Із руїн відновили амбулаторію під Харковом

У деокупованій Вільхівській громаді на Харківщині запрацювала відбудована після обстрілів росіян амбулаторія – сучасна, тепла і повністю оснащена новим обладнанням. Саме тут продовжує працювати медсестра Валентина Шаріпова, яка під час окупації не залишила пацієнтів і стала єдиною медичною підтримкою для всієї громади.

Валентина Шаріпова – медична сестра загальної практики сімейної медицини в амбулаторії однієї з громад Харківського району. У медицині вона з 1981 року. І всі 45 років працює на одному місці. У своїй амбулаторії їй знайомий кожен куточок. А в селищі – кожен пацієнт. Її життя прив’язане до людей, яких вона знає десятиліттями.

«Все життя у медицині. Допомагати людям вилікуватися – то моє покликання», – розповідає Валентина Шаріпова кореспондентці «Слобідського краю».

У 2022 році, коли селище опинилося в окупації, вона залишилася працювати. Єдина з медиків на все селище.

«Так, одна з медиків тоді залишилася. Як би не було страшно – ходила на роботу щодня, бо люди потребували допомоги», – згадує медикиня.

Наприкінці лютого 2022 року в селищі було чимало пацієнтів після ковіду, операцій. Їм призначили крапельниці, комусь потрібні були перев’язки, ін’єкції. Переривати курс лікування не можна було. І поки амбулаторія була ціла, Валентина щоранку, попри небезпеку, йшла на роботу.

Навесні 2022 року її селище, що розташоване десь за 13 км від Харкова, опинилося під нищівними обстрілами. Танки, авіабомби – удари були безперервними.

«Практично на 65 % селище було зруйноване. Вікна вилетіли майже в усіх будинках, дахи пошкоджені», – зазначає перший заступник Вільхівського сільського голови Микола Романов.

Серед зруйнованих будівель була і місцева амбулаторія.

«Після тих страшних обстрілів в амбулаторії не залишилося ні першого, ні другого поверху», – сумно зітхає пані Валентина.

Разом з односельцями навесні 2022 року медсестра облаштувала тимчасове приміщення амбулаторії у пошкодженому клубі. Забили фанерою вікна, поставили двері – і вона знову почала приймати пацієнтів.

«Без вікон, у сирості – так і вела прийом», – згадує той час медикиня.

Люди приходили щодня. Не вистачало медикаментів, препаратів, але на допомогу приходили волонтери, які доставляли ліки.

Ситуація ускладнилася тим, що у селищі з’явилися поранені після обстрілів – і дорослі, і діти. «Швидкі» не виїжджали на окуповані території. Тож перша медична допомога лягла на плечі Валентини. А далі поранених намагались евакуювати до Харкова.

«Вивозили через так звані «зелені коридори» до лікарні у 602-му мікрорайоні або до місця, де вже чекала «швидка» з бригадою медиків. Дякую волонтерам і військовим, які, ризикуючи своїм життям, вивозили пацієнтів», – з вдячністю промовляє медсестра.

Один випадок їй запам’ятався особливо. Розпочався обстріл і одна з жительок сховалась у погребі. Російський снаряд вдарив по її оселі. Стіни обвалилися і пошкодили укриття. Жінку довелося витягати з-під завалів.

Таких випадків у громаді було чимало. І завжди першою на допомогу поспішала пані Валентина.

Її власний дім теж був зруйнований.

«Ні даху, ні стелі – нічого не було. Зараз уже зробила ремонт. Жити можна», – посміхається медикиня.

На запитання, чому не виїхала, відповідає просто: «А як же інакше? Люди ж приходять. Я їм потрібна».

Найважчим на початку вторгнення і зараз під час обстрілів пані Валентина називає не втому, а постійний страх.

«Ці нескінченні обстріли, літаки, танки. Було дуже страшно. Та і зараз також буває страшно», – зазначає медикиня.

Після деокупації мешканці почали повертатися в громаду, зокрема й медики. Роботи у Валентини Шаріпової і її колег стало більше. Кілька років вони працювали в холодному й пошкодженому приміщенні клубу. І ось нарешті амбулаторію відбудували. І для пані Валентини це справжня зміна життя.

«Було як у пеклі… А зараз – як у раю», – так описує зміни жінка.

Наразі Валентина приймає до двох десятків пацієнтів на день.

Пошкоджена обстрілами будівля амбулаторії швидко руйнувалася: протікала, обсипалася штукатурка, морози лише погіршували ситуацію.

«З даху до підвалу все текло. Будівля просто знищувалася. Ми разом з начальником Вільхівської СВА Олександром Шмиголем вирішили, що будемо відновлювати. І зробили це гуртом, усією громадою», – розповідає перший заступник Вільхівського сільського голови Микола Романов.

До війни у медзакладі обслуговувалося майже 2000 пацієнтів. І хоча наразі їх кількість менша – близько 1250 людей, але потреба у новій амбулаторії стояла гостро.

Щоб хоча б зберегти будівлю, наприкінці 2022 року вирішили терміново ремонтувати дах.

«У цьому нам допомогли благодійники з «Карітас Харків», які надали матеріали для перекриття даху, а також вікна і двері та будівельні матеріали. Ми власними силами виконали першочергові роботи для консервації приміщення та захисту його від подальшого руйнування», – говорить представник керівництва громади.

Громада постійно шукала можливості повністю відновити будівлю амбулаторії. Та суми, що озвучували підрядники, були «непідйомними». Рішення прийшло несподівано.

«До нас приїздило чимало представників різних фондів. Були обіцянки, але далі них справа не йшла. Торік ми познайомилися з представниками фонду HELP. Вони заміряли всі приміщення і в грудні привезли дві фури будматеріалів. Ми, чесно кажучи, не вірили до останнього», – згадує Микола Романов.

Благодійники надали усе необхідне – від плитки й саморізів до сантехніки. Всі ремонтні роботи громада робила власними силами. Роботи розпочали навесні 2025 року. Спочатку сушили приміщення буржуйками.

«Будівля була повністю сирою. Без цього не можна було починати ремонт», – зазначає посадовець.

До відбудови долучилися комунальники, місцеві жителі та майстри. Поступово зробили все: електрику, підлогу, стіни, опалення.

«Все робили своїми силами – труби, батареї, стяжку», – з гордістю показує амбулаторію Микола Романов.

Окремим викликом стало опалення. Але і цю проблему вдалося вирішити.

«Зараз у приміщенні тепло і комфортно. І витрати значно менші, ніж були б, якби опалення було електричним, а наразі у нас газове. І ми прийняли рішення, всю весну опалювати, як відчували, що буде холодний квітень», – демонструє відремонтоване приміщення заступник начальника Вільхівської сільської військової адміністрації Анатолій Горбань.

З 20 квітня 2026 року амбулаторія знову працює – вже у відновленому приміщенні. Просторі кабінети обладнані з урахуванням потреб інклюзивних пацієнтів. У закладі є власна лабораторія, денний стаціонар із душовою кабіною та санітарними кімнатами, сучасне обладнання.

З ранку до вечора сюди поспішають маленькі і дорослі пацієнти. У штаті п’ять медиків: два сімейні лікарі, лаборантка та дві медичні сестри. Кількість пацієнтів почала зростати.

Фото: Слобідський край

Медична сестра загальної практики сімейної медицини Оксана Гур’єва спеціалізується на прийомі дітей.

«До війни у нас було 250 маленьких пацієнтів. Наразі їх 180. Поступово дітей у селищі стає більше. Батьки задоволені, що стало тепло, сучасно. Нам навіть трохи заздрять ті, хто приїздить з інших районів чи був у сусідніх регіонах. Кажуть, такої амбулаторії навіть у столиці немає», – хвалиться Оксана.

Зранку на прийом до оновленої амбулаторії поспішають не тільки мами з дітками, а й пацієнти, яким треба проконсультуватися до початку робочого дня. Серед тих, хто прийшов, – місцева мешканка Ганна.

«Після ремонту амбулаторію нашу не впізнати: така краса. А дівчата-медикині – вони у нас завжди були і є найкращі», – говорить жінка.

У планах громади – відкрити другий поверх амбулаторії і розширити перелік медичних послуг.

«Хочемо, щоб тут приймали і вузькі спеціалісти: гінеколог, стоматолог, хірург. У нас є всі необхідні матеріали для ремонту, якщо чого й не вистачає, то громада купить. Плануємо відкрити другий поверх уже за кілька місяців», – ділиться планами Микола Романов.

Попереду ще багато роботи: окрім амбулаторії, громада цього року планує відновлення дитячого садка, зруйнованого прицільним ракетним ударом. На той час в укритті цього закладу перебували 150 мешканців. І воно витримало, усі люди залишилися живими.

Інший проєкт – відбудова більшого укриття, яке розташоване поруч з амбулаторією.