Від фортеці до села: яку легенду розповідають про виникнення Петрівського

30.05.2021 12:09 Хронограф
Коллаж: "Слобідський край" Коллаж: "Слобідський край"

Петрівське, що на Балаклійщині Харківської області, – віддалений куточок району, але життя тут існувало з давніх-давен. Археологічними розкопками тут виявлено стоянки людини періоду мезоліту, неоліту, бронзи та скіфського часу. Але пов’язано його виникнення з будівництвом гігантського фортифікаційного спорудження – Української укріпленої лінії.

Петрівське – найпівденніший і один з найвіддаленіших населених пунктів району від колишнього райцентру – Балаклії. Попри це, село дуже відоме, згадується в історичних довідниках минулих століть. Така слава пов’язана, насамперед, з тим, що поруч розташована найстаріша будівля Балаклійщини, пам’ятка військово-інженерного мистецтва – земляна фортеця Української укріпленої лінії, спорудженої у 1731–1742 роках для оборони кордонів від нападів кримських татар. Це була велетенська споруда – 16 фортець, 140 редутів та більше 400 кілометрів валів та ровів, які мали бути перешкодою для тих, хто може напасти з півдня, передусім – від татар.

Читайте також: Легенди Харківщини: що розповідають про Крейдяну гору на Балаклійщині 

Будували цю споруду 11 років, а як будівників використовували козаків слобідських полків, ландміліціонерів (поселене військо, утворене Петром І, яке несло прикордонну службу) та робітників, яких уряд мобілізував з Київської, Воронезької та Бєлгородської губерній.

Одною з перших була побудована Петрівська фортеця. Спочатку вона називалась Донецька, оскільки була розміщена на схилі між річками Берекою і Беречкою до Дінця. Потім її перейменували у Петрівську – на честь святого Петра. Власне, саме Петрівська фортеця дала назву розташованій поруч слободі, і ця назва збереглася до сьогодні.

За легендою, вийшов отаман Петрівської фортеці на північний пагорб і промовив присутнім указ імператриці Анни Іванівни від 15 січня 1731 року: «...А для лучшего охранения той Украйны между Северским Донцом по Берестовой, Нарели (Орели) рекам и по Северскому Донцу сделать линию и, усмотря, где опасные места к проходу неприятельскому, сделать крепости и поселить из тех же украинских полков, где сколько будет возможно, при тех местах в близости…», а потім подивився навкруги, милуючись красою місцевості, і вигукнув: «Бути тут Петрівській слободі!» Навесні 1731 року указ імператриці почали втілювати в життя, і з’явилася посеред Слобідського степу Петрівська слобода. А жили в ній переселенці з Малоросії, Воронезької та Бєлгородської губерній. От звідкіля в старожилів петрівців зберігся особливий говір. Петрівська бібліотека почала навіть складати словник дивовижного місцевого діалекту, який бере початок у далекому ХVІІІ столітті, з Петрівської фортеці.

Сьогодні серед мальовничого ландшафту околиці села Петрівського можна побачити її вали та рови, уявити, де стояли стіни з вежами, і подумки перенестися в далекі неспокійні часи.

Історію та легенди збирали бібліотекарі Петрівської сільської бібліотеки-філії І. Ліпатова та Г. Скубінь

Автор: Ірина Мнішек