Чиказькі ферми будують під Харковом (ФОТО)
Так, досвід своїх чиказьких колег уже переймають в одному із сільгосппідприємств села Курилівка.
За кордоном вразили технології та... зелені газони
Свого часу агроном за фахом Сергій Садовський перекваліфікувався з рослинницької галузі на тваринницьку. Тоді в середньому надої на одну фуражну корову в його господарстві становили 1400 кілограмів молока на рік. Звісно, це аж ніяк не влаштовувало молодого спеціаліста, тому на його підприємстві почали поступово піднімати цю стратегічну галузь.
І минуло небагато часу, як надої збільшилися вдвічі, бо повністю змінилося ставлення як до тварин, так і до технологій. Підняти виробництво аграрію з Курилівки допоміг досвід, отриманий під час закордонних поїздок. Зокрема, найбільше Сергія Садовського вразили принципи роботи у тваринницькій галузі його колег з американського Чикаго. 
– Вивчаючи досвід розвитку молочного скотарства, я побував у багатьох країнах світу. Звісно, там застосовуються передові технології, а тому і надої високі, що становлять 14000 кілограмів молока з корови на рік і більше, – розповідає генеральний директор сільгосппідприємства Курилівки Сергій Садовський. – Наприклад, у передмісті Чикаго тваринницькі приміщення розташовано на відстані 200–300 метрів одне від одного. У першу чергу здивувало те, що цей проміжок заповнюють зелені газони, для працівників створено комфортні побутові умови, а для теляток, коли настають холоди, навіть шиють спеціальний теплий одяг.
Вразив аграрія з Харківщини і технічний аспект роботи чиказьких фермерів.
– У молоковозі в кабіні водія є електронне табло, де висвічуються всі дані стосовно маршруту й кількості молока. Тобто, все там автоматизовано, – каже Сергій Садовський. – І хоча нам ще багато чому слід повчитися в закордонних колег-фермерів, а все ж таки і ми вже зовсім не ті, що були колись. Та тут у першу чергу слід активізуватися вітчизняним науковцям, бо без генетичної роботи зі створення високопродуктивних корів не варто розраховувати на американські надої молока.
Як почати «з нуля»?
Та не слід забувати, що і в тих же чиказьких передмістях «золота молочна ера» не прийшла сама собою. І в Сергія Садовського на початку були труднощі, коли у 2000 році він вирішив заснувати нове господарство. У «спадок» йому залишилися борги в сумі 3,5 млн грн. Селяни з Курилівки почали майже з «нуля» відроджувати господарство, де пріоритетом було молочне скотарство. І так поступово розпрощалися з усіма боргами.
Зараз у сільгосппідприємстві налічується 847 голів великої рогатої худоби, з яких 340 корів дійної череди. Тут традиційно поголів’я збільшується та підвищується продуктивність. Минулого року надої склали 5341 кг молока від корови, а в цьому планується отримати не менш ніж 6700 кг. Належними темпами ведеться й реконструкція та будівництво ферм, установлення сучасного доїльного обладнання, що дасть змогу найближчим часом суттєво збільшити дійну череду. Звісно, на це потрібні кошти, і до того ж серйозні, але тут переконані, що на тваринництві в жодному разі не слід економити.
Між фермами – красиві клумби
Також збувається і ще одна давня мрія керівника сільгосппідприємства – створення не гірших побутових умов для працівників, аніж на чиказьких фермах. Саме тому тут між тваринницькими фермами теж розбиваються клумби, у побутових приміщеннях встановлено євродушові та сучасні санвузли. А головне, що тут виплачується висока заробітна плата. Минулого року в середньому вона була 2004 грн, а в цьому році складає 3300 грн на місяць. 
Та які б найсучасніші аграрні технології не застосовувалися, без висококласних спеціалістів не обійтися. Так і в цьому господарстві існує свій «золотий фонд». У рослинницькому напрямі це інженер-бригадир тракторної бригади Василь Самков, механізатори Володимир Павлюк, Сергій Друшляк, Сергій Щирий, Володимир Калиновський, Анатолій Круподеря та водії – Анатолій Медвідь, Геннадій Загоруйко, Сергій Свистунов і Микола Абашник. У тваринництві правофланговими є завідуючий молочно-товарною фермою Олексій Загоруйко, технік штучного запліднення Валентина Григор’єва, оператори машиного доїння Людмила Боровик, Катерина Крупенко, Валентина Яковлєва, Вікторія Золотенко, Віталій Сидорук і телятниці Наталія Семикос і Світлана Ващенко.
Не рахують гроші на соціальну допомогу
Ще однією особливістю роботи генерального директора сільгосппідприємства Сергія Садовського є те, що він ніколи не рахує коштів на розв’язання соціальних питань сіл. Так, наприклад, його підприємство виділило кошти на встановлення сучасних санвузлів у приміщенні місцевої школи. А ще господарство надає допомогу дитячим садочкам, вирішує транспортні питання, опікується чистотою в населених пунктах, розвиває спорт і культуру. І, звісно, тут не забувають і про духовність селян, а тому зведено і два храми Божих.
– Робимо все, що в наших силах, – запевняє Сергій Садовський. – І хотілося б наостанок повернутися до передмість Чикаго. У місцевих фермерів є чітке розуміння того, що вони робитимуть завтра. У нас же поки що немає впевненості в цьому, а все через невизначеність земельних питань. Ось коли тут буде поставлено остаточну крапку на користь вітчизняних сільгоспвиробників, тоді обов’язково наздоженемо американських фермерів.
Ігор ТЕСЛО, матеріал з газети "Слобідський край" №130 від 30.10.2012
