Від Чугуєва до Берліна: чим прославився Іван Кожедуб

Від Чугуєва до Берліна: чим прославився Іван Кожедуб

Фото: volyn.com.ua

8 червня виповнюється 100 років з дня народження легендарного аса Другої світової війни.

Він навчався в Чугуєві, захищав небо над Харківщиною, всього здійснив 330 бойових вильотів, провів 120 боїв у повітрі, збив 66 ворожих літаків, сам не був збитий жодного разу. Він став тричі Героєм Радянського Союзу – і найрезультативнішим асом антигітлерівської коаліції.

Фото: libpstu.wordpress.com

Дорога в небо

Молодший син у родині грамотного, але небагатого селянина, Іван з дитинства відрізнявся завидним здоров’ям і прагненням до навчання. А от про небо і літаки не мріяв: авіація тоді здавалася для хлопчика з невеликого села Ображіївка, на кордоні між Сумщиною та Чернігівщиною, чимось таким само далеким, як дітям 60-х років – космонавтика. Читати навчився, розглядаючи букви на цукеркових фантиках. А ще дуже любив малювати і, коли підріс, мріяв стати художником. Сім’я жила небагато, і був такий момент, коли Івану довелося кинути школу, щоб піти працювати; зрозуміло, що не до пустощів було. А ще майбутній льотчик з дитинства вирізнявся упертістю: саме завдяки цій якості він все-таки закінчив школу і зміг у 1936 році вступити до хіміко-технологічного технікуму в місті Шостка. І там він захопився авіацією, потрапивши на заняття до Шосткинського аероклубу.

Коли Івана в 1940 році призвали в армію, він потрапив до Чугуївської військової авіаційної школи льотчиків. Закінчивши її восени того ж року, продовжив там службу на посаді інструктора. Це було величезним розчаруванням: Івану хотілося літати самому, але треба – значить, треба.

А потім почалася війна. Іван рвався на фронт, а йому доводилося продовжувати готувати курсантів. Пізніше він згадував: «Ночами нас стали піднімати по тривозі. Доводилося забиратися в щілину. З болем, з ненавистю прислухалися ми до гулу ворожих літаків. Вони здійснювали нальоти на Харків, який знаходився за тридцять кілометрів від нас, пролітали неподалік від аеродрому, над закрутом Північного Дінця – річка слугувала для ворога хорошим орієнтиром, особливо в місячні ночі. Після нальотів ми довго не могли заспокоїтися».

Разом з авіашколою Кожедуба евакуювали в казахське місто Чимкент. Тут він багато літав на літаках УТ-2, УТІ-4, І-16, удосконалював льотну майстерність, вивчав питання тактики винищувальної авіації. «Якщо б можна було, здається, не вилазив би з літака. Сама техніка пілотування, шліфування фігур приносило мені ні з чим незрівнянну радість», – згадував пізніше Кожедуб. Проте особливою дисциплінованістю майбутній ас не вирізнявся – існує легенда, що в діючу армію його відправили мало не з гауптвахти.

Бойове хрещення

У листопаді 1942 року старшого сержанта Кожедуба нарешті відрядили в 240-й винищувальний авіаційний полк 302-ї винищувальної авіаційної дивізії, який проходив переформування в Іваново. У березні 1943 року у складі полку після перенавчання на винищувачі Ла-5 він вилетів на Воронезький фронт. «Я мріяв збити ворожий літак, помститися ворогові саме тут, поблизу тих місць, де мене навчили літати на винищувачі. Але так і не довелося вилетіти на завдання з цього аеродрому», – пізніше писав Кожедуб.

Зрештою мрія здійснилася: Іван Кожедуб вилетів на перше бойове завдання. Але участь у бойових діях почалася для нього невдало: в першому ж вильоті його літак був пошкоджений снарядами, випущеними ворожим «мессершмітом». Іван дивом залишився живим: його врятувала броньована спинка сидіння. Він насилу посадив свій Ла-5; відновленню літак не підлягав. Про те, як переживав невдачу молодий льотчик, можна тільки здогадуватися – тим паче, що командування хотіло покарати його зняттям з льотної роботи і переведенням служити на пост оповіщення. Кожедуб залишився в небі тільки завдяки підтримці командира полку, який побачив у молодому льотчику великий потенціал.

Ідеальний боєць

6 липня 1943 року, на самому початку битви на Курській дузі, Іван Кожедуб, прикриваючи радянські війська від атак ворожих бомбардувальників, збив свій перший німецький літак – «юнкерс Ю-87». Наступного дня на його рахунку був уже другий збитий бомбардувальник. А 9 липня – відразу два «мессершміти-109».

Два німецькі літаки – Ю-87 і «фокке-вульф-190» Кожедуб збив над Харківщиною – над Роганню і Люботином. Суворий і вимогливий до себе, несамовитий і невтомний у небі, Кожедуб виявився ідеальним бійцем, ініціативним і одночасно старанним, розсудливим і вмілим, надійним провідним.

4 лютого 1944 року старшому лейтенанту Івану Кожедубу, який збив 20 німецьких літаків, було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. У травні того ж року йому передали новий винищувач Ла-5ФН – особливий літак, побудований на особисті заощадження бджоляра Василя Конєва. На цій машині під час боїв у Румунії ас здобув сім перемог протягом одного тижня.

Фото: russian7.ru

У серпні 1944-го за перемоги в повітряних боях Кожедуб був удостоєний другої зірки Героя Радянського Союзу, отримав капітанські погони і був призначений на посаду заступника командира 176-го гвардійського полку – полку радянських асів. Тут його майстерність розкрилася повною мірою. Ведення «вільного полювання» на заключному етапі боїв давало в його виконанні винятковий результат, дозволивши сформулювати найефективнішу тактику. «Точний маневр, приголомшлива стрімкість атаки і удар з гранично короткої дистанції», – так сам Кожедуб визначав основу повітряного бою. Згідно з документами, до січня 1945 року льотчик збив 48 літаків.

17 квітня 1945 року Івану Кожедубу востаннє довелося зіткнутися в бою з ворогом – у небі над Берліном він знищив два винищувачі «фокке-вульф-190». Відразу після битви за головне місто Третього рейху Кожедуба відправили в Москву, де він зустрів Перемогу. До цього часу завдяки пресі Кожедуб був уже відомим усій країні – побачивши героя на вулиці, люди підхопили його на руки, і він полетів у повітря під захоплені крики.

18 серпня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань і у зв’язку із святкуванням дня ВВС прославленому військовому льотчику вже в третій раз було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Після Перемоги

Після війни Іван Кожедуб відправився вчитися – в 1949 році він закінчив Червонопрапорну військово-повітряну академію. Під час навчання в житті аса, якому не було ще і 30 років, відбулася важлива подія: добираючись на електричці у військову частину, яка стояла в Моніно, льотчик побачив дівчину, яка йому дуже сподобалася. Тричі герой і ас не наважився з нею познайомитися. Однак вона так запала йому в душу, що він став зустрічати всі електрички, які йшли в селище, поки не побачив незнайомку знову. Цього разу він нарешті зважився і запросив дівчину на танці. Через кілька місяців вони стали чоловіком і дружиною.

Але мирне життя Івана Кожедуба тривало недовго: в 1950-му році почалася Корейська війна, і його в умовах суворої секретності направили командувати 324-ю винищувальною авіаційною дивізією. Згідно з підрахунками істориків, з квітня 1951-го по лютий 1952 року підрозділ Кожедуба здобув у Кореї 200 повітряних перемог, втративши, проте, 29 літаків і десятьох льотчиків. Надалі досвід Кожедуба використовувався країною на стратегічному рівні. У 1956 році він закінчив академію Генштабу і через шість років очолив 76-ту повітряну армію, потім проходив службу в центральному апараті Військово-Повітряних Сил. У 1970-му йому присвоїли звання генерал-полковника, а в 1978-му включили до складу Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР. 7 травня 1985 року Івану Кожедубу було присвоєно звання маршала авіації.

Він був народним депутатом, написав кілька книг, які розійшлися багатотисячними тиражами. Зірковою хворобою не страждав – із задоволенням спілкувався із школярами, журналістами. Часто приїжджав до рідного села і в Чугуїв – місце, де він отримав путівку в небо. Пішов з життя маршал Кожедуб 8 серпня 1991 року.

У Харкові іменем Івана Кожедуба названий Національний університет Повітряних Сил – найбільший заклад країни, який готує військових льотчиків. На його території в 2010 році був установлений пам’ятник льотчикові-асу. У Чугуєві його йм'ям названа вулиця.

Фото: wikipedia.org

Читайте також: Людина, яка зробила головну наукову бібліотеку Харківщини: як склалося життя Костянтина Рубинського 

 

Матерiaли по темі

Автор: Інна Можейко
subscription
Підписка на розсилку
Хочу отримувати головні новини:
Підписка на розсилку
Хочу отримувати головні новини: