Чоловіки та ролі Наталії Фатєєвої
Незважаючи на те, що справжня акторська слава прийшла до Наталії Фатєєвої не в рідному Харкові, свої перші уроки життя вона проходила саме тут.
Великі мешканці малої вулиці
Невелика, довжиною всього 400 метрів, вулиця Гуданова належить до класичних харківських вулиць проїзного типу. Центральні, втім, незаймані дзеркальними вітринами вулиці завжди в епіцентрі подій міста. Щодня через вулицю Гуданова в центр проїжджають сотні машин, а сотні студентів квапляться її тротуарами в Політехнічний інститут. 80 років тому по тоді ще вулиці Юмовській теж ходили якісь люди, відбувалися якісь події. Стіни тутешніх будівель, звісно, мовчать про минулу історію вулиці. Одна надія на старожилів.
– У цьому будинку, де я зі своїми батьками оселилася в 1930 році і живу досі, мешкали у різні часи дуже цікаві люди, відбувались дуже цікаві події, – ділиться спогадами мешканка одного з будинків на вулиці Гуданова, ветеран Великої Вітчизняної Війни Маргарита Фомічова. – Тут у тяжкі 1920–1930 роки мешкали військові керівники, багато діячів науки та культури. Зокрема, ректор Харківського авіаційного інституту Микола Масленніков, відомий математик Володимир Дрінфельд, видатний радянський вчений Яків Геронімус. Що цікаво, на подвір’ї була кінобудка. Дивитися кіно до нас приходили звідусіль, у тому числі з Українського фізико-технічного інституту – академіки Кирило Синельников, Лев Ландау, Антон Вальтер та інші.
Ось такі відомі люди, виявляється, проживали й бували на одній зі старих вулиць Харкова – як фізики, так і лірики. Серед останніх – і знаменита актриса Наталія Фатєєва.
Гарна, спокуслива жінка з неймовірними блакитними очима. Вражає, що, проживши вже досить довге життя, знявшись у більше ніж сотні стрічок, вона залишилася такою ж жіночною, привабливою, якою вона вперше з’явилася на екрані.
Починала з диктора
Наталія Фатєєва народилася в Харкові 23 грудня 19..., взагалі, зовсім неважливо, в якому році. Адже як тонко колись помітила Джина Лолобріджита, з якою, до речі, Фатєєву дуже часто порівнювали в Радянському Союзі: «Жінка на сім років молодша, ніж стверджують її подруги, і на п’ять років старша, ніж дають їй чоловіки». Тому обчислення віку в даному випадку – заняття марне, тим паче, що особа Наталії Фатєєвої приховує більш цікаві факти.
– Як зараз пам’ятаю: Наталка з батьками мешкала у восьмому під’їзді нашого будинку, – розповідає Маргарита Фомічова. – Батько її був військовим, мати керувала ательє мод.
Родина Фатєєвих була дуже далекою від мистецтва. У різнобічно розвиненої дівчинки Наталки, що пробувала себе і в спорті, і в музиці, у душі все ж жевріла лише одна мрія – сцена. У 17 років вона вступила до Харківського театрального інституту.
– Наталія була дуже відлюдною, у тому плані, що вона на подвір’ї з іншими дітлахами не грала, проте вона завжди займалася і прекрасно вчилася, – розповідає Маргарита Петрівна.
Спортсменка, комсомолка й справжня красуня не могла бути непоміченою: її запросили працювати диктором на місцеве телебачення. Харків був четвертим містом у Радянському Союзі після Москви, Ленінграда й Києва, де з’явився державний телевізійний центр. Це сталося в 1955 році. Телебачення тоді було новинкою для всіх. У новий творчий колектив приходили актори, режисери, журналісти газет, фотографи – майбутні телеоператори. І хоча телевізорів більш ніж півстоліття тому в Харкові налічувалося не більше трьох тисяч, людей з телеекрану досить швидко стали впізнавати на вулицях міста. Впізнавали й молодого диктора телебачення, блакитнооку брюнетку Наталію Фатєєву.
– Вона була сталінською стипендіаткою, активною комсомолкою, прекрасною дівчиною, – згадує Маргарита Фомічова. – У неї було багато залицяльників, ми їх бачили, але вона тоді вибрала одного – Тарабаринова.
Мало хто знає, що першим чоловіком Наталії Фатєєвої був зовсім не режисер Володимир Басов, як вважає більшість наших співвітчизників, а її однокурсник по Харківському театральному інституту Леонід Тарабаринов.
– Я була свідком того, як зароджувалося кохання між Наташею та її першим чоловіком Леонідом Тарабариновим, – розповідає професор кафедри театрознавства Харківського національного університету мистецтв ім. І. П. Котляревського Ніна Логвінова. – Він її так доглядав, порошинки здував! А вона в їх парі керувала. Оселилися вони в квартирі Наталії. Але її матері не сподобався вибір дочки. Та й стосунки у Фатєєвої та матері Тарабаринова не склалися. Фатєєва була заводною, дуже подобалася парубкам. Начебто з’явився хтось у неї... Шлюб Тарабаринова та Фатєєвої проіснував два з половиною роки. Після розлучення Леонід тривалий час був неодруженим, а згодом побрався з учителькою. Леонід Семенович усе своє життя прослужив у Харківському театрі ім. Т. Г. Шевченка. Журналісти іноді запитували Тарабаринова про Фатєєву та його почуття до неї. На що він одного разу відповів: «Інколи здається, якби вона хоч пальцем поманила, я примчав би до неї! Але наш час сплинув...»
Кохання – з екрану в життя
Наталія Фатєєва в Харкові вирішила не затримуватись. Взагалі темпу її життя можна було лише позаздрити: за один тільки рік її перебування в Харкові відбувалося стільки подій, яких будь-якій іншій людині вистачило б на все життя. Так, наприклад, ще будучи студенткою, Наталія Фатєєва дебютувала в кіно. Фільм називався «Есть такой парень», його показували в Харкові – до слави диктора у жінки додалася ще й акторська слава.
– Я мріяла поїхати до Москви, – розповідала в одному з випусків передачі режисера Володимира Фокіна «Клуб видатних харків’ян» Наталія Фатєєва. – Це були посттоталітарні часи, коли було дуже важко жити у провінційному місті. Але я була дуже боязкою для рішучих дій. Та коли в Москві мене запросили знятися у кіно, я була найщасливішою людиною.
Що ж, історія стара як світ. Харків не один раз ставав стартовим майданчиком для багатьох знаменитих діячів мистецтва. І після таких стрімких творчих успіхів у рідному місті Москва, найімовірніше, здавалася клондайком можливостей. У столиці молоду актрису Наталію Фатєєву взяв у Всеросійський державний інститут кінематографії у свою майстерню сам режисер Сергій Герасимов. Причому зарахували її відразу на четвертий курс, чого не траплялося за всю історію Інституту. Один за одним стали виходити фільми за участю Наталії. Керівник драмгуртка, технолог, колгоспниця, директор кінотеатру – її ролі у стрічках того часу були невеликі, репертуарні, як прийнято зараз казати, але їх було багато, і всі вони вигравали завдяки красі актриси.
– Піку популярності в мене ніколи не було, – розповідала в одному з інтерв’ю Наталія Миколаївна. –Я не належала до модних і престижних актрис, ніхто мене в зірки не виводив, в лауреати не штовхав. У моді був сірий колір.
Актриса, звичайно, трохи лукавила. Пік популярності, хоча й недовгий, у неї був у середині 1960-х років. Пригадати хоча б відому радянську комедію «Три плюс два», після виходу на екрани якої всенародна слава прийшла до всієї п’ятірки головних героїв. А між Наталією та Андрієм Мироновим, як і у фільмі, зав’язався роман. Для неї це були теплі, дружні стосунки, ліки після важкого розриву жінки з режисером Володимиром Басовим. Про брак чоловічої уваги до Наталії Фатєєвої взагалі говорити не доводиться. Красиві історії кохання з льотчиком-космонавтом Борисом Єгоровим, популярним румунським співаком Даном Спетару стрімко розгорталися і так само швидко згасали. Про кохання в житті актриси влучно сказала її героїня у фільмі «Табачный капитан»: «Кохання для мене – все візьми та все віддай».
Ікона стилю
Наприкінці 1970-х років у радянському кіно почала затверджуватися нова естетика, у центрі якої стояла звичайна людина – не з екрану, а з вулиці. Таких першорядних красунь як Наталія Фатєєва, Алла Ларіонова, Ізольда Ізвицька з екрана почали витісняти нові обличчя. Режисери, які ще вчора використовували красу Фатєєвої на екрані, тепер обережніше запрошували актрису у свої стрічки. І їй постійно треба було доводити, що вона не лише «гарна картинка», а ще й справжня актриса.
Відомий історик моди Олександр Васильєв у своїх лекціях про «ікон стилю» у переліку світових красунь завжди відводить окреме місце й Наталії Фатєєвій.
– Мені пощастило, адже пані Фатєєва не тільки моя гарна приятелька, а й сусідка, – розповідав у один із своїх останніх приїздів до Харкова кореспонденту «СК» Олександр Васильєв. – Ваша землячка майже 50 років прожила у Москві, тому я не можу сказати, чи є в її стилі щось від Харкова. Але вона від природи жінка небувалої краси, я навіть не можу сказати, чи робила вона пластичні операції. Тому що вона у своєму похилому віці виглядає краще, ніж виглядала у цьому ж віці, наприклад, інша моя подруга з Харкова Людмила Марківна Гурченко. Фатєєва навіть відмовиться від побачення зі мною, якщо буде у цей час не в формі. Мені це подобається, це дуже по-жіночому!
Сьогодні Наталія Фатєєва досить рідко знімається у кіно, проте захоплюється політикою, бере участь у благодійних акціях, відвідує різноманітні кінофестивалі. Іноді заїжджає в Харків. Малоймовірно, що жінка заходить на рідну вулицю Гуданова: ані друзів, ані родичів у Першій столиці в неї не залишилось. Проте нікуди не ділася невеличка вулиця і земляки, які здатні цікавитись і пам’ятати.
Катерина Терещенко, матеріал з газети "Слобідський край" №59 від 17.05.2014