Довгожителі футбольного Олімпу

Футбольний джентльмен

Один з таких футбольних довгожителів минулого століття – англієць Стенлі Метьюз, що з’явився на світ 1 лютого 1915 року. Його батько був боксером і перукарем, але сам хлопчина пішов іншим шляхом – і не прогадав. У 33 роки його було визнано кращим футболістом Англії (нагорода вручалася вперше). А через 13 років, у 41-річному віці, він став першим в історії володарем «Золотого м’яча» (у 1956-му приз саме почали вручати), за який наразі відчайдушно борються Ліонель Мессі та Кріштіану Роналду. Загалом Метьюз виступав за збірну Англії протягом 23 років, а під час війни служив у Королівських ВПС.

6 лютого 1965 року Стенлі, якому за п’ять днів до цього виповнилося 50 років, провів свій останній офіційний матч. У грі, в якій «Сток Сіті» переграв «Фулхем» 3:1, Стенлі вдалося забити гол. У тому ж 1965 році він завершив кар’єру на домашньому стадіоні «Сток Сіті». У прощальному матчі британця брали участь такі зірки світового футболу, як Ді Стефано, Пушкаш, Яшин тощо. А королева Єлизавета II тоді нагородила його лицарським титулом, який уперше було присвоєно футболістові.

Головним секретом успіху британця було суворе дотримання
режиму. Він, на відміну від багатьох гравців того часу, пильно стежив за своєю фізичною формою – регулярно здійснював пробіжки, підтримував здорову вагу, не пив і не палив.

Цікаво, що за більш ніж 30-річну кар’єру Метьюз виграв тільки один клубний трофей – Кубок Англії (1956). Також він запам’ятався світу футбольним джентльменом – жодного разу за кар’єру Метьюз не отримав попередження, хоча проти нього самого регулярно грали доволі грубо.

Фото: footballhd.ru

Незабутні проводи

А от далі буде про гравців, які, крім свого футбольного довголіття, вирізнялися ще й відданістю клубу.
Гідний продовжувач футбольної династії Мальдіні, Паоло, який народився 26 червня 1968-го, всю свою 25-річну кар’єру провів у «Мілані». За цей клуб зіграв 902 офіційні матчі. В одному з інтерв’ю Паоло, який сім разів ставав чемпіоном Італії і п’ять разів вигравав Лігу чемпіонів, зауважив: «Я почав грати за «Мілан» у десять років, закінчив – майже в 41. Мій батько Чезаре був капітаном команди, мої діти нав­чаються в академії клубу. «Мілан» для мене не просто команда. Це частина мого життя». Востаннє у складі «Мілана» Мальдіні, який є автором найшвидшого гола у фіналах Ліги чемпіонів (забив на 52-й секунді у ворота Ліверпуля в сезоні 2004/05), вийшов на поле 31 травня 2009 року в гостьовому матчі з «Фіорентиною».

Фото: spletnik.ru

У найлютішого конкурента «Мілана», «Інтера», у цьому столітті теж був довгожитель-однолюб. Хав’єр Дзанетті, який народився 10 серпня 1973 року, у 1995-му перебрався з аргентинського «Банфілда» в міланський «Інтер», де провів майже 20 років славної кар’єри.

Правий захисник став справжньою легендою і символом міланського «Інтернаціонале», багато років був капітаном команди. Номер 4 навічно в «Інтері» закріп­лено за Дзанетті. А за 19 років він провів за міланський клуб
858 матчів – рекорд клубу та легіо­нерів Серії А. За загальною кількістю матчів за кар’єру він абсолютний рекордсмен ФІФА серед польових гравців – 1123.

Фото: sovsport.ru

Який секрет довголіття латиноамериканця? Його дружина Паула свого часу розповідала:
– Пам’ятаю, як він освідчився мені. І тут же запитує: «А тепер я на коротку пробіжку, ти не проти?»
10 травня 2014 року 40-річного Хав’єра проводили красиво – на останній матч аргентинцеві зробили капітанську пов’язку з прізвищами всіх, з ким він коли-небудь грав за міланський клуб.

Фото: sports.ru

Інші два провідні італійські клуби ще минулого сезону мали у своїх лавах гравців, яких можна назвати живою легендою. У травні 2017 року римська «Рома» попрощалася зі своїм ідолом, «Імператором» – Франческо Тотті, який завершив виступи за клуб у 40-річному віці. «Імператор Риму», чемпіон світу 2006 року у складі збірної Італії, почав виступати за свою «Рому» в 1992 році, коли дехто з його колишніх одноклубників ще й не народився. В останніх сезонах атакуючий півзахисник в основному з’являвся на останні кілька десятків хвилин, що не дивно. У такому віці і  так грати – для багатьох це нереальна місія. А «Імператор» впорався.

Фото: imagephotoagency.it

28 травня Франческо Тотті завершив кар’єру. Забитий вщент «Стадіо Олімпіко» проводив гравця, який грав за «Рому» 25 років і більше не виступав за жодний клуб. І Тотті вдалося піти на мажорній ноті: його команда в кінцівці матчу вирвала перемогу у «Дженоа» 3:2, а за нею – і срібні медалі Серії А.

Фото: imagephotoagency.it

Говорили, що це останній матч у кар’єрі Тотті, і вже цього літа він стане директором «Роми». Але згодом сам гравець спростував цю інформацію і сказав, що почне наступний сезон у новому клубі. Поживемо – побачимо.

Фото: imagephotoagency.it

Легенда ще одного видатного клубу, «Ювентуса», 39-річний Джанлуїджі Буффон, і досі виступає за «Стару сеньйору». І в клубі, і в збірній Італії він, як і раніше, є беззмінним номером один, автором безлічі рекордів і трофеїв. Та позиція воротаря на полі – найбільш живуча у футболі, і, безсумнівно, Джіджі ще кілька років феєритиме на полях Європи.

«СаШо» і «Горинич»

Безумовно, голкіпери най­довше грають, адже в них менше фізичних навантажень порівняно з гравцями інших амплуа. Але воротарі-довгожителі, зрозуміло, теж вимагають уваги. Таких, які до 40 грали на високому рівні, безліч. Це Лев Яшин (завершив кар’єру в 41 рік), Хосе Луїс Чілаверт (40), Пітер Шилтон (47) і багато інших. Серед них – украї­нець Олександр Шовковський. Легендарний воротар київського «Динамо» всю свою кар’єру провів в одному клубі, з яким 14 разів виграв чемпіонат України, взяв 11 кубків країни і шість суперкубків. У складі національної збірної України Шовковський провів 92 матчі, ставши учасником найгучнішого її успіху – виходу в чвертьфінал чемпіонату світу у 2006 році. На цьому мундіалі він став першим воротарем в історії, який на чемпіонатах світу з футболу в серії післяматчевих пенальті не пропустив жодного м’яча.

Свій останній матч за «Динамо» 41-річний голкіпер провів 18 вересня 2016 року. Цього дня кияни несподівано поступилися луганській «Зорі» (0:1), причому прикрий гол ветеран пропустив на 93-й хвилині, буквально за кілька миттєвостей до фінального свистка. А 12 грудня минулого року «СаШо» оголосив про завершення кар’єри.

Для харківського футболу одним з останніх прикладів футбольного довголіття є  Олександр Горяїнов. Воротар – рекорд­смен за кількістю ігор, зіграних за «Металіст», і володар найдов­шої «сухої» серії в чемпіонатах України – 943 хвилини.

Викликався в національну збірну України в 90-ті роки минулого століття, але ігровий дебют відбувся на стадіоні «Металіст» 25 травня 2010 року в товариському матчі проти Литви. У 34 роки «Горинич» став найстаршим дебютантом за всю історію української збірної. Той матч він відстояв «на нуль» (фінальний рахунок – 4:0). Горяїнов стояв за «Металіст», коли йому було під 40, але кілька останніх сезонів він був рідкісним гостем в основі «жовто-синіх», а через проблеми з фінансами, як і всі гравці того «Металіста», покинув команду у 2016 році.

Зараз Олександр – граючий тренер «Металіста 1925». До речі, легендарному харківському воротареві 29 червня виповнилося 42 роки.

Cавелій Мякушко