Селище на Великобурлуччині запроваджує сортування сміття

Селище на Великобурлуччині запроваджує сортування сміття

Півроку знадобилося громаді селища Федорівка Великобурлуцького району, аби привчитися викидати сміття не в місцеві лісосмуги та ярки, а в кольорові контейнери – для пластику і скла. Як зароджується європейська практика відповідального поводження з побутовими відходами в невеликому населеному пункті на Харківщині, дізнався «СК».

У минулому номері газети в матеріалі із серії «Великий Євро­челендж» ми розповідали про те, як громада міста Чугуєва покращує стан довколишнього середовища, зменшуючи викиди в атмосферу. Зокрема, там при виборі транспорту для працівників Територіального центру соціальної допомоги надали перевагу електроскутерам.

«СК» продовжує розповідати про екологічні ініціативи громад Харківщини. У цьому матеріалі ви прочитаєте про Федорівську сільську раду – як вона за майже рік привчила людей до сортування сміття. Її новації вже припали до душі й іншим селам району, які також хочуть перейняти досвід Федорівки.

Та для початку – короткий вступ. Згідно з Угодою про асоціацію з ЄС Україна має врегулювати напрям «Управління відходами та ресурсами». Перший крок було зроблено 1 січня 2018 року, коли набули чинності ухвалені у 2012 році зміни до Закону «Про відходи», відповідно до яких усі в нашій державі зобов’язувалися сортувати сміття. Водночас, відповідна норма так і не запрацювала належним чином на рівні держави. Для цього потрібно ухвалити новий цілісний закон про відходи, який би відповідав директивам ЄС. Зокрема Україна повинна підготувати плани щодо управління відходами згідно з п’ятиетапною ієрархією відходів і програм щодо попередження утворення відходів, визначити уповноважений орган (органи) у цій сфері, підготувати національну стратегію щодо зменшення кількості міських відходів, що розкладаються під впливом мікроорганізмів (біорозкладані), які спрямовуються на полігони, створити реєстр закритих майданчиків відходів видобувної діяльності, і головне – прийняти відповідне національне законодавство. Законопроект, який закладає основи системи зі зменшення утворення сміття, його повторного використання, переробки, компостування тощо, уже напрацьований народними депутатами України ще минулого  скликання. Однак розглядати його вже Раді нового скликання. Коли саме – поки що невідомо.

Перший млинець – нанівець

Повернімося до Федорівки. У цьому селищі на майже півтисячі жителів до 2018 року не було жодного контейнера для сміття. Непотріб селяни зносили на стихійні сміттєзвалища в ярках і лісосмугах. Такий стан речей не влаштовував очільника громади Сергія Сисоєва, який на посаду прийшов у 2008-му:

У нас були великі проблеми зі стихійними сміттєзвалищами. Понад 30 років цим питанням ніхто не займався. Коли поступово на баланс сільської ради перейшов увесь житловий фонд, ми почали відповідати за ці території – і ми почали прибирати. Одразу ж вивезли близько 600 тонн побутових відходів! Але як у гідри: одну голову відрубав – з’явилося ще десять, купки сміття виростали знову. Дій­шли висновку, що потрібно на території громади установлювати контейнери для сміття. 

Виконання Закону «Про відходи», а ще бажання жити по-європейському та з нормальною природою довкола, підштовхувало сільраду до дій. Спочатку у Федорівці вирішили придбати спеціальні пакети для сміття. Люди б самі сортували відходи, а трактор у визначений день і час приїздив і забирав наповнені пакунки біля подвір’їв. Закупили, визначили ціну у 7 гривень за пакет, однак справа не пішла. Сміття й далі накопичувалося.

Крок за кроком

Федорівська сільська рада у 2017-му затвердила свою програму щодо поводження з твердими побутовими відходами, розраховану на три роки (до 2020-го). Наприкінці літа 2018 року закупили перші 20 контейнерів (зараз їх 28). На це з місцевої скарбнички витратили 49 тисяч гривень. Жовті – для пластику, і зелені – для скла. Почали роз’яснювати людям, як треба сортувати сміття, а для наочності кидали в контейнер пластикову пляшку. Зараз сільрада навіть готує фільм з роз’ясненнями, бо трапляється мішанина, коли люди в контейнер для скла, крім нього, кидають і папір, і решту непотребу. Тому надалі планують установити ще третій контейнер, а самі майданчики (зараз їх 15 у селищі), де стоять баки, обладнати навісами, які б захищали від дощу та снігу.

Далі – більше. Цього року за співфінансування з районного бюджету Федорівка придбала за 495 тисяч гривень (250 тисяч гривень пішло із сільського бюджету) тракторець МТЗ-821, щоб самостійно вивозити сміття на відведене сільрадою місце під ТПВ поблизу Федорівки, бо до того залучали приватників.

Наступний крок – до кінця 2019 року закупити до 100 контейнерів (на це закладають із сільського бюджету 200 тисяч гривень) і поширити свій досвід сортування ще на два села, Довжанка та Курганне.

Сміття – це гроші

Зібраний пластик поки що складають у будівлі старого гаража біля сільської ради , а скло вивозять на місце під ТПВ, бо ще люди в баки для скла викидають й інше сміття. На майбутнє у громаді планують переобладнати місцеву стару котельню під склад для пластику. Збираються також до кінця року укласти угоду на вивезення сміття. Не зробили цього раніше, бо придивлялися, чи спрацює нововведення в селі. Коли побачили, що це працює і з’явилися відповідні об’єми пластику для вивезення, почали активніше працювати над завершенням усього циклу й тепер шукають вигідного партнера.

– Вивозячи сміття, громада зароблятиме гроші на утримання комунального підприємства, яке в нас поки що дотаційне, – поділився планами сільський голова.

За майже рік у Федорівці назбирали близько 30 кубів пластику. У листопаді, каже очільник громади, буде зрозуміло, скільки зароблять на цьому.

– Головне – що цей пластик не потрапить у ліс, лісосмуги, ярки, наші три озера, – наголошує Сергій Сисоєв і додає: – У мене донька проживає в Австрії, працює вчителькою.

Я був і у Відні, і в місцевих селах, бачив, як там працює роздільне збирання сміття. Коли повернувся додому, вирішив: будемо робити так, як і вони. Щоб навести лад у своєму домі, не потрібні великі гроші. Тим паче процес децентралізації сприяє цьому. Єдиного не розумію, чому досі в нас у країні не робляться потужні програми щодо організації сортування сміття в сільській місцевості.

За словами сільського голови, щоб федорівці призвичаїлися до сортування, їм знадобилося півроку.

– Я вважаю, це реально, щоб, як у Європі, п’ять контейнерів для сортування сміття. Думаю, два роки – і все буде й у нас. Наші люди швидко вчаться. Ми починали не дуже добре: обурені тим, як наші люди смітять у нашому мальовничому краї, ми розклеювали листівки «Викидаючи сміття – не забувайте хрюкнути», – поділився Сергій Сисоєв. – Звичайно, люди зривали їх. Натомість школярі нашого ліцею почали на прибраній ними території під час суботників ставити таблички на кшталт «Ми тут прибрали, будь ласка, не смітіть». Це більш дієво.

Зміна стратегії, поява контейнерів і роз’яснювальна робота привели до того, що зараз уже жителі сусідніх сіл кажуть, що їм потрібне таке саме, як у Федорівці. Та й сам райцентр цьогоріч закупив сміттєвоз і планує за прикладом Федорівки поставити на вулицях контейнери.

Газета «Слобідський край» з серпня по листопад 2019 року бере участь у проекті «Просування реформ в регіони» за сприяння Європейського Союзу (http://ec.europa.eu/europeaid), який реалізується Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій і «Європейською правдою». Окремі думки, висловлені у статтях, підготовлених у рамках проекту, є особистою позицією авторів газети і жодним чином не відображають точку зору Європейського Союзу.

LogoProject

Автор: Тетяна Василець
Читайте також