Харкову – 360 чи 1000 років? Унікальні розкопки у центрі Харкова відкрили нові дані
Для визначення віку населеного пункту у світовій науці існує кілька традицій. У деяких країнах датою заснування вважають першу згадку в письмових джерелах, у деяких – момент заснування поселення, де життя не переривалося. Скільки ж років Харкову? Питання не пусте, адже півтори сотні років тому були впевнені, що Харків засновано не в 1654, а в 1640 році. Але це, як з’ясувалося, дрібниці...
Відкриття «з відчаю»
Є всі підстави припускати, що Харкову як мінімум 1000 років, вважає історик і археолог Олександр Дяченко. Спеціаліст із середньовічної історії та археології східних слов’ян, Олександр Дяченко два десятиліття тому знайшов дані про перших і єдиних на сьогоднішній день розкопках у центрі Харкова, які виявили існування на Університетській гірці давньоруського міста. Ці розкопки було проведено в 1928–29 роках харківським археологом Олександром Федоровським, і дані про них вважалися втраченими. Зіставлення результатів знахідок Федоровського й повідомлень середньовічних арабських географів привело до несподіваних висновків.
Кор.: Олександре Григоровичу, чому про знахідки Федоровського 1928–29 років до останнього часу ніхто нічого не знав?
– Річ у тому, що науковий архів Федоровського зберігається зараз у Києві, в інституті археології України. Але в цьому архіві немає ніяких матеріалів, що стосуються його робіт на території історичного центру Харкова. У них якась нещаслива доля. Я одну з перших публікацій на цю тему назвав «Забуте городище», тому що якимось незрозумілим чином центр Харкова з його дивовижною пам’яткою науки – давньоруським городищем – випав з поля зору науки. Як таке могло статися? Я гадаю, що Федоровський здав результати своїх робіт в історичний музей, директором якого він був (а це був тоді столичний музей), але їх було депаспортизовано під час Великої Вітчизняної війни. Важливо інше: Олександр Федоровський встиг дати оперативну інформацію в харківські газети. Коли я зрозумів, що всі мислимі місця, де могли зберігатися звіти про розкопки Федоровського, уже вивчено, «з відчаю» почав переглядати газети того часу, і там знайшов дані про розкопки давньоруського городища в самому центрі Харкова.
Кор.: Яка доля цього пам’ятника – давньоруського городища?
– На його місці в середині XVII століття зведено Харківську фортецю. Судячи з того, як звичайно будувалися середньовічні фортеці, ніхто не прагнув знищувати давні укріплення. Навпаки, щоб здешевити будівництво, рекомендувалося вводити стародавні оборонні споруди до складу нової оборонної лінії. Харківське городище було доволі великим, тому, швидше за все, його укріплення було використано. В усякому разі, Дмитро Багалій у своїй книзі «Історія міста Харкова за 250 років його існування» пише, що чугуєвський воєвода Григорій Спешнєв обміряв старе харківське городище, і протяжність його укріплень склала 530 сажнів – це приблизно 1 кілометр 200 метрів. До речі, на старих планах Харкова XVIII століття ще можна розгледіти абрис цих укріплень, який невиразно, але вимальовується. Знищено городище було в XIX столітті, а надто – у XX, коли рельєф найбільше змінився внаслідок масової забудови Університетської гірки.
Кор.: До якого часу відноситься існування цього давньоруського міста?
– Як правило, усі давньоруські міста нашого регіону, що були прикордонними фортецями, згинули в результаті монголо-татарської навали. Ті з них, які досліджено археологами (Донець, Кропив’яне, Змійове городище), були засновані на місці ще більш давніх – роменських – поселень, що датуються VIII–X століттями нашої ери. Швидше за все, так було і з Харківським городищем. Однак на сьогодні сміливо можна стверджувати, що як мінімум у XII столітті нашої ери Харків уже існував.