Ілля Слатін: той, хто приніс у Харків музичну освіту

Ілля Слатін: той, хто приніс у Харків музичну освіту

Колаж Бріани Янковської

Відомий у Європі диригент, учень Антона Рубінштейна, Ілля Слатін присвятив своє життя перетворенню Харкова на центр музичної культури. 19 липня виповнюється 175 років від дня його народження.

Сім’я потомного почесного громадянина Іллі Слатіна жила в невеликому містечку на півдні Росії – в Бєлгороді. Коли в родині народився син, його назвали так само, як і батька, – Іллею. Хлопчик з дитинства виявляв схильність до музики; азам музичної грамоти його вчила нянька – колишня кріпачка, проста, але дуже музикальна жінка. У дев’ять років він уже непогано грав на фортепіано. Коли хлопчику виповнилося 10 років, батьки привезли його до Харкова і віддали в пансіон Сливицького: там давали і загальну, і музичну освіту. Щоправда, сам Слатін пізніше говорив, що не зустрів у той час гідного вчителя музики і тому критично оцінював роки, проведені в приватному пансіоні. У своєму бажанні стати музикантом Слатін остаточно ствердився після того, як потрапив на концерт піаніста-віртуоза Олександра Дрейшока, який приїхав до Харкова на гастролі.

У 18 років Ілля Слатін їде в Петербург і вступає до тільки-но відкритої консерваторії – у клас того самого Олександра Дрейшока, який так вразив юного Слатіна своєю грою. Юнаку залишалося всього два місяці до закінчення консерваторії, коли його наставник раптово помер. Молодий піаніст кидає навчання і їде за кордон – він вирішив завершити освіту там. У Берліні він бере уроки у відомого піаніста Теодора Куллака і вивчає теорію музики під керівництвом професора Ріхарда Вюрста. Його все більше захоплює диригування; поступово він доходить думки залишити кар’єру піаніста і стати диригентом.
Через два роки після від’їзду за кордон у Празі та Відні пройшли концерти Іллі Слатіна як диригента, а 9 березня 1871 року в Дрездені відбувся концерт, який став подією в музичному світі. Оркестр під управлінням Іллі Слатіна виконував твори тільки російських композиторів – Глінки, Даргомижського і Рубінштейна. Відомий дрезденський критик Людвіг Хартман після цього концерту відгукнувся про Слатіна як про «безсумнівно обдарованого диригента».

Ілля Слатін – диригент (1880 рік). Фото: wikipedia.org

Дрезден – Петербург – Харків

Повернувшись до Петербурга, Ілля Слатін прийшов з візитом до керівника своєї альма матер – директора консерваторії Антона Рубінштейна, який був засновником Імператорського російського музичного товариства (ІРМТ) і «хворів» справою поширення музичної культури та музичної грамотності. Антон Рубінштейн попросив молодого маестро з’їздити в місто, знайоме тому з дитинства – у Харків: там у 1863 році відкрилося відділення ІРМТ, але проіснувало всього кілька років. Слатіну належало дізнатися, чи можливо реанімувати діяльність музичного товариства в Харкові. Ілля Слатін не думав, що Харків стане «його» містом до кінця життя.

Приїхавши в місто свого дитинства і отроцтва, Ілля познайомився з дружиною губернатора Дмитра Кропоткіна, княгинею Ольгою Олександрівною, яка підтримала ідею відновлення Харківського відділення ІРМТ і переконала в цьому «батьків» міста. Уже в кінці травня все того самого 1871 року харківська філія ІРМТ була відкрита. Головою його стала княгиня Кропоткіна, а Ілля Слатін – одним з директорів, і одночасно – завідуючим музичною частиною і директором класів. Увійшли в нього спочатку 20 дійсних членів, що зобов’язалися вносити по 100 рублів на рік, і 137 членів-просвітників, які погодилися робити внесок у розмірі 10 рублів на рік.

Від класів до училища

Менше ніж через півроку, в жовтні 1871 року, відбулося відкриття «музичних класів» – до того ж з усіх спеціальностей, а далі музичні події в рамках ІРМТ повторювалися із завидною регулярністю; в листопаді пройшов перший концерт камерної музики, в грудні – перший симфонічний, на якому за диригентським пультом стояв Ілля Слатін. До кінця року відбулися ще 4 симфонічні концерти.
Через рік кількість учнів сягнула до 254 чоловік, з яких 121 навчався в класах елементарної теорії і хорового співу. Спочатку для викладання були залучені місцеві педагоги, а потім Слатін почав запрошувати зірок виконавської і педагогічної майстерності. У 1873 році до Харкова за рекомендацією піаніста-віртуоза, брата Антона Рубінштейна Миколи приїхала солістка Маріїнки та Большого театру Ксенія Прохорова-Мауреллі; вона майже 20 років викладала в Харкові спів соло.

А восени 1883 року відбулася, нарешті, подія, яка забрала у Слатіна багато сил і нервів: класи були перетворені на музичне училище, де разом з музичною освітою викладали і загальноосвітні предмети. Гордістю був клас духових дерев’яних інструментів – до цього в російських оркестрах на них грали іноземці.

Як викладачів насамперед брали випускників Московської та Петербурзької консерваторій, а якщо не вистачало кадрів – брали іноземців, випускників Празької і Амстердамської консерваторій.
Звичайно, і класи, а тим паче – училище – потребували значних коштів. Спочатку влада виявила певний ентузіазм, але потім її інтерес до цього поступово «погас».
Іллі Слатіну, щоб добути гроші, довелося виявити весь свій адміністративний талант і дипломатичну гнучкість. Невеликі суми надходили з головної дирекції Російського музичного товариства. Щорічна допомога від Харківської міської думи становила тисячу рублів (з 1896 року – три тисячі). Коли класи були перетворені на училище, Міністерство внутрішніх справ призначило допомогу в 5000 рублів. Були також членські внески учасників Відділення і плата за навчання від учнів. Значна допомога приходила від меценатів.

Не раз Ілля Слатін організовував концерти видатних російських музикантів у Харкові; найчастіше вони концертували безкоштовно, а збори йшли на користь Харківського відділення РМТ. Музиканти із задоволенням приїжджали до Харкова – вони знали, що тут їх чекає спокушена публіка. Танєєв, Рахманінов, Іпполітов-Іванов, Рубінштейн і, нарешті, сам Чайковський – приїжджали до Харкова на запрошення Слатіна.

Петро Чайковський з членами дирекції Харківського відділення ІРМТ (1893 рік). Фото: ru.calameo.com
На початку 90-х років XIX століття на кошти меценатів Харитоненків і Кірєєва для музичного училища було куплено будинок на розі Катеринославської (Полтавський шлях) і Ярославської вулиць. Там же розмістилося і правління Харківського музичного товариства.

Будинок на колишній Катеринославській, 30 (нині – Полтавський шлях), де розмістилось музичне училище. Фото: ru.calameo.com

Майже півстоліття беззмінним директором музичного училища був Ілля Слатін. У травні 1917 року на базі училища було відкрито консерваторію, і її першим ректором, звісно, теж був Ілля Ілліч – але недовго: всього три роки. З новим керівництвом і країни, і міста Ілля Ілліч не знайшов спільної мови. Він давав приватні уроки і помер у Харкові в 1931 році – у своєму будиночку на Пушкінській, 55, де жив з дружиною Серафимою Василівною з 1887 року.

Родина Слатіних, 1917 рік. Фото: ru.calameo.com

В тому самому, де у нього народилися і виросли три сини-музиканти (в роки революції вони виїхали з країни), де у нього гостювали Чайковський і Рубінштейн, Рахманінов і Танєєв. У тому самому будинку, який перетворився зараз на чергову харківську «заброшку».

Будинок, в якому жив Ілля Слатін (2000-ті роки). Фото зі сторінки Facebook Харків: люди, події, дати.

Читайте також: Як уродженець Вовчанщини став найвідомішим драматургом країни 

Матерiaли по темі

Автор: Інна Можейко
subscription
Підписка на розсилку
Хочу отримувати головні новини:
Підписка на розсилку
Хочу отримувати головні новини: