закінчити військову кафедру в танковому училищі. Після закінчення навчання там отримала звання молодшого лейтенанта, – згадує свої перші кроки до мрії Ольга Ращупкіна.

Фото з особистого архіву  Ольги Ращупкіної

Водночас вона зазначає, що вступити до вишів їй було нескладно. Бо якщо має мету, не бачить перешкод. Дівчина без проблем здала фізпідготовку та інші іспити.

– Рідних трохи здивувало моє бажання стати офіцеркою, можливо, десь до кінця не вірили, що я його втілю в життя. Але я їм довела, що все можливо. У нашій родині ніхто не пов’язаний з жодною структурою, – зазначає рятувальниця.

У 2011 році Ольга закінчила університет цивільного захисту за фахом «інженер з профілактичних робіт» (пожежний інспектор). А потім близько півроку не могла влаштуватися на роботу, офіцерське звання у пошуку не допомагало, а швидше навпаки.

Першим місцем роботи дівчини став Дергачівський райвідділ. Ольга почала з посади секретаря, потім стала провідним фахівцем. Через рік її перевели в головне обласне управління на посаду диспетчера. Все це були цивільні посади. І тільки в 2018 році Ольга атестувалася на офіцерську посаду – отримала звання лейтенанта і почала працювати помічницею начальника чергової зміни.

– У той момент я була дуже щасливою, бо цієї миті чекала довго, – згадує рятувальниця. – В ОКЦ чотири чергові зміни, всі начальники та їх помічники – чоловіки. І от тут з’являюся я – єдина жінка у цій компанії. Коли мене тільки призначили, багато хто з колег дивувався: «Та годі, як це?».

Хоча Ольга і не вступає в безпосередній двобій з вогнем та іншими надзвичайними ситуаціями, але від реакції, стресостійкості, швидкості прийняття рішень жінки та її колег залежить наскільки буде вдалою рятівна операція.

– Ми координуємо дії гарнізону. Всі виклики щодо пожеж та інших надзвичайних ситуацій, які трапляються на Харківщині, спочатку надходять до нас. А потім ми переправляємо інформацію на район, вирішуємо, який підрозділ підняти по тривозі. Від того, як швидко і правильно ми приймемо рішення, скоординуємо дії рятувальників, залежать людські життя, – пояснює пані Ольга.

Фото з особистого архіву  Ольги Ращупкіної

Окрім цього, співробітники та співробітниці оперативно-координаційного штабу надають телефоном психологічну підтримку та практичні поради постраждалим. За зміну через кожного з них проходить багато викликів. У «сезон» великих пожеж (коли палають ліси, очерет, трава) кожен диспетчер приймає до 2,5 тисячі дзвінків, у спокійний період – до тисячі.

– Коли між дзвінками перерва 15 хвилин – це рідкість. Зазвичай кожні 2-3 хвилини хтось телефонує. Часто люди перебувають у паніці, кричать, – розповідає рятувальниця. – Є і «постійні клієнти», які телефонують пожалітися на життя, але ми ці номери знаємо напам’ять. Часто діти бавляться. Але зазвичай відразу чутно по голосу, жартує малеча чи ні. У моїй практиці були випадки, коли телефонували восьмирічні діти, яким реально була потрібна допомога, і ми відразу туди машини направляли. Назавжди запам’яталася зміна, коли у Харкові горів «Хартрон» (8 січня 2014 року сталася пожежа в офісі ювелірної фабрики, яка орендувала приміщення на території заводу «Хартрон»; тоді загинуло вісім людей. – Ред.). Особисто для мене це була одна з найскладніших та важких змін.

Під час масштабних надзвичайних ситуацій Ольгу разом з колегами можуть викликати на роботу з вихідного, як і вогнеборців. Рятувальниця каже, що до такого режиму роботи вже звикла, близькі також змирилися.

У минулому році, коли людей не вистачало, Ольгу ставили на підміну начальником зміни. Зі своїми обов’язками вона справлялася добре. Наразі її мета – як мінімум стати начальником зміни і отримати звання підполковниці.

В тему

Із прийняттям Закону «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» у 2005 році та низки інших законів і підзаконних актів Україна взяла курс на забезпечення гендерної рівності. Однак, незважаючи на це, ще понад десятиріччя жінкам був закритий хід до 458 професій, які доступні були лише чоловікам. Аж доки в 2017 році не було скасовано наказ МОЗ за 1993 рік, в якому було затверджено перелік робіт, де заборонялася жіноча праця. Серед заборонених для жінок професій були і пожежні. Тобто жінки могли працювати в пожежних частинах, а от гасити вогонь – зась.

За даними Міністерства внутрішніх справ, за два роки впровадження гендерної політики (2018–2019) кількість жінок у Національній поліції України та Національній гвардії збільшилася на 1 %, а у Державній службі з надзвичайних ситуацій – на 5 %.

Першою вогнеборницею України стала Анастасія Клочко з Черкас, до цього жінка сім років пропрацювала диспетчеркою. А старшина однієї з пожежно-рятувальних частин Дніпра Світлана Журик була серед тих рятувальників, які цьогоріч ліквідували складну пожежу в Чорнобилі. В червні 2020 року з’явилася на Дніпропетровщині й перша жінка-начальниця караулу пожежної частини – Карина Хачатурян, яка працює у Кривому Розі.

Юлія Шматченко, кореспондентка


 Матеріал створено у межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews

Матерiaли по темі

subscription
Підписка на розсилку
Хочу отримувати головні новини:
Підписка на розсилку
Хочу отримувати головні новини: