Як з правоохоронців перетворитись на аграріїв. Історія харківських братів-фермерів
Однією з таких є родина Биченків з Близнюківського району: брати Ігор і Руслан пішли на хліборобську ниву слідом за батьком Миколою Івановичем, який колись став наступником свого батька – Івана Биченка.
Добру згадку про свої землеробські справи на Близнюківщині залишив Іван Биченко. Він свого часу очолював колгосп ім. Суворова, і під керівництвом Івана Івановича господарство досягло високих результатів на хлібній ниві. Згодом естафету підхопив його син – Микола Биченко, який очолив у цьому ж районі колгосп ім. Леніна. І, як розповіла голова Близнюківської райдержадміністрації Лідія Шулець, Микола Іванович спромігся не лише зробити процвітаючим сільгосппідприємство, а й покращити життя простих українців.
– За його безпосередньої участі активно розв’язувалися гострі соціальні питання сіл району, завдяки чому вони отримували друге дихання. Особливо це було помітно, коли Миколу Биченка обрали депутатом Верховної Ради України та Харківської обласної ради, – пригадує Лідія Шулець. – Микола Іванович завжди захищав інтереси селян, його діяльність люди й досі згадують із вдячністю. Тепер добру справу Миколи Івановича продовжують його сини – Ігор і Руслан...
Перекваліфікувалися з правоохоронців у аграрії
У дитинстві брати Биченки майже кожного дня бували на полі, спостерігали також і роботу на фермах. Як сьогодні пригадують Ігор і Руслан, то були для них найщасливіші миті, адже саме тоді вони по-справжньому полюбили землю і селян, які самовіддано на ній працюють. Проте, незважаючи на батьківські поради, наприкінці навчання у школі Ігор і Руслан вирішили присвятити себе професії правоохоронців. Після успішного закінчення вишів обидва почали працювати безпосередньо за юридичним фахом, але усе частіше замислювалися про те, щоб повернутися до рідного сільського обійстя і зайнятися землеробством. До того ж, і батько поступово почав «тиснути» на синів з тим, щоб вони перекваліфікувалися. Врешті-решт так воно і сталося, про що Ігор і Руслан жодного разу не пошкодували.
– Попри те, що ми вже мали певний досвід роботи в сільському господарстві, адже уважно слухали батьківські настанови та допомагали йому в різних справах, усе ж таки попервах довелося добряче попотіти, – розповідає Ігор Биченко. – Особливо сильно ми з братом це відчули, коли батька не стало і ми залишилися без його значущої підтримки. Хоча господарство, яке вже мало назву у зв’язку з реформуванням – ПСП ім. Леніна, було міцним, усе ж таки потребувало підвищення виробництва. Проте, у жодному разі не збиралися опускати руки. А як же інакше, якщо за нами стоять люди, які буквально довірили нам свої долі? У результаті, наш дружний колектив у ті непрості дні тільки ще більше згуртувався задля досягнення спільної мети, а відтак і долати труднощі нам стало легше.
Турбота про людей передалася з генами
Звісно, як і батькові з дідом за часів Радянського Союзу,так і сьогодні братам Биченкам вистачає пекучих проблем. Але незважаючи на повсякденні труднощі, в усі часи за підтримки цієї родини село активно відбудовувалося. Сільська «соціалка» для аграріїв династії Биченків завжди залишалася основним пріоритетом. Чуйне ставлення до людей передалося від діда батькові, а від нього – і синам, які обрані депутатами Близнюківської районної ради. Зараз вони власним прикладом доводять, як потрібно створювати найкомфортніші умови працівникам своїх сільгосппідприємств і селянам, що мешкають у цих населених пунктах. Особлива увага приділяється сільським дітлахам і ветеранам. Надається підтримка навчальним установам, медичним закладам, а за можливості – і кошти для розв’язання особистих питань людей. Лише за таких умов українські села, переконані брати Биченки, не перетворюватимуться на пустки, а розквітатимуть.
Гуртом легше долати негаразди
Цього року через несприятливі погодні умови господарствам Ігора і Руслана Биченків довелося пересівати геть усю озимину. Як завжди, минулорічну посівну провели вчасно та на якісному рівні, але з «небесною канцелярією» не посперечаєшся, адже вона завжди має рацію. Тому загиблі площі довелося пересівати, збільшувати витрати на польові роботи і сподіватися на те, аби не підвели інші рослинницькі культури. 
І тут знову братів виручив колектив. А ще завдяки застосуванню новітніх технологій землеробства, передової сучасної техніки цьогорічну економіку сільгосппідприємств удалося якось вирівняти. До того ж, порадував землеробів своєю врожайністю ячмінь, якого зібрали майже по 30 центнерів з гектара, та соняшник, який дав близько 25 центнерів на круг. А ще своєрідним рятівником і помічником аграріїв є тваринницька галузь. Руслан Биченко каже, що плюсів тут можна нарахувати чимало. Та головний із них – це зайнятість населення, створення нових робочих місць.
Хлібороби-театрали
Попри повсякденні клопоти Ігор і Руслан Биченки знаходять час для відпочинку, і тут у них чимало захоплень. На першому місці – спілкування в родинному колі, коли є змога погратися з дітьми та приділити їм якомога більше уваги. А ще обом до вподоби відвідувати театри, особливо прем’єрні покази. Любов до сцени, як і до хліборобської справи, їм ще з дитинства прищепили батьки. Перевагу віддають комедійному жанру, адже такі спектаклі дають змогу розслабитися і відволіктися від повсякденних проблем.
Також Ігор і Руслан – завзяті мисливці та рибалки. Але для них не є самоціллю прийти додому обов’язково зі «свіжиною» чи уловом. У першу чергу, у цих хобі брати цінують можливість залишитися наодинці з природою, коли кожний із них мріє про щось своє, особисте. Хоча іноді і вдається порадувати близьких дичиною або солідною рибиною, виловленою винятково на вудку.
До речі
Свого часу у батька Ігора та Руслана Биченків – Миколи була мрія, якій, на жаль, не судилося справдитися. Йому хотілося, щоб у рідному селі Миколаївка Друга теж було засновано успішне сільгосппідприємство. Але те, що він не встиг зробити, здійснили його сини. Відтак, два роки тому розпочало свою роботу ТОВ «Агрофірма «Нікольська». Звісно, їй за короткий проміжок часу поки що не вдається конкурувати з ПСП ім. Леніна, але вже помітні й перші успіхи. Та головне те, як кажуть брати Биченки, що вдалося створити майже 30 нових робочих місць і суттєво вирішити питання із зайнятістю сільського населення.
Ігор Тесло, матеріал з газети "Слобідський край" №150 від 15.12.2012