Усе, що ви не знали про харківські синагоги та соромилися запитати

13.03.2021 14:15 Хронограф
Фото з картини Л. Золотарьова з архіву автора Фото з картини Л. Золотарьова з архіву автора

А ви знали, що діюча харківська синагога (так-так, та сама, на Пушкінській) вважається другою за величиною синагогою в Європі? І це не єдиний цікавий факт про харківські синагоги...

У Західній Україні старовинні будівлі синагог уже давно стали об’єктами уваги екскурсоводів: туди неодмінно привозять туристів, ними пишаються та зберігають. У Харкові більша частина дореволюційних синагог невідома широкому загалу. Запитайте навіть знавців історії Харкова – і вам назвуть синагогу на початку вулиці Пушкінської та ще будівлю сучасного планетарію у провулку Кравцова. Але мало хто знає, що до жовтня 1917 року в Харкові було цілих шість синагог, до того ж п’ять з них були розташовані у будівлях, що стояли окремо. Найцікавіше, що всі вони, хоч і перебудовані, але все ж таки збереглися.

За місцезнаходженням

Усі харківські синагоги в народі отримували назву залежно від місця розташування. Міщанська синагога є найстарішою в Харкові. Цікаво, що вона була заснована солдатами-євреями і членами їх сімей. Комплекс будівель Міщанської синагоги займав майже весь лівий бік вулиці Міщанської (нині Громадянської). Зараз в її будівлях зміг розміститися цілий завод. Місце поблизу річки для Міщанської синагоги обрали невипадково. Для ритуальної бійні, на якій підготовлювали кошерне м’ясо, потрібно багато води. У роки війни вона стала місцем трагедії: у грудні 1941 року німецько-фашистськими загарбниками тут було вбито 400 євреїв: старих, дітей, інвалідів.

На вулиці Подільській, 12 існувала Подільська синагога. До Другої світової війни саме вона вважалася найкрасивішою будівлею харківського Подолу – низинної частини міста між Павлівською площею та правим берегом річки Харків. До речі, цікавий факт: у 1922 році, коли радянська влада грабувала релігійні громади будь-яких конфесій, з будівлі Подільської синагоги було винесено золотих культових предметів загальною вагою 33,2 кг, срібних культових предметів загальною вагою 7,79 кг, 17 старовинних сувоїв Тори і 1000 богослужбових книг. Про те, який вигляд мала Подільська синагога, ми зараз можемо дізнатися тільки завдяки фотографії в журналі «Безвірник» за 1929 рік – під час війни вона сильно постраждала, а після війни її настільки по-варварському реконструювали, що впізнати в цій будівлі прикрасу харківського Подолу зараз неможливо.

У Мордвинівському провулку (нині Кравцова) існувала вже згадувана Мордвинівська синагога – та сама, в якій зараз знаходиться планетарій. На Чоботарській, 17 відповідно існувала Чоботарська синагога. А от на вулиці Куликівській, 12 (там зараз розмістився корпус Національного фармацевтичного університету) при Харківському товаристві допомоги незаможним євреям теж була синагога – тільки не така, що стоїть окремо, а така, що займає лише частину великої архітектурної споруди.

Крім синагог, на початку ХХ століття в Харкові було ще близько двох десятків молитовних будинків: вони розміщувалися у звичайних будинках і доволі часто за корпоративним принципом – для представників однієї професії та їх домочадців.

Така велика кількість пояснюється доволі просто – наприкінці XIX століття в Харкові жило близько 10 тисяч євреїв, тобто 5 % населення міста. Євреї були третьою етнічною групою після росіян і українців. Крім того, серед них було чимало заможних людей. Тому цілком закономірно, що, коли на початку ХХ століття в Харкові вирішили будувати Хоральну (тобто ту, де служба йде у супроводі хору та органа) синагогу, гроші на проектування і спорудження будівлі «з розмахом» знайшлися.

«Єврейська літера» в центрі міста

Будували не на порожньому місці. Перша єврейська синагога відкрилася в 1867 році у пристосованому приміщенні: на Німецькій (пізніше – Пушкінській) вулиці, 12 на кошти банкірів Адольфа і Леона Рубінштейнів придбали приватний міський особняк, побудований на початку XIX століття за проектом харківського архітектора Ярославського. Парафія першої синагоги складалася з близько 800 осіб, а під час ярмарків за рахунок приїжджих вона тимчасово зростала до 3000 осіб. Таким чином, будівля використовувалася дуже інтенсивно і до початку ХХ століття сильно занепала та потребувала знесення.

Власті її закрили, а в 1909 році єврейська громада отримала дозвіл на спорудження нової синагоги, але за умови, що її поставлять не на тому самому місці, а з відступом від червоної лінії вулиці в глибину двору. Річ у тому, що існував норматив – синагога могла розташовуватися на відстані не менш ніж 100 сажнів (213,4 м) від православного храму, а поруч був Миколаївський собор на Миколаївській (нині Конституції) площі.

За дорученням правління Першої харківської єврейської релігійної громади Імператорське Санкт-Петербурзьке товариство архітекторів організувало офіційний всеросійський конкурс проектів хоральної синагоги для міста Харкова з першою премією – 800 крб, другою премією – 400 крб, третьою премією – 300 крб і безгрошовою четвертою премією. На конкурс було подано 17 проектів. Результати підбили у липні 1909 року. Друге місце взяв харківський архітектор Валентин Фельдман, а перше – відомий петербурзький архітектор Яків Гевірц, який представив проект під назвою «Єврейська літера». Але він загинув у 1942 році у блокадному Ленінграді, так і не дізнавшись про успішну реалізацію свого проекту в Харкові.

Закладка будівлі Хоральної синагоги відбулася 30 травня 1910 року; володар другої премії конкурсу архітектор Фельдман робив робочі креслення та здійснював архітектурний нагляд за будівництвом. У 1912 році у недобудові пройшли перші служби, а влітку 1913 року синагога офіційно відкрилася і стала функціонувати в повному обсязі.

На момент закінчення будівництва Хоральна синагога з висотою купола в 42 м і загальною площею в 2067 м² стала третьою за висотою будівлею Харкова після Успенського і Благовіщенського соборів і третьою за кубатурою будівлею після Головного управління Південної залізниці і того ж Благовіщенського собору. Зараз вона є другою за величиною синагогою в Європі: більше неї тільки Велика синагога в Будапешті. Деякі помилково найбільшою синагогою в Європі називають єврейський центр «Менора» в Дніпрі, але це не так: «Менора» – це величезний культурно-діловий комплекс, а синагога, яка входить до його складу, є далеко не найбільшою. За твердженням академіка архітектури, члена журі конкурсу Олексія Щусєва (автора знаменитої церкви в Наталівці на Харківщині, Казанського вокзалу і Мавзолею в Москві), Харківська хоральна синагога – найкрасивіша у світі.

Автор: Інна Можейко