День Конституції-2014: З днем народження, дівчисько!

01.07.2014 14:57 Влада
http://helsinki.org.ua/ http://helsinki.org.ua/
Так, як у це 18-річчя, нашу Конституцію ще не вітали, я впевнений.

Реформа, яку затіяли ще наступники «папєрєдніків» у лютому нинішнього року, відкладалася, переносилася, до влади встигли прийти наступні наступники... І все одно впевненостії, що вона закінчиться обіцяною восени 2014-го, немає. Хоча надія все ж таки є.

Чому? Та тому, що сценарій, який згнітивши серце і, напевно, скриплячи зубами підмахнув свого часу Віктор Янукович, був би просто ідеальним, якби його було реалізовано хоча б минулої осені. А тепер повноваження Глави Держави, які з таким болем віддавав четвертий президент, як ніколи стали б у пригоді президентові п’ятому – бо війна, яка декому, як виявилося, мати рідна... І взагалі того, чого з таким просто-таки надмірним надлишком було в Януковича, тепер ой-ой як не вистачатиме Порошенку.

Дорога ложка до обіду – це саме про ту ложку, яку знехотя вийняв у себе з рота Віктор Федорович, а тепер Петру Олексійовичу за урочистим столом у іменинниці доведеться їсти практично руками. Не залишиться навіть тієї номінальної, якою здавна старовіри клацали по лобі за столом нащадків-бешкетників. І лише те, що в кожному регіоні цих самих «нащадків» обиратимуть самі мешканці, дає надію, що вони – тобто нащадки – вони ж майбутні реальні тримачі влади в окремих областях або районах – не почнуть жерти величезними черпаками. Бо по лобі зможуть запросто отримати вже не від Президента, а по-місцевому, від своїх же місцевих.

«Надмірні повноваження центральної влади» – як назвав їх Прем’єр-міністр Яценюк – буде скасовано. Що це означає, зрозуміло навіть пересічному громадянину з незакінченою вищою освітою. І навіть в абсолютно дестабілізованій військовими конфліктами країні та сама децентралізація, про яку довго марили і яка в мирний час могла б стати панацеєю для держави, що практично наблизилася до авторитаризму, зараз здатна згладити багато гострих кутів, об які набили дуже багато шишок і синців – від місцевих коштів до місцевих же героїв. А безумовно ефективна модель, при якій накопичені в регіонах гроші самими регіонами і витрачаються, дасть фінансову свободу всім. Дай тільки Боже нікому від такої свободи не зашаленіти і розумно нею скористатися. Але цілком можливо, що ця сама користь буде ой якою далекою від київських сподівань. Та поживемо – побачимо.

Тепер щодо ліквідації обласних і районних державних адміністрацій. Знаємо, проходили аналогічну деструктуризацію на прикладі райрад міста Харкова. Але райради Першої столиці перебували у вертикалі місцевого самоврядування та, за гамбурзьким рахунком, особливо не впливали ані на прийняття рішень, ані на особливу самостійність щодо освоєння бюджетів. Тож хочу сподіватися, що в разі конституційної реформи на ці граблі не наступлять.

У разі ж ліквідації облдержадміністрацій Президент втрачає реальні механізми стримування і контролю місцевих гауляйтерів. А гауляйтери, зі свого боку, втрачають страх бути знятими з посади розгніваним «батьком», бо нині вони такі ж виборні, як і мери міст. Але, у свою чергу, хто вибрав – той може і прогнати геть... Сусідам у віконце, як відомо, видніше все павутиння в кутах, ніж тим, хто дивиться на хату навіть у бінокль з дальнього пригорку.

«Ми намагаємося намацати той крихкий компроміс, який може об’єднати всі політичні сили в парламенті», – сказав ще в середині квітня голова Тимчасової спеціальної комісії з розробки проекту змін до Конституції Руслан Князевич, і це при тому, що вже на той момент кількість внесених пропозицій за проектом наближалася до тисячі. Однак мене не покидає відчуття, що поки Князевич намацує крихкий компроміс, бідна іменинниця зачахне у старій сукні фасону 2004 року.

Тепер щодо судового вектора, який також планують перепідпорядкувати в рамках конституційної реформи. Світлі уми, які стверджують, що судова гілка влади має бути підпорядкована Вищій раді юстиції (увага, це слова Прем’єр-міністра, між іншим) «як незалежного органу», очевидно, щось знають, але мене гризе думка, що нових і незалежних кадрів у цьому органі буде катастрофічно мало.
Кажете, люстрація. На мою скромну думку, мине ще не один рік, поки цей юридичний термін перестане асоціюватися в пересечних громадян з освітлювальним приладом і дасть хоч якісь відчутні результати. А в найближчій перспективі в крісла Вищої ради юстиції сядуть всі ті самі люди. Адже нове – це добре забуте старе, правда? Це саме про нас, багатостраждальних.

Але згадаємо про старину Мойсея, якій за 40 років зміг викорінити в цілого народа відчуття потенційних рабів. Сподіваюся, що новий клімат України посприяє тому, щоб нам для виведення нової породи суддів – чесних і дійсно незалежних – знадобилося в рази менше часу.

Ще одні небезпечні граблі – це парламент, якому належить звалити на себе основний тягар влади, ще й посилений новою редакцією Конституції 2014 року. Є велика верогідність того, що з лобістського органу взагалі він миттєво перетвориться в лобістський орган з необмеженими правами.

Чому, наприклад, у проекті Конституції не прописано скорочення нардепів з 450 до 300 – як це було проголосовано, але не імплементовано в квітні 2000 року? Бо тоді нікому буде представляти у вищому законодавчому органі інтереси фінансово-промислових угруповань. Ви вірите, що за нової-штрих версії Конституції їх не стане? Шиш з маслом, як казав незабутній Ілліч, який на початку двадцятих років дав волю дрібному бізнесу – провіснику тих самих фінансово-промислових груп. Їх залишиться рівно стільки, скільки було, і жодна людина в державі не матиме тієї самої ложки, щоб настукати по лобі нащадкам, що заїлися.

Що, не подобається така картинка з майбутнього? Тоді, якщо ми не хочемо, щоб ці побоювання здійснилися, треба негайно обрати нових парламентаріїв. І не просто вибрати, а думати, кого саме. Причому думати головою, а не пузом, у якому ще не перетравилися презентована кандидатська гречка або горілка, куплена на кандидатські ж гроші.
...А поки ще юна Конституція України готується переступити межу свого повноліття. А високочолі дядька готують їй дуже небезпечний подарунок. Небезпечний – але вкрай необхідний.
Тож, із днем народження, дівчисько!

Олександр Гур’єв, матеріал з газети "Слобідський край" №77 від 28.06.2014

Джерело: SLK
Автор: Администратор сайта