Унікальний та єдиний в Україні Харківський цирк. Незвичайна історія (ФОТО)
А колись це було найвідоміше місце відпочинку для харків’ян, за виступ на його манежі боролися всесвітньо відомі циркові артисти.
Історія харківського цирку бере свій початок у 60-х роках ХІХ століття. Тоді циркові вистави були дуже популярними в харків’ян, і антрепренери наперебій просили в міської влади дозволу виступати саме в нашому місті. У 1862 році на Московській вулиці було зведено перший стаціонарний дерев’яний цирк. Через два десятиріччя французькі антрепренери брати Годфруа побудували на Торговельній площі (нині площа Павлівська) цирк – звісно ж, дерев’яний – і отримали право протягом п’яти років організовувати там вистави. Однак оренду їм не продовжили: почастішали випадки пожеж у дерев’яних будівлях. У наступні два роки в Харкові з’явилися ще два дерев’яні «храми веселощів»: на Михайлівській площі (належав італійцеві Ернесто Чинізеллі) і видатних братів Нікітіних – у районі Жандармської площі (нині площа Міліціонера). Поступово дерев’яні цирки відішли в небуття. У 1906 році Генріх Грікке – купець, що сколотив статок на оранжереях, – побудував перший кам’яний цирк. За однією з версій, будівля майбутнього цирку була подарунком Грікке своїй коханій, циркачці-наїзниці.
– Насправді власник цілої мережі магазинів Грікке створив цирк-театр як черговий комерційний проект, – ділиться інспектор манежу та режисер старого цирку Харкова Юрій Соболєв. – Згідно з планом архітектора, на Жандармській площі звели будівлю з новітніми пожежними приладами, електричним освітленням, калориферним опалюванням. Її було споруджено за типом цирку братів Франконі в Парижі – зразком циркових стаціонарних будівель кінця XIX століття.
Блакитні стелі, прикрашені витонченою ліпниною, – не цирк, а театр. Перед концертами й вокальними виставами манеж знімали, перед сценою розставляли крісла і стільці. Тож не дивно, що свого часу в цій будівлі виступали театральні трупи, серед яких був і колектив корифеїв української сцени Марка Кропивницького, Панаса Саксаганського та Миколи Садовського. У цирку Грікке можна було не лише спостерігати за гімнастами, а й слухати водевілі й оперети – це дозволяла ідеальна акустика зали.
У 1911 році театральний підприємець і колишній керівник цирку братів Нікітіних Герасим Муссурі побудував у Харкові ще один цирк, найбільший у світі, – на 5750 місць, із вбиральнями, різними цехами й підсобними приміщеннями. Це було нечуваною розкішшю для провінційного міста. Проте, Харків став одним із центрів циркового мистецтва Європи. Але надії на рентабельність не виправдалися, і в 1912 році Муссурі зробив спробу пристосувати будівлю під оперний театр – глядацький зал перебудували, а під куполом підвісили стелю.
Але повернемося до цирку Грікке, який після приходу радянської влади в Україну націоналізували й назвали Державним цирком. Під час Великої Вітчизняної будівля на площі Жандармській дивом уціліла. Окупанти організували там ковбасну фабрику, а коли відступали, замінували її. Урятувала цирк дружина одного з артистів: вона працювала в німців прибиральницею і бачила, де закладали вибухівку. Згодом цирк приймав глядачів – аж до 1977 року, коли в місті запрацював «Новий цирк», будівлю якого було зведено на площі Урицького (нині площа Ірини Бугримової). У «старому» ж розташувалася філія Всесоюзної дирекції з підготовки циркових програм, атракціонів і номерів – єдина в Україні.
Катерина Терещенко, матеріал з газети "Слобідський край" №40 від 04.04.2015