Фонд соціального страхування України гарантує людям з особливими потребами увагу та підтримку

Відзначення Міжнародного дня людей з інвалідністю, встановленого резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 13 жовтня 1992 року, спрямоване на привернення уваги до проблем цієї категорії суспільства, захист їх гідності, прав та благополуччя, на переваги, які отримує суспільство від участі осіб з інвалідністю у політичному, соціальному, економічному та культурному житті. На їхню долю випали нелегкі випробування, однак, долаючи труднощі, люди з інвалідністю виявляють виняткову силу духу і непохитну віру в життя, тому суспільству потрібно з розумінням ставитися до таких людей, надавати можливість бути корисними, створювати суспільне середовище рівних можливостей, гарантувати поліпшення рівня життя та добробуту.

Звичайно, цей день не можна назвати святковим, однак для Фонду соціального страхування України це є ще однією нагодою наголосити на важливості захисту прав людей з інвалідністю. Адже відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-VIII одним з основних напрямів роботи є турбота про людей, які внаслідок отриманих ними травм на виробництві або професійних захворювань мають інвалідність.

У Харківському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду в Харківській області державна політика у сфері захисту людей з інвалідністю реалізовується на належному рівні.

На підставі визначених медико-соціальними експертними комісіями медичних та соціальних видів допомог і відповідно до індивідуальних програм реабілітації особи з інвалідністю забезпечуються повним обсягом необхідної медичної допомоги та реабілітаційних заходів, до яких належать: проведення стаціонарного й амбулаторного лікування, медичної реабілітації в санаторно-курортних закладах; надання путівок на санаторно-курортне лікування; забезпечення протезно-ортопедичними виробами, лікарськими засобами та виробами медичного призначення; слуховими апаратами та засобами пересування і побуту, необхідними видами доглядів та іншими послугами.

У відділенні перебувають на обліку і мають право на отримання медичних та соціальних послуг за рахунок коштів Фонду 5070 потерпілих від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, з яких 2724 – особи, що мають інвалідність, 2346 – потерпілі на виробництві, які мають ступінь втрати професійної працездатності без встановлення групи інвалідності.

У 2021 році за рахунок коштів Фонду отримали медичні та соціальні послуги 1076 потерпілих на виробництві, загальна сума витрат за надані послуги склала більше 21,1 млн грн, зокрема:

• лікарськими засобами та виробами медичного призначення забезпечено 808 осіб на загальну суму 10,2 млн грн;
• витрати на стаціонарне лікування (одразу після отриманих травм на виробництві) профінансовані для 56 потерпілих на суму більше 0,6 млн грн;
• технічними та іншими засобами реабілітації (протезно-ортопедичними та іншими виробами) забезпечено 77 потерпілих на виробництві на суму 1,5 млн грн;
• витрати на санаторно-курортне лікування для 338 осіб (включно з вартістю проїзду до санаторно-курортних закладів) склали більше 5,4 млн грн;
• спеціальними засобами пересування (колясками) забезпечено 5 осіб на суму 50,6 тис. грн, зубопротезуванням та слуховими апаратами – 16 потерпілих на суму 118,1 тис. гривень.

Упродовж зазначеного періоду виплати на спеціальний медичний догляд отримали 12 осіб з інвалідністю внаслідок трудового каліцтва на суму 0,5 млн грн, на постійний сторонній догляд – 66 осіб на суму 1,8 млн грн, на побутове обслуговування – 58 потерпілих на суму 0,8 млн грн, здійснювалось фінансування витрат на додаткове харчування 1 особі з інвалідністю на суму 1,06 тис. гривень.

Крім того, компенсацію витрат на пальне, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування проведено 127 особам з інвалідністю на суму 57,1 тис. гривень.

Одним з головних завдань Фонду соціального страхування України є щоденна підтримка людей з інвалідністю, забезпечення їх соціального захисту та надання допомоги, створення умов, за яких потерпілі внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання відчували себе дійсно захищеними в суспільстві.