Топінамбур: на зовнішність – соняшник, а на смак – картопля!

Південноамериканська емігрантка

Назву рослина одержала від племені бразильських індіанців тупінамба. Називають її ще земляною грушею або волоською ріпою. В Європі вирощується з XVII ст. Поширений топінамбур у Франції, Польщі, Англії, а також у США, Японії, Китаї тощо.

Фото: rastenievod.com

Стебло й суцвіття дуже нагадують соняшник. Та це й не дивно — вони дуже близькі родичі, і є навіть гібрид цих рослин під назвою топісоняшник. Коренева система в топінамбура мичкувата. Стебло заввишки 2–3 м; листки черешкові, загострені, густо вкриті волосинками; квіти — ясно-жовті, зібрані в суцвіття (невеликий кошик). На корінні, як і в картоплі, виростають білого, рожевого та коричневого кольору грушоподібні бульби. На їхній поверхні є вічка, часто у вигляді бородавок. Розмножується топінамбур головним чином вегетативно, за допомогою цих самих бульб, якщо утворюються на кінцях підземних пагонів-столонів. Забарвлення бульб біле або рожеве, на смак вони солодкуваті.

З усіх боків поживний

Топінамбур вирощують на присадибних ділянках як овочеву та декоративну рослину. За своєю продуктивністю топінамбур значно перевищує картоплю, цукрові буряки, кукурудзу та інші культури інтенсивного типу. Взагалі ж земляну грушу вирощують як кормову, технічну та продовольчу культуру. Вона є значним резервом збільшення виробництва кормів як для великого господарства, так і для домашньої ферми. На корм тваринам використовують свіжу або засилосовану зелену масу та бульби.

Фото: nashi-kroliki.com

Зелена маса доволі поживна (100 кг — 25 корм. од). Завдяки цьому топінамбур дуже добре вирощувати для відгодівлі худоби. Корови, якщо їх годувати земляною грушею (причому, можна і бульбами, і бадиллям), додають молока. У мішанках топінамбур дають курям і гусям, він частково компенсує потребу в зерні. Свиней відгодовують на топінамбурі не гірше, ніж на концентратах. Силос із бадилля поживніший за буряковий.

До того ж, бульби, якщо земля не замерзла, можна використовувати свіжими з жовтня до травня. А росте топінамбур на одному місці десять і більше років (є думка, що навіть і до 100 років).

Лікуймо… майже все!

У Росії земляна груша була відомою вже з XVII ст. і саме як лікувальна рослина. З неї готували настій на вині для лікування серцевих захворювань. У народній медицині України земляна груша відома як дієвий засіб лікування цукрового діабету й ожиріння. Визнає земляну грушу й сучасна народна медицина. Зварена, вона має сечогінну й легку послаблю вальну дію. Сік із сирої бульби знижує, нормалізує кислотність, регулює функцію кишечника, тамує нудоту й біль у шлунку, має протизапальні властивості, що сприяє кращому загоюванню виразок та невеличких ран. Добре пити сік із земляної груші під час постійного головного болю (свіжі бульби мають у своєму складі ацетилхолін із гіпотензивними властивостями).

Тим, у кого загострюється виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, радять упродовж двох тижнів пити топінамбурів сік щоденно (півсклянки перед їдою). Готують його так: вимиті й прочищені бульби пропускають через м’ясорубку або труть на тертушці, з отриманої маси вичавлюють сік, проціджують.

Оскільки сік не всім до смаку, його можна замінити квасом. Для його приготування почищені бульби розрізають на 2–3 частини, кладуть до посудини, заливають холодною кип’яченою водою і ставлять у тепле місце на 2–3 дні. Щоб прискорити бродіння, можна додати дріжджі. Такий напій поліпшує самопочуття хворих: зникають больові симптоми, загоюються виразки.

Це справді весняний овоч — бульби добре зберігаються в землі й викопані рано навесні, як тільки зійде сніг і відтане земля, вони особливо доречні, тому що в цей час уже вичерпаний запас овочів і фруктів. Доречним буде такий «вітамінний салат»: дрібно натерті бульби перемішують із цибулею та петрушкою і заправляють сметаною.

Фото: smak.ua

Але із земляної груші можна приготувати різні страви: бульби печуть, варять, їдять сирими. З неї можна приготувати ікру, повидло, сироп, сушити та квасити.

Вирощуємо…

Агротехніка порівняно проста. Розміщують ділянки з цією рослиною по краях городу, але на добре освітленому місці. Оскільки земляна груша може рости на одному місці 5 і більше років, доцільно її вирощувати на запільних ділянках поблизу тваринницьких ферм.

Фото: yagodka.club

Після соняшнику топінамбур розміщувати не слід, бо ці культури мають спільну хворобу — склеротинію.

Земляна груша невибаглива, росте на чорноземі, супісках. Високі її врожаї вирощують на різних ґрунтах, крім засолених, кислих та заболочених. Не боїться холоду, навесні та восени витримує мороз до –5 ºС, добре зимує в ґрунті й витримує під снігом морози до мінус –30–35 °С. Навесні бульби проростають при температурі +6–8 °С, а через 10–15 днів з’являються сходи.

Садити краще навесні, але можна й восени. Ґрунт обробляють так само, як і під картоплю. Під оранку вносять органічні й фосфорно-калійні добрива. Азотні добрива вносять навесні під культивацію. Органічні та мінеральні добрива не тільки збільшують урожайність зеленої маси й бульб, а й позитивно впливають на вміст цукрів і протеїну у рослинах, тому бажано їх кожного року підживлювати, вносячи під кожну рослину не менше 1 кг перегною або жменю суміші мінеральних добрив. Схема висаджування — 60×60 см, глибина — 8–10 см.
У посушливі роки топінамбур слід поливати й підв’язувати стебла до кілків. Позитивним моментом є те, що земляна груша, на відміну від картоплі, не пошкоджується колорадським жуком і фітофторозом.

…і зберігаємо

Бульби топінамбура ростуть до листопада, тому прибирати їх треба якомога пізніше, щоб дати можливість поживним речовинам переміститися з надземної частини в бульби. Але якщо прибирання бульб відкладено до весни, то стебла топінамбура треба скосити на висоті 50 см, залишивши пеньки для затримання снігу. Навесні ж викопують, тільки-но відтане ґрунт. Пролежавши в землі, топінамбур стає ще смачнішим і солодшим. При гарному догляді на родючому ґрунті з кожного куща топінамбура можна зібрати до 6 кг бульб, тобто майже відро.

Фото: ogorodnik.net

Викопані восени бульби зберігають в овочесховищах, кагатах. У рік висаджування  і в наступні роки (при багаторічній культурі) топінамбур підкопуються, як картоплю, вибираючи великі бульби, а потім кущі підгортають. Зібрані бульби на відкритому повітрі швидко в’януть. Зберігають їх у погребі при температурі близько 0 ºС і відносній вологості повітря 85–95 %, перешаровуючи вологим піском або землею, або в буртах, перешаровуючи землею або снігом.

Для закладення бурту на розчищений майданчик насипають шар бульб, потім шар снігу товщиною 10 см, повторюють це декілька разів. Зверху і з боків бурту сніг укладають шаром товщиною до 1 м. Поверх снігу бурти вкривають соломою шаром до 50 см. Оптимальна температура у такому сховищі — від 0 до –15 ºС.

Мовою цифр

У бульбах топінамбуру високий вміст розчинного полісахариду інуліну (за різними даними, від 18 до 20 %), завдяки чому вона дуже корисна для людей, хворих на діабет. Крім того, бульби топінамбура багаті на вітаміни. У 100 г сухої речовини міститься (мкг): вітаміну С — 108,1, В1 — 1,0, В2 — 4,0, В3 — 8,8, В5 — 0,86, В6 — 0,20, В7 — 20. Високий вміст калію, заліза, кремнію та цинку поліпшують стан людини при захворюванні на анемію, алергію тощо. У бульбах топінамбура  міститься 20–2 3% сухої речовини, 18–20 % вуглеводів, 3–5 % білка, а також аскорбінова кислота.  Білки містять незамінні амінокислоти, такі як лізин, аргінін, триптофан, тріонін. Вміст протеїну в зеленій масі — 2,9–3,2 %.