Автор чотирьох пам`яток архітектури: що побудував у Харкові Олександр Молокін

Автор чотирьох пам`яток архітектури: що побудував у Харкові  Олександр Молокін

Колаж Бріани Янковської

24 серпня виповнюється 140 років з дня народження відомого архітектора.

Будівлі, споруджені цим архітектором, добре відомі не тільки харків’янам, а й приїжджим. Просто навпроти саду Шевченка розташований стрункий сірий будинок у стилі конструктивізму, в якому зараз міститься ХНУБА. Ну, а студентський гуртожиток ХПІ «Гігант» – це знакова будівля для Харкова і його гордість.

ХНУБА - сучасний вигляд. Фото: domofoto.ru

Син художника

Доля батька архітектора, художника-живописця Георгія Молокіна, гідна окремого дослідження. Виходець із селян Тульської губернії, отримавши освіту, перебрався до Вільнюса, де жив і працював. Дослідники вважають його найбільш яскравим і продуктивним майстром кінця XIX – початку XX століття, а сучасники називали видатним. Виявив він себе перш за все як іконописець, і іконостаси його роботи, які поєднали принципи модерну і канони російської іконопису, сьогодні експонуються на художніх виставках Литви.

Природно, що його синові Олександру передався дар художнього бачення, але реалізував він його інакше: мав здатність і до техніки, і до образотворчого мистецтва.

Олександр Молокін успішно закінчив Вільнюське Реальне училище і в 1898 році вступив до Петербурзького університету шляхів сполучення. Інженери-шляховики, тобто ті, хто будував і обслуговував залізниці, у ті роки вважалися технічною елітою, як сьогодні програмісти. Але, провчившись усього два роки, юнак кидає цей інститут і вступає на перший курс Інституту цивільних інженерів в тому самому Петербурзі і паралельно працює помічником архітектора. Саме тоді він зробив свій вибір – як виявилося, на все життя.

Перші проєкти

Перший самостійний проєкт Олександр Молокін створив, ще будучи студентом. Це була будівля земської управи в місті Зарайську. Після закінчення інституту в 1910 році його ім’я як одного з кращих студентів занесли на мармурову дошку пошани, а його самого залишили асистентом у виші, де Молокін викладав будівельне мистецтво. Одночасно він займається проєктуванням. У цей період він працював над проєктами будівель Селянського поземельного банку в Пензі і Тамбові, спорудження яких було завершено в 1911–1912 роках.

Введенська церква. Фото:  rv-ryazan.ru

Тоді ж архітектор-початківець проєктує церкву Введення Богородиці у храм для невеликого села Пет у нинішній Рязанської області (тоді – Тамбовська губернія). Це була знакова будівля і для самого архітектора, і для провінційної церковної архітектури. Зведена багатим купцем до 300-річчя дому Романових, ця церква, попри всю її монументальність, не була ні громіздкою, ні незграбною. Молокін проєктував її в дусі модерну, використовуючи традиції стародавнього новгородського і псковського зодчества. Велична, значна, масивна, вона проростала із землі і з’єднувала її з небом. Про те, що цей храм – архітектурну перлину Рязанщини – проєктував Молокін, стало відомо тільки у 2012 році. Церква в Петі – єдиний зразок культової архітектури, спроєктований Олександром Молокіним: надалі він займатиметься тільки проєктами цивільних будівель, і провідним стилем його творчості буде конструктивізм.

Зі студентами, для студентів

У 1913 році в Харкові почалося будівництво Селянського поземельного банку, який проєктував Молокін (зараз це навчальний корпус ХНПУ ім. Г. Сковороди). Для здійснення архітектурного нагляду він приїхав до нашого міста – і вирішив перевезти сюди сім’ю, щоб залишитися тут жити. Це не поодинокий випадок, коли Харків таким чином придбав талановитого зодчого – варто згадати історію Олександра Ржепішевського.

Колишня будивля Селянського поземельного банку у Харкові; нині - головний корпус ХНПУ ім. Г. Сковороди. Фото: domofoto.ru

Через рік Олександр Молокін уже – харківський міський архітектор (цей пост він обійняв за конкурсом, був на ньому до 1921 року й залишив його за станом здоров’я). Під його керівництвом розпочато роботи з перспективного проєктування Харкова, зруйнованого в роки громадянської війни.

Одночасно Молокін викладає архітектуру в Харківському технологічному інституті (нині НТУ «ХПІ»). У 1917 році він отримав звання доцента, а в 1921 році – професора. Наступні дев’ять років життя Олександра Молокіна була тісно пов’язане з Технологічним інститутом: він читав курси лекцій з деталей архітектури, проєктування, санітарної техніки, будівельних матеріалів, організації праці. Будучи членом Комітету зі зведення споруд і лабораторій ХТІ, а в 1924 і 1926 роках – архітектором ХТІ, він розумів потреби інституту і студентства.

У 1928 році разом з архітектором Іконніковим проєктує будинок, який зараз є пам’яткою архітектури – «Будинок пролетарського студентства № 1», або «Гігант». Це була насправді гігантська будівля: вона складалася з десяти 5-етажних секцій, кожна з яких була зміщена щодо інших – за рахунок цього коридори освітлювалися природним світлом з торців. При будівництві цього гуртожитку було розроблено план санітарного обстеження студентів, передбачалися лазні, пральні, дезінфекційні апарати, дезінфекційні камери. Було організовано невеликий ізолятор для шкірних хворих, які не підлягали стаціонарному лікуванню. У гуртожитку проводили санітарну обробку всіх, хто надійшов, і щомісячні медичні огляди. Натоді це була пекуча потреба. Ось яким було студентське житло в Харкові у 1923 році: «Кімнати перенаселені, повністю відсутня санітарія. Дах у декількох місцях протікає. У кімнатах волого... Вимушена перенаселеність у гуртожитках не дає можливості ввести мінімальні санітарно-гігієнічні норми, що сприяє розвитку шкірних захворювань і  туберкульозу».

Фото: kh.vgorode.ua

Фото: domofoto.ru

У ті ж роки разом з архітектором Естровичем Молокін проектує ще одну знакову конструктивістську будівлю Харкова – рентгенакадемію на Пушкінській, 82 (нині – Інститут медрадіології ім. С  Григор’єва).

Двадцять років у ХІБІ

1930-го було створено Харківський інженернобудівельний інститут. Правда, містився він у нинішній (дуже перебудованій) будівлі ХНУРЕ. Олександр Георгійович Молокін переходить туди, і все життя, що йому залишилося, було пов’язане з цим вишем. Гра долі: ще у 1925–27 роках він проєктує (у співавторстві з Іконніковим і Лимарем) у стилі конструктивізму – тому самому, який йому дуже добре вдавався – будинок Держстраху на Сумській, 40. Саме там у повоєнні роки і розміститься ХІБІ.

У ХІБІ Молокін очолив кафедру архітектури і до останніх років свого життя нею керував. Кілька років був деканом архітектурного факультету, готував аспірантів. 1935-го був затверджений науковим кореспондентом Академії архітектури СРСР, 1936-го  – обраний почесним членом-кореспондентом Королівського товариства Британських архітекторів. У роки евакуації – архітектор-консультант Ташкентської філії «Промбудпроєкту».

1944-го за активну участь у відновленні зруйнованого Харкова архітектора Молокіна було нагороджено орденом «Знак Пошани».

До цього ж часу відноситься запис, зроблений ним в обліковій картці члена Спілки архітекторів: «Практично здоровий. Пересуваюся на милицях».

Архітектор Молокін помер у 1951 році, усього за сім років після цього запису. Чотири будівлі його авторства мають зараз статус пам’ятки архітектури.

Читайте також: «Сорочковий детектив»: розслідування журналістів нашої газети зразка 1970 року 

 

Матерiaли по темі

Автор: Інна Можейко
subscription
Підписка на розсилку
Хочу отримувати головні новини:
Підписка на розсилку
Хочу отримувати головні новини: