Наталія Прологаєва живе у гуртожитку, а дітей навідує по вихідних
Починалася історія чемпіонки Параолімпіади-2012, мешканки Харківської області Наталії Прологаєвої у невеличкому басейні міста Лозова.
Туди 25 років тому мама привела шестирічну Наталку. Як згадує перший тренер Прологаєвої Степан Кіселиця, вона мала зайву вагу, не завжди вигравала змагання, проте вже тоді мала незламний дух справжнього бійця.
– Уперта, наполеглива, вона завжди боролася за першість. Наташа лише після четвертого класу схудла, підтягнулася. На змаганнях вона якщо й вигравала, то з великою натяжкою. Коли дівчата її обходили, то Наталка дуже сердилася. Тоді їй узагалі не дуже давалося плавання. У 1993 році наш басейн закрили. Прологаєва записалася на карате. Потім навчалася в автодорожньому технікумі, опановувала професію повара. Після ж ДТП вона потрапила в інваспорт, – розповів Степан Кіселиця. – Наталка важко переживала аварію. А я, уявляєте, навіть спочатку не знав про цю трагедію. Потім приходжу до басейну, а вона там з палкою. Я питаю: «Що сталося?». А Наташа: «Та, знаєте, аварія…» Їй нелегко було про це розповідати. Після травми вона розлучилася з чоловіком, він її покинув з двома дітьми. Все, чого Прологаєва досягла, – це її заслуга, все завдяки її характеру, її витривалості.
Називає себе «недільною мамою»
Та попри всі завойовані медалі Наталію Прологаєву вдома, на Харківщині, чекають не лише люблячі родичі, а й житлові проблеми. Так, хоча плавчиху повсюди представляють як харків’янку, насправді вона народилася у Лозовій, там живуть її діти та мама. Сама ж Наталія Прологаєва мешкає у студентському гуртожитку, де ділить кімнату ще з однією дівчиною. Бачиться із дітьми спортсменка лише в неділю, називаючи себе при цьому «недільною мамою».
– Окрім занять спортом, я ще навчаюсь у Харківській державній академії фізичної культури. На жаль, так склалося, що зараз у мене немає можливості жити разом із родиною. Я мешкаю у звичайному студентському гуртожитку. Щодня кілька разів їжджу до басейну, – розповідає Наталя. – Пересуватися містом, звісно, важко, але я думаю, що зараз, після Євро, стане легше. Читала, що останнім часом збудовано багато об’єктів інфраструктури для інвалідів. Між двома тренуваннями я ходжу на заняття, відвідую пари як звичайна студентка. Після другого тренування як «вичавлений лимон» повертаюсь додому та лягаю спати. Я мрію перевезти дітей до Харкова, жити разом із сім’єю і стати повноправною мешканкою цього міста. На жаль, поки що жодних натяків на отримання квартири від влади не було. Сама ж я попросити не можу.
– Ми бачимося рідко, лише у вихідні. Наташа щотижня бере таксі, приїжджає до нас. Або ми їздимо до неї. Пам’ятаю, як у неї були збори в Євпаторії, то ми туди також поїхали на два тижні, – розповіла Тамара Петрівна. – Діти Наталії зараз живуть у мене. Я їх і в школу вожу, і у спортивні секції, і уроки з ними вчу. Звісно, важко піднімати онуків, але без них я вже не уявляю свого життя. Коли Наташа забирає їх на кілька днів до Харкова, то я дуже скучаю.
Попереду – два місяці відпочинку
Зараз у планах параолімпійської чемпіонки відпочинок, проте йти зі спорту надовго Прологаєва не збирається. Адже попереду ще багато непідкорених висот.
– Після змагань, як часто буває, відчувається виснаження. Адже всі сили виклала на Олімпіаді. І тепер є таке відчуття, що все – треба відпочивати. Я просто хочу побути трошки із сім’єю. Два місяці я планую відпочивати, а далі почну знову працювати, – ділиться планами на майбутнє Наталія Прологаєва. – Параолімпіада – це перші в моєму житті змагання такого рівня. Проте є ще чемпіонат світу та чемпіонат Європи. До всіх цих змагань треба готуватися не лише фізично, а й морально. Я завжди ставлю перед собою мету і йду до неї. Вважаю, що кожна людина має прагнути чогось, і тоді все вийде.
Ірина ГУДЗЬ, матеріал з газети "Слобідський край" №111 від 15.09.2012