Гроші та кохання. Історія, що трапилася 115 років тому

11.11.2014 13:12 Культура
gazeta.ua gazeta.ua

"СК" продовжує гортати шпальти старих газет. Іноді там знаходимо цікаві майже детективні історії з життя наших земляків. Пропонуємо вам одну з них.

Аж з Люботина до одного з харківських адвокатів приїхала селянка Ірина С-кова з проханням дати їй пораду щодо вкрай скрутного становища, в яке вона потрапила не з власної волі.

Чотири роки тому Ірина разом зі своїм чоловіком, Антоном Л-тою, поїхала на заробітки в Кубанську область. Одного разу Антон пішов купатися і з того часу його ніхто вже не бачив; на березі річки знайшли тільки його одяг. З цього зробили висновок, що Антон утопився. Голова місцевого станичного правління щодо цього випадку провів дізнання і видав Ірині посвідчення, що її чоловік такого-то числа втопився, купаючись у річці.

Ірина повернулася додому, і через два роки вийшла заміж за свого багатого односельчанина Павла С-кова, від якого у неї вже двоє діточок. І ось цілком несподівано для неї та її чоловіка з’явився днями її перший чоловік, Антон Л-та, який розповів, що цю витівку щодо свого удаваного втоплення у річці він зробив з метою, пояснити яку не бажає. Цілих чотири роки він поневірявся білим світом, а тепер повернувся на батьківщину і заявляє свої права на жінку і колишнє своє господарство.

Між тим другий чоловік Ірини став для Антона справжнім міцним горішком: «Не знаю, які в тебе там права, але в мене є завірені документи, за якими ти давно чи то з русалками на дні блукаєш, чи то на тому світі серед райських квітів з янголами розмовляєш. А воно, бачиш, як виходить? За тобою плачуть і свічки у церкві ставлять, а ти собі живий-здоровий вештаєшся де хочеш і нічим-ніким не переймаєшся. А тепер, мабуть, коли в тебе щось там не склалося чи пішло не так як було задумано, і добре підперло без грошей жити, ти вертаєшся за своїми правами. Вибачай, козаче, але Ірина – моя законна жінка. І я її більше всього на цьому світі люблю, і поки живий – нікому не віддам і ніколи не відпущу її від себе». Бачить Антон, що справи кепські, і Павло жінкою не поступиться, то вже прямо став казати, що погоджується отримати від Павла з Іриною 300 рублів і тоді залишить їх назавжди у спокої, на все про все і всякі роздуми дає він кілька днів.

Замислився Павло, хлібороб уже й не злічиш у якому поколінні, та й каже Ірині: «Не шкода мені тих 300 рублів, лише б відступився Антон від нас. Земля кожен рік родить: буде врожай, будуть і гроші, я цьому з дитинства вчився, цей хист мені від діда з батьком передався. Але чи залишить нас Антон у спокої, коли ми йому заплатимо? Тут треба документами закритися, а я на цьому не дуже розуміюся. Тому, моя любо, ось тобі гроші, і завтра на зорі їдь до Харкова, знайди адвоката, що має тяму у таких справах, хай він дасть нам ради, як бути і що робити».

Ірина, мабуть, була не тільки вродливою панночкою, яку принадні чоловіки беруть одразу вдруге заміж на другий рік вдовування, але й від природи жінкою розумною і кмітливою. Приїхала до Харкова і зробила все так, як просив її чоловік.

Адвокат уважно вислухав її, переглянув усі документи, що вона привезла з собою, та й каже: «Ваш теперішній чоловік має рацію, коли просив вас звернутися до адвокатів. Судячи з того, як Антон Л-та повів себе на березі кубанської річки, на суді, куди він неодмінно вас затягне, він може добре вам накрутити нерви. І нічого, що зараз він зізнається в удаваному утопленні. Потім з такою ж легкістю, як «втопився», він відмовиться і від теперішніх слів. Скаже, що дійсно тонув, втратив свідомість, а потім якимось чином отямився на березі. Але той ляк, перебування під водою без кисню не пройшли для нього безслідно, скаже що впав в амнезію, забув все і про все. Молився, постився, благав небо повернути йому хоч маленьку згадку про минуле, але хто він і звідки, пригадати не міг.

Так і жив з цим, поки якась випадкова зустріч з земляками чи інші обставини не відкрили йому пам’ять. І цьому можна, звичайно, протидіяти, якщо шукати підтвердження його кількарічних блукань. Але буде це дуже важко і потягне за собою значних витрат з вашого боку. Проте Антон Л-та, вибачайте, але мушу сказати прямо, не любить вас і можливо, він ніколи і не любив вас. Він це підтверджує своїм намаганням отримати з вас гроші, а не боротися за своє кохання.

А тут якимось чином дізнався, що ви вдруге вийшли заміж. І вийшли заміж за чоловіка з багатим достатком. І про це він також добре дізнався, бо знає, скільки грошей може з вас чекати за свої погрози. Але це вас не дуже зараз цікавить, бо з ваших слів я роблю висновок, що ви з легкістю сплатите необхідну суму, лише б здихатися від претензій з боку Антона Л-ти.
І ви, і ваш чоловік, перш за все питаєте мене як адвоката, чи можете ви вважати себе захищеними від нових намагань зі сторони Антона Л-ти в майбутньому? Згідно з чинним цивільним правом – можете, за умови документального підтвердження сплати вашому першому чоловіку 300 рублів, і якщо всі претензії з боку останнього при цьому будуть чітко прописані. Необхідний пакет документів я вам зроблю. Але щоб повністю почуватися в безпеці, ви мусите разом з вашим теперішнім чоловіком звернутися в ту консисторію, де знаходиться церковний причт, що вінчав вас з Павлом С-ковим. Коли вони ще раз підтвердять вашу цноту перед Богом і не вбачать ніяких корисних мотивів вашого другого шлюбу, тоді вам не буде страшним ні суд людський, ні суд Божий.

Хоча, так мені здається, Антон Л-та не така вже дурна людина, але думав, що занадто розумний. Життя його добре провчило, і з Церквою боротися він не буде. Можливо, ці гроші поможуть йому закріпитися, справитися зі своєю бідою із власної дурості, і він потім не раз згадає вас добрим словом, і житиме до кінця свого віку благочестивим християнином, а своїх дітей, якщо вдруге одружиться, обов’язково нарече Іриною і Павлом. Але це моя думка. Життя, воно таке, що по-своєму крутить і ставить».

Того ж дня Ірина С-кова повернулася до Люботина, і в першій половині наступного Антон Л-та отримав відступні.

Олег Аврамцев, матеріал з газети "Слобідський край" №128 від 25.10.2014

Джерело: SLK
Автор: Администратор сайта