Ралі «Пекін – Париж» у цифрах, марках авто й ексклюзивних зізнаннях скромних мільйонерів

27.06.2013 12:14 Культура
фото Віктора Кочетова фото Віктора Кочетова
Учасники авторалі «Пекін – Париж 2013» пробули в Харкові майже добу.

Кореспонденту «СК» вдалося побувати в місці нічної стоянки найдорожчих машин – учасників ралі. Bentley 1926 року випуску, три Rolls Royce 1924–1930 років та Porsche 1957 року випуску і навіть La France Tourer 1917 і Ford Т 1913  років випуску: паморочиться у голові, коли дивишся на ці автомобилі та розумієш, що їх загальна вартість може дорівнювати, наприклад, річному показнику ВВП якоїсь невеликої держави.

Українській дороги – ідеальні

Німець Удо Фінк – власник найменшої автівки, що бере участь у цьогорічних ралі, – моделі MG TC Roadster 1948 року випуску. Але європеєць хизується навіть не своїм диво-транспортом, а спідометром, що за 22 дні подорожі наблизився до позначки 9 тис. км. Засмаглий водій уперше відвідує Україну. Так, Харків, за словами чоловіка, справив на нього добре враження. А от Китай видався йому занадто дивним.

– Китай – країна контрастів, – розповідає пан Фінк і демонструє фотографії з перших днів поїздки. – Якщо у місті, головним чином, можна побачити багато заможних людей і дорогих автівок, то вже за декілька кілометрів, у передмісті – люди мешкають у справжнісіньких печерах.

Китай вразив учасників ралі з емоційної точки зору, а наступну країну, через яку вони їхали, – Монголію, водії відчули у фізичному плані.

– Монголія дала нам великий досвід у водінні, – ділиться учасник з Австрії Інго Штроіц. – Особливо вразила її природа. Велика пустеля та гостре каміння – кожного дня на нас чекали проблеми.

А ось для Брюса Вашингтона з Нової Зеландії Монголія – ще квіточки. Адже це не перше ралі у біографії чоловіка. Загартований ландшафтним розмаїттям у ралі, що відбувалося в Північній Америці, пан Вашингтон на своєму Chrystler 75 Roadster нічого не боїться.

– Це було дивовижно! У монгольській пустелі ми пройшли крізь вогонь, воду та мідні труби. Було дуже весело, – посміхається чоловік.

Дехто вважає, що ралі – суто чоловіча справа. Та значна кількість учасниць цьогорічного марафону спростовує цей стереотип. Для Мішель Яна Чан з Лондону участь у цьому заході була давньою мрією, свій Ford 1940 року вона придбала через Інтернет. Екстремальні умови не злякали жінку, бо на своєму «форді» вона подорожує разом із чоловіком. Кетрін Окерналь з Норвегії теж бере участь зі своїм бойфрендом. Дівчина вважає себе водієм з досвідом, але зізнається, що часом у ралі їй було дуже важко.

– Коли вночі ми проїжджали біля одного з російських міст, я мало не заснула за кермом. Добре, що це помітив мій партнер і вчасно мене розбудив, – розповідає Кетрін.

Усього до Харкова прибули 96 ретро-автівок 1913–1982 років випуску. Іноземних водіїв у нас зустрічають дівчата у національних костюмах та великий натовп людей. За словами директора ралі Філіпа Юнга, привітний прийом почався вже на українсько-російському кордоні.

– Якщо в Монголії ми стояли на кордоні чотири години, то на перетин російсько-українського знадобилося не більше двадцяти хвилин, – підкреслив Філіп Юнг.
Найважчий шлях, за словами пана Юнга, пролягав по бездоріжжю Монголії, тому українські та російські дорогі – майже ідеальні після минулих випробувань.

Поїхали з нудьги

Участь у цій гонці – дуже дороге задоволення: стартовий внесок складає 40 тис. англійських фунтів. Але, враховуючи, що найдорожча ретро-автівка обійшлася її власнику у сім мільйонів євро, такий внесок для участі в марафоні не є захмарною сумою для учасників. 20 найдорожчих та унікальних автомобілів на ніч навіть поставили на підземну стоянку харківського готелю.

Джок Баридж – власник будівельної компанії з Нової Зеландії. Разом із сином він подорожує на унікальному «австралійці» 1929 року випуску – Buick 25 X.

– Рішення про участь у ралі прийняли спонтанно. На різдвяні канікули два роки назад ми сиділи з дружиною багато днів удома, і нам було нудно. І раптом вона каже: «Може, треба взяти участь у ралі»? І ми з сином взяли та поїхали, – розповідає новозеландець.
На запитання, в яку суму чоловікові обійшовся такий диво-автомобіль, Джок відповідає жартома.

– Я обіцяв своїй жінці не розповідати про ціну нашого залізного коня. Але він коштує багато – сотні тисяч доларів, – посміхається чоловік.

Незважаючи на втому, він не розлучається зі своєю автівкою, проводячи багато часу не в затишному номері готелю, а в підземеллі.

50-річний «горбатий запорожець»

Історія ралі ретро-автомобіліів Пекін – Париж сягає корінням у початок минулого століття. У 1907 році в газеті з’явилося оголошення: «Чи знайдеться хто-небудь, здатний проїхати на автомобілі від Парижа до Пекіна цього літа? Маршрут довжиною в 16 тисяч кілометрів! Нагорода переможцю – 100 тисяч франків!» Тоді в гонці взяли участь президент французького автоклуба маркіз Альберт де Діон та італійський принц Шіпіоне Боргезе. Через цих «селебритіс» про ралі дізналися в усьому світі. Наступного разу цю ідею реалізували аж у кінці 90-х років. І відтепер традиція проведення повторюється раз на три роки.

Україну автомобілісти відвідують уперше: для того, щоб отримати нові враження. Щоразу від Пекіна до Парижа вони їздять новими маршрутами. Найстаріший автомобіль-учасник – столітній Ford Model T з Австралії, а наймолодший – французький Renault 4, якому 31 рік. З пострадянського простору – екіпаж № 61 «Москвич-412». У тестовому режимі з Києва до автомобілів ралі приєднуються два ретро-представники українського автопрому – п’ятдесятирічний ЗАЗ-965 («горбатий запорожець») і виготовлений у Львові в 1971-му ЛАЗ-697М. У наступному авторалі в 2016 році українці сподіваються підготувати до участі оригінальний український запорожець і автобус ЛАЗ.

Катерина Терещенко, матеріал з газети "Слобідський край" №74 від 22.06.2013

Джерело: SLK
Автор: Администратор сайта