Про що мріють харківські фермери

17.11.2015 10:02 Агропром
Фото із соцмережі Фото із соцмережі
Досвідчені фермери в державну підтримку віри не дуже ймуть, кажуть, одну гривню дадуть, десять заберуть.

Молоді ж мріють, що їх почують, і тим часом створюють свої спілки. Та більшість з них у перерві між важкою працею мріє про зменшення податків, перевірок, встановлення однакових умов з європейськими колегами, та головне – про мир і стабільність, які дозволять їм спокійно працювати.

Для виправдання очікувань вітчизняних аграріїв сьогодні в Парламенті лежать сотні законодавчих ініціатив. Другий за чисельністю комітет Верховної Ради України – Комітет з питань аграрної політики та земельних відносин – нараховує 30 нардепів. Сьогодні на його рахунку 259 законопроектів. Серед них, наприклад, ідеї щодо заборони використання генетично модифікованих організмів, щодо пільги на сплату земельного податку, про особливості здійснення заходів держнагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, щодо пенсійного забезпечення жінок, які працюють у сільськогосподарському виробництві, чи щодо покращення інвестиційного клімату у сфері виробництва сільгосппродукції тощо.

Цього тижня, а саме 11 листопада, нардепи підтримали заборону на продаж сільськогосподарських земель до 1 січня 2017 року. Також Кабміну до 1 березня 2016-го доручили розробити і внести на розгляд парламенту проект закону про обіг земель сільськогосподарського призначення.
Подовження мораторію дозволить зняти соціальну напругу, яка виникла в суспільстві на фоні політичних спекуляцій з цього питання, та надасть певний час для розроблення чіткого правового механізму запровадження з часом прозорого ринку земель сільськогосподарського призначення, переконані розробники закону.
Учора ж, 13 листопада, аграріям повернули пільги, якими вони користувалися до 2015 року. Зокрема, сільгоспвиробників звільнили від відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Віктор Лебединський, голова ПСП «Вільшанське», Дворічанський район
– Якщо колись в Україні вирішать, що земля має бути товаром, то Україні прийде кінець. На землі одним роком жити не можна! Я як господарник повинен бути певним, що те, що я вкладаю в землю, окупиться в майбутньому. На землі слід жити перспективою. Тоді можна планувати і вкладати гроші, а не думати, що з нею буде завтра.

Олег Супрун директор агрофірми ім. Т. Г. Шевченка, Вовчанський район
– Для аграрія та будь-якого виробника головне – стабільність. Якщо от подовжують мораторій продажу землі на рік, то так ніхто не робить, бо відсутнє планування. Потрібно хоч би років на 5–10 це робити. Я, наприклад, давно міг побудувати сучасний тваринницький комплекс, але не певний, що буде завтра.
Також мене турбує олігархізація сільськогосподарської галузі. Як тільки в нас будуть великі агрохолдинги – з’явиться суттєва тінізація ринку землі і. відповідно, необ’єктивна ціна на неї. В агрохолдингу ціна формується на підставі домовленостей, а не на ринковій ціні. Програє споживач. Ринок землі повинен бути, але не в нинішніх умовах його запроваджувати.

Зберегти пільги й не душити податками

Анатолій Головко очільник СТОВ «Мрія», Куп’янський район
– Ми вже змирилися з чинним оподаткуванням нашої галузі, і нас це влаштовує. Зараз ми сплачуємо великі податки на заробітну плату, податок на прибуток, військовий збір та ін. І якось виживаємо. А от якщо введуть додаткові податки чи знімуть пільгу на ПДВ, то буде гірко. Простіше за все, на мою думку, було б ввести один податок від гектара землі. От сказали б, платіть, до прикладу, одну – дві гривні чи тисячу з гектара, хоч у тебе 5 тис. га, хоч 5 га, усе одно 1 га в усіх дає однаковий урожай. Тоді б відпали будь-які запитання, і все стало б на свої місця.

Іван Глянь, голова ПСП ім. Фрунзе, Зачепилівський район
– Треба зберегти пільги для сільського господарства, зокрема, з ПДВ, які маємо у тваринництві та рослинництві. Разом із тим, Кабмін налаштований на те, аби скасувати їх. Як сказала мені міністр фінансів Наталія Яресько, треба ділитися. Я вважаю, що сільське господарство має вплив на економіку в державі, і якщо не дати йому хоча б 3–4 роки певних поступок, аби піднятися, знов загубимо напрацьоване, особливо тваринницьку галузь.

Навести лад у документації

Віктор Колодяжний директор ПСП «Глечок», Первомайський район
– Сьогодні молодий фермер чекає підтримки від держави. Нам хочеться, аби підтримували своїх, вітчизняних виробників. От я, наприклад, у своєму господарстві маю 450 кіз і планую розширення більш як наполовину. Зараз кози щодень дають 270–300 л молока. Але його не беруть молокопереробні заводи. Усе – через відсутність відповідної технічної документації. А її – «гостів», ДСТУ по козячому молоку та продуктів з нього – фактично немає в нашій країні. Зараз ми спільно з колегами намагаємося розв’язати у країні цю проблему, об’єднавшись зусиллями, – працюємо над створенням Асоціації козівництва України.

Бути з європейцями в рівних умовах

Віктор Лебединський, голова ПСП «Вільшанське», Дворічанський район
– На шляху до європеїзації нашої галузі зустрічається чимало як плюсів, так і мінусів. Відкрити вітчизняному виробнику ринок ЄС – добре, однак у яких умовах перебувають фермери там і тут? До прикладу, німецький фермер отримує з Євросоюзу дотацію 600 євро на один га. То якби я на свої 5000 га отримав 3 млн євро, мені б ніякі податки не були страшні! Натомість виходить, що Україна прагне вийти на європейський ринок, де одні фермери працюють в одних умовах, а ми ж працюємо взагалі без жодних. І тут не йдеться про дотації, нас ще й навантажують податками. І як тут конкурувати на ринку з фермерами ЄС? Плюси європеїзації, звичайно, є, але їх не помітно за мінусами. Нам потрібні умови рівнозначні, що в ЄС, що в Україні. І не слід шукати модель для наслідування, вона сама собою виникне, якщо буде стабільність. Треба вдосконалювати те, що маємо, а не міняти кожного року чинні програми розвитку сільського господарства.

Підтримка у кредитуванні

Іван Глянь, голова ПСП ім. Фрунзе, Зачепилівський район.
– На мою думку, добрим варіантом підтримки для українських сільгоспвиробників є підтримка у кредитуванні з боку держави. Мати невисоку відсоткову ставку по кредитах чи сплачувати незначну її частину мріють усі. Приміром, наші закордонні колеги сплачують лише 1–2 % відсотків по кредиту, у нас же ці показники сягають 25–30 %. Саме тут, гадаю, держава має втрутитися – наприклад, взяти на себе частину погашення відсотків по кредиту підприємства. Треба, аби підприємство хоча б не більше 10 % платило. Ось це буде дієва допомога! Або ще варіант – якщо в господаря сільгосппідприємства є перспектива будівництва, наприклад, тваринницького комплексу чи проект розвитку в рослинництві, як от з переробки гною для отримання альтернативного виду енергії, держава могла б і тут простимулювати ці ідеї. Знову ж таки, підставити плече в розрахуванні з банками по кредиту чи дотаціями тощо.

Зменшити кількість перевірок

Олег Супрун, директор агрофірми ім. Т. Г. Шевченка, Вовчанський район.
– Хочеться, аби зменшилася та кількість перевірок, яку сьогодні зносять наші сільгоспвиробництва – одна за однією, і вони ж безкінечні. От зараз на нашому підприємстві проходить перевірка екологічної інспекції, перед тим приїздила прокуратура, антимонопольний комітет. Якщо говорити мовою економіки – це трансакційні витрати (які не пов’язані з виробництвом. – Ред.), які не зменшуються, а лише збільшуються.
Окрім того, слід щось вирішувати із ситуацією, яка складається сьогодні безпосередньо в сільськогосподарському виробництві, щодо значної заборгованості молокопереробних компаній постачальникам молока. Хотілося б, аби держава проводила політику популяризації здорового способу життя. Сьогодні літр молока вартує 7–8 грн, а пляшка пива – 12 грн.
Раніше, наприклад, школярам давали щодень по 200 мл молока. Зараз така ініціатива занедбана, біля шкіл натомість кіоски з чіпсами і чупа-чупсами.
Якщо говорити про рослинництво, то потрібно розробляти плани дій на випадок посушливих років, адже клімат на наших теренах змінився. А ситуація з посухою цього року показала, що перспективи високого врожаю наступного року втрачені. Зараз посіяної озимої в доброму стані десь 30 %. У короткостроковій перспективі слід розуміти, чим пересівати, у довгостроковій – розробка технологій, які дозволятимуть отримувати врожай у посушливі роки.

Тетяна ВАСИЛЕЦЬ, власний кореспондент

Автор: Администратор сайта