Як український «Щедрик» став найпопулярнішою різдвяною мелодією у світі

Як український «Щедрик» став найпопулярнішою різдвяною мелодією у світі

Колаж Бріани Янковської

Ви напевно бачили в кіно, як американці напередодні Різдва із захопленням співають Carol of the Bells. Мелодія цієї популярної різдвяної пісні вам здалась знайомою? І це не дивно, адже ми її знаємо як «Щедрик» українського композитора Миколи Леонтовича.

Американці впевнені, що це їх «власна» мелодія, і не здогадуються про її українське походження. Як же так сталося? Почнемо з того, що композитор Леонтович більш ніж сто років тому вирішив написати композицію на текст народної щедрівки, яку було створено у прадавні часи – коли Новий рік святкували в березні; звідси й ластівка, яка прилітає, як відомо, навесні: «Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка», – співають у пісні. За задумом Леон­товича, композиція мала поєд­нувати в собі багатоголосся і поліфонію. Ця пісня відрізнялася від традиційних колядок і щед­рівок тим, що була написана в мінорі.

 

Прем’єра «Щедрика» відбулася 1916-го в стінах університету Святого Володимира; композицію виконав університетський хор. І невідомо, як би склалася доля цієї мелодії, якби не події, які відбулися в Україні через три роки.

Петлюра, Кошиць і капела

1919-й. У Києві при владі – Директорія, яку очолює Симон Петлюра, людина, яка, до речі, непогано зналася на мистецтві. Саме він на початку 1919 року випадково почув, як співає київ­ський хор під керівництвом Олександра Кошиця. Петлюра викликав до себе керівника хору та запропонував йому створити колектив з українським репертуаром для гастролей, мета якого буде – пропагувати україн­ську культуру за кордоном. Нагадаємо: 1919 рік, війна – а Петлюру хвилює, зокрема, питання розповсюдження української культури в Європі!

Олександр Кошиць. Фото: proman.com.ua

Завдання поставлено – завдання потрібно виконувати, адже, хоч і жартома, Петлюра пообіцяв розстріляти за невиконання цього доручення. Олександр Кошиць – на той час

досвідчений музикант, відомий диригент і композитор – організував справжнє талант-шоу: на прослуховування до нього приїжджали претенденти з різних куточків України. У результаті було відібрано рівно 100 співаків – склад майбутньої Української Республіканської капели.

Авантюрні гастролі

Як організувати тур величезного, але нікому не відомого колективу чисельністю 100 виконавців, країнами, де тільки-но закінчилась війна? Це було те ще питаннячко! Тим більше, що організатором мала стати країна, яку саму захльостував вир воєнний подій. Ані грошей, ані впевненості – у новоспеченого колективу не було нічого. Взагалі. До того ж за тиждень після створення капели Київ було взято більшовиками, і вона мала переїхати до Кам’янця-Подільського – без особистих речей і без сценічних костюмів. Як згадував згодом Олександр Кошиць про виїзд за кордон на перші гастролі: «...Це була якась кочова орда, яку страшно було підпускати близько до міста. Добре, що до Праги ми приїхали вночі».

Допоміг український посол у Чехії – він видав 130 тисяч крон, яких вистачило на придбання: чоловікам – по одному костюму, краватці, парі черевиків і шкарпеток, жінкам –

по одній хустині та білій сукні. Перший виступ капели відбувся 11 травня 1919 року в Національному театрі Праги.

Під час гастролей у Барселоні. Фото: argumentua.com

Недоладний «Щедрик»

Те, що «Щедрик» не просто потрапив до репертуару капели, а й став беззаперечним хітом – справжнє диво, адже Микола Леонтович вважав свої твори «...так недоладно скомпонованими, що їх не випадає співати на празький чи паризькій сцені», тому відмовлявся надавати партитури. Урешті-решт пісні взяли без згоди автора – і саме завдяки цьому «Щедрик» зміг підкорити світ, адже саме він завжди викликав овації, де б не виступав колектив.

Газети рясніли заголовками: «Публіка божеволіє», «Сенсація в мистецтві», і навіть – «Україн­ський гашиш – найсолодша отрута». За два з половиною роки турне по Європі Українська капела відвідала 10 країн, дала більш ніж 200 концертів – і викликала справжній бум, перетворившись на вдалий бізнес-проект, адже в Європі такий поліфонічний акапельний спів був явищем незвичним.

Під час турне на кораблі. Фото: gazeta.ua

У вересні 1922 року Українська капела (точніше, тепер уже  хор) вирушила на гастролі в США.

За океаном

У США від жовтня 1922-го до березня 1923-го Український хор дав 138 концертів, у тому числи «Щедрик» виконували в Карнегі-Холі. Потім колектив гастролював у Бразилії, Аргентині, Уругваї, на Кубі й дав близько 900 концертів. 1924-го Український національний хор, виховавши десятки музичних діячів і диригентів, припинив існування. Олександр Кошиць залишився в Америці й записав на платівки багато пісень капели, зокрема й «Щедрик». У 1936 році американський композитор і диригент українського походження Петро Вильговський включив «Щедрик» до репертуару свого хору, написавши для нього інший текст і давши назву Carol of the Bells.

У цьому ж році він виконав його в Медісон-сквер-гарден для 15 тисяч слухачів. Так почалась інша, американська історія української колядки.

Читайте також: Гліб Лозино-Лозинський і його «Буран» 

Матерiaли по темі

subscription
Підписка на розсилку
Хочу отримувати головні новини:
Підписка на розсилку
Хочу отримувати головні новини: