Кінець світу не настав, хоч ми так чекали
Нас тішили й лякали, обіцяли квантовий перехід в інший вимір, землетруси, цунамі, потопи й пожежі, астероїди, епідемії і ще багато чого.
Астрологи розділилися на два табори
Так, тібетський лама переконував нас, що цей кінець світу напевно буде тимчасовим, і триватиме він не більше ніж тиждень. Нам не можна дивитись у вікна, зате нас відвідають ангели, а, отже, час не сплине дарма.
Астрологи розділилися на два табори. Деякі професіонали стверджували, що світу прийшов кінець, і людству не врятуватися. У цей же час інші фахівці дотримувалися абсолютно протилежної думки, завіряючи нас у тому, що ми щасливо житимемо далі.
У магазинах розкупили запаси свічок. Багато хто купував так само й сірники. Воно і зрозуміло: немає сірників – не потрібна і свічка.
Щоправда, не зовсім зрозуміло було, яким чином люди збираються рятуватися за допомогою свічок. Вочевидь, пророцтво зрозуміли занадто буквально: кінець світу – отже, світла й не буде. У тому розумінні, що відключать електроенергію. Ну, для багатьох це справа звична.
лектроенергію в деяких районах відключають доволі часто, тому люди й запасалися свічками. Воно і правильно – глобальний Апокаліпсис чи то буде, чи то ні, а кінець світу в побутовому розумінні нам знайомий.
Більше того. У магазинах навіть спеціальні набори продавалися. До них, окрім край необхідних речей на кшталт презервативів, вермішелі й іншого ширвжитку, входили ще мило й мотузок. Як ними скористатися, кожен мав вирішити самостійно.
Слід сказати, особливим попитом ці комплекти не користувалися. Ціни заважали. Наші люди розуміють, що набір за 164–287 грн для порятунку не годиться. За такі гроші рятуйтеся самі! Якби безкоштовно!
Очевидно, компаніям, що придумали такий піар-хід, тепер доведеться продавати речі з наборів розсипом!
Народ запасався брагою і продуктами
А підземні сховища? Хто багатіший, будували собі бункери залежно від достатку. Хто бідніший – пристосовували під житло льохи, підвали й інші заглиблення. Вочевидь, розраховували, що кінець світу нагадуватиме вибухову хвилю. Хто висунувся, того зачепило. Особисто знаю декілька товаришів, які як декілька днів тому в льохи залізли, так і досі про порятунок світу й не відають. Там до кінця світу скупчилися такі запаси браги і вже готового продукту, що тепер дружини просто не можуть своїх благовірних звідти витягнути! Одна з них плачучи розповідала, що коли спускається в підвал і намагається витягнути чоловіка, він кричить: «Пропади, нечистий!» – і припадає до склянки. Судячи з усього, кінець світу у нього триватиме довго. Якщо раніше не помре від білої гарячки.
Найоптимістичніший підхід до Апокаліпсису пропонували засоби масової інформації. Як казав Михайло Задорнов?
– Візьмеш газету, на першій сторінці напис: «У найближчу суботу кінець світу!» Перевернеш сторінку, а там програма передач на наступний тиждень!
А й справді, хто там цей кінець світу помітить, якщо на дворі передноворічний тиждень? Тут не до нього! Головне – встигнути скупитися, усіма магазинами й ринками пробігти, продуктами й подарунками запастися. Кінець світу? Та йдіть ви! Тут щодня кінець світу – і нічого! Живемо!
До речі, може, кінець світу і настав, та ми його в метушні не помітили? Почекаймо ще трохи, дочекаємося 31 грудня останнього удару годинника, вітання Президента, вип’ємо законний келих шампанського й полегшено озирнемося навкруги! Тоді й подивимося, чи змінилося що-небудь навкруги! Усі близькі поруч? Стіл не порожній? Настрій не найгірший? Та не було ніякого кінця світу, братики!
Ми до нього готувалися. Ми його зустрічали. Ну, хто як міг. А він? Не прийшов! Ну і Бог з ним! Почекаємо наступного!
З якої рації цим майя довіряти?
Трохи не забув! Є ще одна причина, через яку не викликав ажіотажу очікуваний кінець світу! Нагадаю, що він якось непомітно пройшов у 666-му, 1492-му, 1874-му, 1975-му, 1993-му й багатьох інших століттях і десятиліттях. А з 2000 року нам його щодня обіцяли. І нічого. Живемо доки. Згадайте. То комп’ютерний Апокаліпсис 2000 року. То 06.06.06. То чорна діра з колайдера. То другий Місяць. Усі пережили. І пророцтво майя пережили. Урешті-решт, з якої рації ми цим майя повинні довіряти? Чим вони свою велику мудрість підтвердили? Тим, що вимерли набагато раніше, ніж їх календар передбачав? Ну, так потрібно було спочатку собі точні пророцтва зробити, а потім інших лякати.
Крім того, є ще одна річ. Хто там себе християнами називає? Називає, а в пророцтва, віщування й долю вірить. Недобре це. Язичництво, одначе!
Це в них усе наперед було розписано, а людині залишалося тільки руками розводити – доля, мовляв!
А християнам Господь дав свободу волі. І ніяких пророцтв. Тим більше, що не може Він допустити кінця світу – Йому ж самому цікаво, що ми ще придумаємо!
Якщо кінець світу й настане коли-небудь, то винні в ньому будуть не міфічні потойбічні сили, а ми самі. Наше ставлення до довкілля наближає глобальну катастрофу набагато швидше, ніж усі календарі майя, одкровення Ванги або пророцтва тібетських ченців.
Словом, кінець світу зустрічали, хто як міг! Хто весело, а хто й не помітив. Хто в повній готовності, а хто без світла й опалювання. Хто вийшов на вулицю, а хто сидів біля телевізора. Молодь «відірвалася» по повній. Правда, кінець світу так і не зустріли. Але це вже зовсім інша історія!
У зв’язку з вищевикладеним, а так само на прохання численних кінців світу, які людство щасливо пережило, необхідно заснувати всесвітній День кінця світу. І святкувати його, припустимо, кожну останню неділю грудня. З поступовим переходом у Новий рік.
Сергій Харківський, матеріал з газети "Слобідський край" №153 від 22.12.2012