Як економити на опаленні, або Пиляйте, Шуро, пиляйте
Різні види дерева дають приблизно одну кількість теплової енергії. Вважати, що деревина твердих порід – дуб, акація, абрикоса, горить краще за м’які, наприклад сосну, або вільху, не зовсім слушно. Річ у тому, що тверді породи більш важкі. Один куб дуба може важити в півтора раза більше за куб сосни або вільхи.
Таким чином, якщо брати по об’єму, в дубі запасено більше кіловатів, а якщо брати по вазі, приблизно стільки ж. Тобто два – два з половиною кілограми дров із вологістю 20 % (більша вологість спричинить зменшення теплотворення та викривить результати) замінюють один кубічний метр газу. Дубові дрова коштують у Харківській області в середньому 325 грн за кубічний метр. У кубічному метрі дуба приблизно 700 кілограмів. Це означає, що один кілограм коштує 0,46 грн, а «дубовий» аналог одного кубічного метру газу приблизно 0,92 грн.
Звичайно, дані наведено без урахування вологості дров, а точніше – за стандартної вологості, якості, типу та стану печі, ККД газового котлу, та за умови, що калорійність газу незмінна, хоча вона коливається, й іноді досить сильно.
Та найгірша ситуація із електроопаленням. Складається кошторис на електроопалення дуже просто. Одна кіловат-година електрична дорівнює 0,9 кіловат-годині тепла (віднімаються невеликі втрати при перетворенні). Одна кіловат-година коштує за звичайним тарифом для населення 0,28 грн. Щоб замінити один кубічний метр російського газу, треба 10 кіловат, тобто 2,8 грн, що майже втричі дорожче.
У разі монтажу нової системи опалення у флігелі, літній кухні, гаражі, майстерні тощо, кошторис установлення системи газового опалення разом із батареями, документами, підведенням газової магістралі, розробкою проекту та документацією вийде за ціною чи не більше, ніж вартість будівництва самої споруди. Крім того, у разі, якщо будинок дуже великий і кількість спожитого газу перевищує 2500 кубічних метрів, увесь спожитий газ перераховується за тарифом 1,098 грн. Наступна планка – 6000 кубів і вартість газу до 2,2248 грн за куб, що вже є дуже серйозною сумою. Для того щоб утриматись в умовах найнижчої норми, доцільно використовувати додаткове опалення.
Пічна анатомія. Що треба знати
Як ми вже з’ясували, на те, щоб отримати свої жаданні чотири кіловат-години тепла із кілограма дерева, треба витримати всі необхідні технічні умови, а також уміти правильно топити піч. Елементарна фізика може зіграти із господарем багато злих жартів.
Цегляна піч, традиційна для нашого регіону, яка ще залишилася із радянських часів, загалом має таку конструкцію: дві камери – верхня та нижня, які мають дверцята. Між камерами є колосникова решітка. Дрова закладаються у верхню камеру, на колосник, а зола та попіл при горінні сиплються в нижню. У кінці верхньої камери – отвір димаря. На самому ж димарі одна чи дві заслінки. Коли піч розпалена, режим її роботи регулюється положенням дверцят і заслінок.
Точної інструкції того, як топити печі, не існує, адже конституції їх надто різні, а іноді й індивідуальні, але загалом існує такий алгоритм: за допомогою газет і хмизу розпалюється перша закладка дров, закриваються дверцята камери спалювання, відкриваються навстіж дверцята нижньої камери – піддувала, відкривається на максимум заслінка на димарі – в’юшка. У цей час піч розвиває велику тягу, іноді починає гудіти. Це свідчить про те, що через піч іде велика кількість повітря, і до топки надходить багато кисню. Коли в камері спалювання створюється маленький філіал пекла на землі, підкидається ще одна закладка, а процедура повторюється. За декілька хвилин сухі дрова охоплюються полум’ям і починають яскраво горіти.
Після цього димар перекривається в’юшкою майже повністю – приблизно на 4/5 від свого діаметру, а дверцята піддувала залишають майже зачиненими, з щілиною менше одного сантиметра. Тяга в печі значно зменшується, а дрова починають повільно горіти або тліти. У такому режимі вони можуть вивільняти теплову енергію до 3–6 годин. Слід застерегти, що повністю закрита в’юшка – це смертельно небезпечна ситуація, адже продукти горіння тоді надходять у приміщення. Крім того, не можна перегрівати піч. Вона піде тріщинами.
Пиляйте, Шуро, пиляйте
Якщо деревина на садибі, або, можливо, у сусіда, вже є, але її треба перетворити на повноцінні дрова, робиться це таким чином. Гілки дерева відокремлюються, потім воно розпускається на колоди. Колоди ріжуться на частини. Максимально до 1/4 –1/5 довжини топкової камери печі, та краще в 20–40 сантиметрів. Цей процес називається розкряжуванням. Зараз розпилювати деревину вручну недоцільно. Для цього можна скористатися або бензопилою, або її електричним аналогом. Плюси бензопили в тому, що вона загалом більш потужна, має більшу товщину ціпка, не перегрівається, та повністю автономна. Плюси електропильних інструментів у тому, що вони значно дешевші, не потребують бензину, не мають вихлопу (а тому ними можна користатись у закритому просторі), прості в користуванні та майже не потребують обслуговування.
Отримані цурки розколюються на поліна. Це можна робити і звичайною сокирою, але набагато краще спеціальним колуном – важкою сокирою із лезом, яке розходиться під широким кутом, та з довгою ручкою. Коли цурку розколюють (частіше за все на товстій колоді), вона має бути приблизно на рівні поясу людини. Великі та товсті колоди розколюють металевим клином і кувалдою. Взимку колоди розколюються легше, ніж улітку.
Готові поліна складають стосом на сушку. Сире поліно відрізняється від сухого вагою. У топці воно шипить та димить білим димом, а палити його зовсім неефективно. Краще за все мостити стіс на дерев’яних піддонах, накриваючи зверху дахом, та на відкритому просторі. Між полінами має циркулювати повітря, тоді дрова висохнуть і матимуть необхідну вологість. Накривати плівкою чи брезентом дрова не можна, бо замість того щоб висохнути, вони можуть згнити. Оптимальним вважається сушіння впродовж дев’яти місяців, але це зовсім не обов’язково.
Артем Богдан, матеріал з газети "Слобідський край" №143 від 30.11.2013