Заслужений Дід Мороз Харкова. На посту з 1954 року
Ім’я того Діда Мороза з першої харківської ялинки сьогодні ніхто не пам’ятає.
Проте з часом у Першій столиці з’явиться людина, яка міцно увійде в історію як почесний Дід Мороз Харкова. Це Євген Плаксін, який уже протягом шести десятків років на новорічні свята не знімає штучну бороду та червоний каптан. А почалася творча біографія харківського Діда зі звичайної дитячої образи.
– Коли маленьким я потрапив на першу у своєму житті ялинку, Дід Мороз залишив мене тоді без подарунка, – згадує Євген Плаксін. – У повоєнні роки ми жили дуже бідно, тож я дуже розраховував хоча б на цукерку від старого. І я тоді сказав тому Діду Морозу: «Ти злий, Діду! Коли я виросту, стану справжнім Дідом Морозом і даруватиму всім дітям подарунки!»
Перший дебют Євгена Фроловича відбувся на Новий рік у 1954-му. Тоді з високою температурою, хворий, Євген уперше грав чарівного старого. З того часу чоловік не пропустив жодної новорічної ялинки у своєму амплуа.
– Навіть коли я пішов в армію, там якось дізналися, що в Харкові я граю Діда Мороза, – розповідає Євген Плаксін. – І в далекому Будапешті, де я служив, у ніч на 1972 рік мені вручили костюм і попросили бути Дідом Морозом.
Дідморозівський баритон Плаксіна супроводжував не тільки новорічні події. Його запрошували на відкриття першої турбіни-мільйонника в Харкові, він «благословляв» перший літак Ту-104 на авіаційному заводі, басейн «Локомотив», був присутнім на відкритті першого харківського хмарочоса на Салтівці. У своєму незмінному каптані першим у 1975 році проїхався у вагоні потяга Харківського метрополітену, що тільки-но розпочав свою роботу.
– Два роки тому мені довелося грати Діда Мороза в липні, – згадує Євген Фролович. – Це був суцільний жах. Добре, що під вечір сонце сховалося за хмари й навіть пішов дощ. Я тоді подумав: «Добре, якби сніг пішов».
За свій дідморозівський стаж Євген Плаксін встиг змінити півтисячі Снігуроньок і отримати почесне звання «найстарішого Діда Мороза СНД». Однак свою першу ялинку в Палаці піонерів він вважає найважливішою у житті – так само, як і тисячі харківських дітлахів найпершу в СРСР ялинку далекого 1935 року.
Катерина Терещенко, матеріал з газети "Слобідський край" №156 від 30.12.2014