Тарас Бульба з Великого Бурлука та інші цікавинки 50-річної давності

25.07.2018 11:30 Хронограф
Колаж Бріани Янковської Колаж Бріани Янковської

Навіщо їздили у віддалений район Харківщини з Москви, Ленінграда та Берліна, що пропонували харків’янкам у Будинку моделей та за що і як критикували у 1968 році місцевих чиновників.

№ 139 від 19 липня 1968 року

Великобурлуцький Тарас Бульба

– Повернись-но, синку! Ого, виріс як. В сьомий клас, значить, перейшов. Молодець! – похвалив свого Миколу Тарас Бульба, розглядаючи принесену з школи картку успішності.

Тезка знаменитого літературного героя живе у Великому Бурлуку, працює механізатором у колгоспі ім. Леніна. Від козака Тараса його відрізняє не дуже великій зріст, відсутність «оселедця» та вусів. Але любов до коней у нього не менша. Тільки не до тих гриватих, на яких гасав степами гоголівський вояка, а до сталевих.

Ще коли великобурлуцький Тарас Бульба служив в армії, то був відзначений трьома значками «Відмінний танкіст». Нині він – механізатор широкого профілю, добре знає всі машини. І вміє витиснути з їхніх кінських сил усю потужність. Позаторік, наприклад, трактором МТЗ-50 виробив за сезон 965 гектарів умовної оранки при плані 750.

У цьому році вирощує на зерно 70 гектарів кукурудзи «вір-42» і 42 гектари «одеської-10». Всі закріплені площі добре доглянуті, обіцяють хороший урожай.

Та це не єдина робота, яку виконує в колгоспі Тарас Григорович Бульба. Нині, коли йдуть жнива, він працює на косовиці хлібів і валки. За зміну своїм агрегатом скошує в півтора раза більше, ніж встановлено нормою.

Добре трудиться і дружина Тараса Григоровича Бульби – Ольга Яківна. А за хорошу працю і оплата щедра. Підрахували недавно в сім’ї прибутки і вирішили на сімейній раді почати будівництво нової хати. В раді брали участь і обидва сини – Микола і другокласник Сергійко. Незабаром у Великому Бурлуку виросте ще нова будівля.

                                                                                          М. Кукса, наш кор. Малюнок М. Литвина

 

Називаючи адреси

На околиці Великої Данилівки, там, де в’їзд Горького спускається до річки, працівник авіазаводу Т. А. Цепковський обладнав хороший дитячий майданчик. Але недавно йому довелося зняти колиски, прибрати човники і стільці. Справа в тому, що на майданчику стоїть стовп електролінії, який ось-ось впаде.

Всюди звертався Тимофій Андрійович, благав закріпити стовпа. Всюди обіцяли зробити це негайно. То, може, керівництво відділу повітряних мереж «Харенерго» назве, нарешті, точну дату?

Жителі Великої Данилівки хотіли б також дізнатись, коли в їх будинках лампочки горітимуть, а не жеврітимуть.

                                  Олівець-мандрівець і його ескорт:  В. Леміщенко, М. Литвин, наші кореспонденти

 

 

№ 138 від 17 липня 1968 року

Скарбниця мистецтва у селі

Є в Пархомівці на Краснокутчині будинок, про який знає кожен житель села. З ранньої весни до пізньої осені потопає він в зелені місцевого парку. Багато людей в різні пори року приходять сюди алеєю, старанно впорядкованою юннатами. Вже здаля видно табличку: «Народний музей мистецтва імені Фаворського». Ініціатор його і незмінний керівник – викладач історії середньої школи Панас Федорович Луньов – багато років свого життя віддав школі, справі виховання молодого покоління.

Це почалося 14 років тому. В перший період роботи музею експонатів було зовсім мало. Але з кожним роком кількість їх збільшувалась. Нині музей – гордість села, відомий не тільки в нашій країні, а і за її межами. Тут експонуються сотні творів видатних вітчизняних і зарубіжних художників, вироби прикладного мистецтва. Серед них чимало таких, що мають значну художньоісторичну цінність.

Отож, не дивно, що сюди приїздить багато відвідувачів з різних міст країни, організовуються екскурсії, колективні відвідування цієї скарбниці мистецтва. Досить сказати, що тільки за останні два роки музей відвідало 132 тисячі чоловік. Це колгоспники, робітники, студенти, учнівська молодь не тільки Харківської, Полтавської, Сумської та інших областей України  – чимало відвідувачів з Москви, Ленінграда, Києва, Волгограда та багатьох інших міст країни.

Музей народного мистецтва веде листування з культурними закладами нашої Вітчизни, підтримує зв’язок з зарубіжними музеями. Як правило, наслідком цього листування є нові картини, оригінальні твори художників, якими щороку поповнюється колекція музею. Скажімо, в минулому році в музеї з’явилися твори художників кінця XVIII – початку XIX століть, зокрема нашого знатного земляка І. Ю. Рєпіна, ікони XVI–XVII століть, які є чудовим зразком стародавнього російського живопису. Зарубіжний відділ поповнився оригіналами дрібної старої єгипетської пластики, старогрецької кераміки. Особливо слід відзначити етюд Поля Гогена «Пальми».

Організовано новий відділ музею. Його присвячено 50-річчю нашої Батьківщини.

Зміцнюються зв’язки Пархомівського музею з провідними музеями країни: Ермітажем, Третьяковською галереєю, Музеєм образотворчого мистецтва імені О. С. Пушкіна та Російським музеєм. Чимале значення для пархомівців має тісний зв’язок з Дрезденською галереєю та музеями Берліна. Так, нещодавно на їх запрошення в Пархомівці гостювала директор скульптурного зібрання Берлінського музею Едіта Фрюндт, яка передала подарунок берлінців – рідкісну копію всесвітньо відомої скульптури стародавнього Єгипту «Цариця Нефертіті».

                                                              І. Чижик

 

№ 140 від 20 липня 1968 року

У цьому році фабрика головних уборів виготовить 150 моделей виробів. У республіканському Будинку моделей вся представлена фабрикою продукція здобула хороші оцінки, була відзначена робота всього колективу. Тут розроблено і впроваджено у виробництво 43 моделі на рівні кращих вітчизняних і зарубіжних зразків. До осіннього і зимового сезону чоловіки зможуть придбати нові спортивні капелюхи з штучного хутра на утепленій підкладці. Жінки теж зможуть купити в магазинах міста капелюшок до смаку.

                                           Фото І. Цимблера