Чотири роки великої війни

Від початку повномасштабного вторгнення Харківська область зазнала масштабних руйнувань. Десятки тисяч людей були змушені евакуюватися, критична інфраструктура пошкоджена, а у прифронтових громадах життя триває під щоденними обстрілами. За даними Харківської обласної прокуратури станом на 19 лютого 2026 року, за чотири роки війни внаслідок бойових дій у регіоні загинула 3 231 людина, з них – 111 дітей. 8547 людей поранено, з них – 644 дитини. Попри це, Харківщина поступово відновлюється, люди повертаються додому та відбудовують житло, школи й лікарні.

Куп’янський район був майже повністю окупований російськими військами на початку повномасштабного вторгнення. У вересні 2022 року під час контрнаступу ЗСУ звільнили значну частину району. Тоді почалися фіксація російських злочинів, розмінування, відновлення інфраструктури. В районі запрацювали гуманітарні хаби, медичні установи й соціальні служби. Люди поверталися до пошкоджених домівок та намагалися відновлювати господарства.

Улітку 2023 року окупанти активізували наступальні дії на Куп’янському напрямку. Тоді значно зросла інтенсивність артилерійських обстрілів та авіаударів по населених пунктах уздовж річки Оскіл. У серпні 2023 року з прифронтових громад оголосили обов’язкову евакуацію. Восени тривали спроби штурмів і прориву оборони, що знову загальмувало відновлення. Наразі усі громади Куп’янського району перебувають у важкій ситуації, обстріли фіксують по кожному населеному пункту.

До повномасштабного вторгнення у Куп’янському районі проживало 135 тисяч людей, наразі залишається близько 16. Найбільше людей – у Шевченківській громаді.

«Там нині залишається вісім тисяч людей, на другому місці за кількістю людей Великобурлуцька громада – близько чотирьох тисяч населення. В інших громадах дуже суттєве скорочення населення відбулося», – каже Андрій Канашевич.

Лишаються люди й у знищеному росіянами Куп’янську, їхню кількість оцінюють, спираючись на дані останніх роздач гуманітарної допомоги, що відбулися ще у травні 2025 року. У самому місті Куп’янськ лишається понад 400 людей, загалом по громаді – більш ніж 900. Евакуація з деяких населених пунктів району вже неможлива, охочі виїхати повинні дістатися відносно безпечної точки, звідки їх заберуть поліція або волонтери.

Попри обстріли та постійну небезпеку, в районі ще залишаються діти, найбільша кількість – у Шевченківській громаді.

У багатьох населених пунктах району нині вже немає ніякої критичної інфраструктури.

«Підтримуємо функціонування критичної інфраструктури у Вільхуватській, Великобурлуцькій і Шевченківській громаді, у деяких населених пунктах намагаємося підтримувати, але це дуже важко. Великий перебій у нас по Кіндрашівській громаді», – зазначає голова району.

Статистику щодо руйнувань у Куп’янському районі вести доволі важко, каже начальник РВА, адже обстріли йдуть щодня, а інколи – безперервно.

Окупація Ізюмського району почалася весною 2022 року, саме місто Ізюм стало одним з ключових напрямків наступу росіян на Донбас. Після тривалих боїв частину територій району окупували, частина зазнала значних руйнувань, тисячі людей були змушені виїхати. Під час Харківського контрнаступу окуповані населені пункти звільнили.

Тоді на кладовищі у лісі знайшли близько 450 могил. Там поховали людей, які загинули у 2022 році під час окупації. Протягом трьох років Ізюмська громада разом з експертами, волонтерами та відповідними службами проводили ексгумацію, ідентифікацію та перепоховання тіл. 24 листопада 2025 року роботу завершили: ідентифікували та перепоховали 449 тіл, серед них – 23 військовослужбовці ЗСУ.

Після деокупації почався тривалий процес відновлення, частина мешканців повернулася додому. Нині в районі проживає близько 115 тисяч людей.

На цей час найскладнішою залишається ситуація у прифронтових громадах, насамперед у Борівській. Селище Борова та населені пункти на лівому березі Осколу регулярно зазнають обстрілів, там немає умов для проживання – відсутні комунікації, й полагодити їх нині неможливо через безпекову ситуацію.

«На лівому березі річки Оскіл у нас залишився єдиний населений пункт, це Піски-Радьківські, де ще більш-менш безпечно людям перебувати. В інших населених пунктах Борівської громади небезпечно. Також загострена ситуація в Оскільській громаді, там суттєво почастішали обстріли, тому і там ми маємо непросту ситуацію. Оголошено обов’язкову евакуацію в Осколі, Студенку, Яремівці та Пасіці. У цих населених пунктах дітей уже немає. У Студенку зруйнований основний міст, і людям, щоб доїхати до Осколу, потрібно їхати через ліс, а зараз це зробити неможливо», – зазначає Масельський.

У громадах, більш віддалених від фронту, ситуація стабільніша – працюють установи та бізнес, триває відновлення житла й інфраструктури, однак населені пункти періодично потрапляють під удари. Для зручності переселенців Борівську лікарню дислокували в Ізюм, бо туди переїхала більшість евакуйованих мешканців.

У 2022 році у Харківському районі під тимчасовий контроль російських військ потрапили населені пункти Липецької, Циркунівської, Вільхівської та частково Дергачівської та Роганської громад. Частину територій звільнили навесні 2022 року, інші – під час масштабного контрнаступу ЗСУ у вересні. Нині у Харківському районі проживає понад 307 тисяч людей, це без урахування міста Харків. З них – більш ніж 97 тисяч ВПО.

У 2024 році, коли окупанти знову почали наступати на Харківському напрямку, обов’язкову евакуацію оголосили з 19 населених пунктів Дергачівської громади, з 17 – Липецької та 3 – Циркунівської.

«На сьогодні в нас евакуйовані 5 164 людини, з них – 395 діти, 158 – маломобільні жителі цих громад. Дітей наразі в зоні активних бойових дій не залишилося, ми їх евакували ще до повторного російського наступу. А на територіях, де оголошена обов’язкова евакуація, наразі залишається 1 334 мешканці. Там дуже небезпечно, але люди не хочуть їхати, вони там живуть роками. І зобов’язати їх евакуюватися ми не можемо», – каже Усов.

Харківський район є одним з найзабрудненіших в області за кількістю замінованої території.

Найбільше у районі відновлюється Дергачівська громада.

«У Дергачах уже працює підземна школа, відбудована амбулаторія, відновлені багатоповерхівки, купа дитячих безпечних просторів працює. Ще у 2023 році ми встигли зробити ремонт у Проходівській та Русько-Лозівській амбулаторіях, але зараз там уже безпекова ситуація нестабільна. У Малоданилівській громаді теж відремонтували амбулаторію. По Роганській та Вільхівській громадах розроблені плани відбудови. У Роганській вже відремонтували дитячий садочок, водонапірну вежу, багатоповерхові будинки, амбулаторію. У Вільхівській відновлена критична складова – котельні, водопостачання, наведений лад у комунальних установах, але глобальних відновлень там не відбувається. Циркунівська громада потрапила до проєкту «Краще, ніж було», але через безпекову ситуацію він зараз на паузі. Проте там є амбулаторія, магазини працюють, простір для дітей, Центр життєстійкості», – говорить Володимир Усов.

Через безпекову ситуацію навчання у Харківському районі може бути лише онлайн або офлайн у закладах, що відповідають будівельним нормам. Наразі у Пісочинській громаді відкрито вже дві підземні школи, готується до відкриття й дитячий підземний садок, також там є багато просторів для дітей та молоді.

Працює підземна школа і у Нововодолазькій громаді. Будуються підземні школи у Височанській та Мереф’янській громадах. У Південноміській –  відкрили спортивну залу, в Солоницівській та Люботинській – відкриті підземні простори для позашкільної освіти.

У Харкові наразі мешкає близько 1,3 мільйона людей, у місті зареєстровано понад 210 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Тут відкрилися хаби багатьох громад Харківщини, які росія продовжує обстрілювати. З початку повномасштабного вторгнення 12,5 тисячі будинків були пошкоджені або зруйновані, близько чотирьох тисяч з них удалося відновити за цей період. Для відбудови, за підрахунками міської влади, потрібно понад 10 мільярдів євро.

Зараз у Харкові є вісім повноцінних підземних шкіл з навчальними кабінетами, медичними пунктами та вентиляцією, вони працюють у дві зміни. Загалом у місті працює 21 безпечний освітній осередок, де навчаються майже 20 тисяч дітей – це 38 % усіх школярів, які нині перебувають у Харкові.

Загалом у комунальних закладах середньої освіти Харкова навчається 104 тисячі учнів.

У Богодухівському районі нині мешкає близько 128 тисяч людей, з них понад 60 тисяч – переселенці.

Він зазначає, що жителі прикордоння отримують продуктові та гігієнічні набори, теплі речі, ковдри й ліхтарики. Також людей забезпечили генераторами, буржуйками, свічками й батарейками. Через постійну небезпеку в Олександрівському окрузі Золочівської громади оголошено обов’язкову евакуацію населення. Попри це, частина мешканців категорично відмовляється виїжджати.

Погіршилася безпекова ситуація і у Богодухівській громаді.

В інших населених пунктах безпекова ситуація залишається стабільною. Так, минулого року три громади району – Валківська, Краснокутська і Коломацька – вийшли із зони можливих бойових дій.

«Валківська і Краснокутська ухвалили рішення, й з 1 вересня 2025 року діти у населених пунктах цих громад навчаються у змішаному форматі. Тобто в тих школах, де є бомбосховища, діти навчаються офлайн. Наразі у місті Богодухів та у Валківській громаді будуються підземні школи. У громадах працюють Центри життєстійкості, безпечні простори», – каже начальник РВА.

Важка ситуація у районі зі станом доріг, говорить Рисцов. Проте на їх відбудову нині немає коштів.

У Чугуївському районі ситуація залишається напруженою. До повномасштабного вторгнення там проживало близько 194 тисяч людей, однак через бойові дії, евакуацію та внутрішню міграцію фактична кількість мешканців суттєво зменшилася. У перші місяці великої війни низка населених пунктів району опинилася під окупацією або на лінії фронту.

Після деокупації восени 2022 року більшість громад повернулися під контроль України. Відтоді тривають роботи з розмінування, відновлення критичної інфраструктури, житла, електро- та водопостачання. Водночас прикордонні території й надалі зазнають артилерійських і авіаційних ударів. Найважча ситуація у місті Вовчанськ, який росіяни просто стирають з лиця землі. Наразі окупанти намагаються оточити українські війська.

«Більша частина Вовчанська зараз об’єктивно – це руїни. І більша частина руїн, на жаль, перебуває під контролем російських сил. Попри те, що на півдні міста зберігається українська присутність, ворог намагається її ліквідувати. Вони намагаються охопити українські війська на півдні міста і змусити їх відійти або взагалі потрапити в оточення. Не вдається, але дуже активно намагаються. Там справді складно – у поруйнованому місті не просто тримати якусь оборону», – зазначив в ефірі телемарафону начальник управління комунікацій угруповання Об’єднаних сил Віктор Трегубов.

Лозівський район регулярно зазнає обстрілів і атак по цивільній та критичній інфраструктурі. Протягом 2025–2026 років окупанти багато разів обстрілювали об’єкти енергетики, електро- та теплопостачання у Лозівській громаді. У лютому 2026 року понад 16 тисяч місцевих мешканців залишилися без опалення через обстріли енергетичних об’єктів під час великих морозів.

Через регулярні ворожі удари газ, світло й тепло подаються за графіками аварійних та планових відключень, а критична інфраструктура працює на резервних джерелах живлення. Місцева влада та служби реагування продовжують працювати в посиленому режимі. Також район слугує транзитним пунктом для евакуації та прийому переселенців.

Берестинський район наразі виведений із зони активних бойових дій. На відміну від прикордонних та прифронтових районів Харківщини його територія не була окупованою. Водночас район періодично страждає від обстрілів інфраструктури та житлових будинків. Освітній процес там адаптований до безпекових умов: навчання ведеться очно, дистанційно або у змішаному форматі, залежно від громади.

Школи обладнані укриттями, учнів із сіл підвозять до навчальних закладів автобусами, а для дітей працюють навчальні простори в укриттях.