Краща Чіо-Чіо-Сан світу навчалась співати в Харкові

07.09.2019 11:00 Хронограф
Колаж Бріани Янковської Колаж Бріани Янковської

27 вересня виповнюється 75 років від дня народження знаменитої оперної співачки Гізелли Циполи.

Вона народилася на Закарпатті та співала із самого малечку. Але саме в Харкові її природний талант був відшліфований до стану діаманта чистої води.

Коли лунає її голос, усе інше зникає: він ллється, заповнюючи собою простір, переливається всіма мислимими відтінками, передаючи найдрібніші нюанси інтонації. У середині 60-х років цей голос уперше зазвучав у навчальних аудиторіях Харківської консерваторії. Студентку-першокурсницю – худеньку дівчину з багатодітної сім’ї родом із Закарпаття звали незвично складно для нашого вуха: Гізелла Ципола. Через п’ять років її будуть наввипередки запрошувати кращі театри Радянського Союзу, а через 10 років запрошення на гастролі надходитимуть з найзнаменитіших оперних театрів світу. Харків став для неї стартовим майданчиком.

Дівчинка зі «співучого дому»

«Співучим будинком» називали родину Циполів у закарпатському селі Гать, де майбутня співачка народилася й виросла. У матері було красиве сопрано, у батька – унікальний баритон. Дивовижне ім’я – Гізелла – дівчинка отримала у спадок від предків: у її жилах тече австрійська, словацька та угорська кров. Про їхні долі можна було б написати цілу книгу або зняти фільм з хвацько закрученою інтригою: один дідусь – австрієць, виходець із знатного роду, який одружився на простій, але неймовірно вродливій дів­чині; другий дідусь, словак, який виїхав до Америки і став там мільйонером, про якого родина нічого не знала аж до останнього часу; бабуся, яка блискуче володіла німецькою і англійською і свідомо не прищеплювала внучці світських манер – щоб та не виділялася на загальному тлі... І батько, який відсидів два роки в таборі після встановлення радянської влади на Закарпатті, а після війни працював головою колгоспу і прагнув дати дітям хорошу освіту – усе це було переплетено музикою і піснями, які Гізелла чула і співала з малих літ. Згодом вона сама скаже, що пісню їй поклали в колиску...

Вона виступала на шкільній олімпіаді, коли її спів почув викладач ужгородського музичного училища Андрій Задор. Зі словами: «Рідкісне явище – від природи поставлений голос!» – він запропонував дівчині вчитися.

Співачка – не співачка?

Ще в Ужгороді, слухаючи в її виконанні аріозо Мімі з опери «Богема», багато хто вважав Циполу професійною співачкою. Дівчина ж аж до 4 курсу консерваторії сумнівалася: співачка вона чи ні?

А студенти харківської консерваторії знали: якщо з аудиторії доносяться переливи дивовижного за чистотою срібного голосу – значить, ідуть заняття у Гізелли. Тамара Яківна Веске – педагог від Бога – шліфувала цей діамант наполегливо і терпляче. Пізніше Гізелла Ципола – оперна прима – завжди згадувала з вдячністю цю дивовижну жінку, що стала для неї другою матір’ю: «Ми вчилися в непростий час, і далеко не всім батькам було під силу підтримувати своїх дітей матеріально. Тамара Яківна ставилася до студентів, як до своїх дітей, нас не тільки вчила, а й підгодовувала. Вона – дуже близька для мене людина». Тут же, у Харкові, Гізелла вийшла заміж. Це був студентський шлюб, у якому обоє одне одного підтримували, і єдиним недоліком були чоловічі ревнощі: ну як же, дружина – просто нарозхват: конкурси, пропозиції, виступи... Харків став для Гізелли Циполи низкою конкурсів, у проміжках між якими була важка й наполеглива праця.

1965 рік. Студентка другого курсу консерваторії Гізелла Ципола виконує арію Маженки у спектаклі Оперної студії «Продана наречена», визнаному кращою студентською оперною роботою України, після чого їй пропонують співати кілька партій у Харківській опері.

1967 рік. Студентка 4 курсу Гізелла Ципола отримує першу премію на Всесоюзному конкурсі камерних виконавців.

1968 рік. На найпрестижнішому Всесоюзному конкурсі вокалістів імені Глінки студентка 5 курсу Харківської консерваторії Гізелла Ципола стає переможницею. Тільки тут, у цей момент, на запитання «Співачка вона чи ні?» Гізелла відповіла сама собі: «Так». Одночасно надійшла пропозиція щодо роботи з Большого театру, але... студенти повин­ні відпрацьовувати за розподілом – і Гізелла поїхала до Києва. Згодом вона казала, що саме тоді, після конкурсу імені Глінки, зрозуміла, що потрібен не тільки талант, що він – лише платформа для зльоту, що необхідно вчитися далі, і передусім – майстерності актора.

Київське життя

У цей, харківський, період, на тому самому конкурсі, відбулася ще одна подія, що визначила все подальше життя Гізелли Циполи: вона познайомилася з диригентом Київського оперного театру Стефаном Турчаком. З ним вона пов’яже двадцять років свого творчого життя і щасливі одинадцять років сімейного. У її житті буде ще багато миттєвостей тріумфу: над публікою, над заздрісниками (а в театрі без них аж ніяк), над журі. Але про один конкурс хочеться сказати особливо.

1976 рік. Японія. У журі – Марія Каллас і Джузеппе ді Стефано. Конкурс на звання «кращої Чіо-Чіо-Сан світу». Журі одноголосно присудило перемогу Гізеллі Циполі.

Гізелла Ципола давно вже стала легендою української опери. Вона пережила інтриги заздрісників і нагляд всевидющого ока КДБ, через що її не випускали з країни на гастролі; перенесла особисту трагедію, пов’язану зі смертю коханого чоловіка Стефана Турчака; з гідністю її героїнь вона пішла з театру в 1994 році, коли її, народну артистку СРСР, навіть не запитали про причини відходу. Оперна прима порається зараз із квітами і тваринами під Києвом, у своєму заміському будинку, і знаходить у цьому просту життєву радість.

А в спілкуванні з людьми Гізелла Ципола залишилася такою ж простою і щирою, душевною і чуйною, якою була тоді, у далеких 60-х, коли 20-річною дівчиною переступила поріг Харківської консерваторії.

Читайте також: Поет масштабу Маяковського, якого виховав Харків 

Автор: Інна Можейко