Олександр Севідов: «Головне – повернути вболівальників на стадіон»

Потрібні вже добре знайомі легіонери

– Найближчий матч команди – дуель з «Олександрією». В якому режимі проходить підготовка?
– У середу ми працювали у дворазовому режимі, у четвер і п’ятницю провели по одному тренуванню, перед якими ми проаналізували свої дії у грі з луганською «Зорею» та сильні і слабкі сторони «Олександрії» відповідно. І в суботу напередодні – ігрове заняття,  якому будемо безпосередньо готуватися до недільної гри.
– Поділіться враженням від новоспеченого гравця «Металіста» Дмитра Льопи, який у Запоріжжі провів свою дебютну гру у футболці «жовто-синіх».
– Льопа добре ввійшов у гру, вийшовши на заміну. Це футболіст, який може зачепитися за м’яч, притримати його. Також Дмитро може допомогти захисникам, коли наші ворота постійно атакують, і тим самим полегшити роботу оборони. Я думаю це тільки початок його шляху в «Металісті», і, безумовно, нашій команді він ще стане у пригоді.
– Чи здатний Льопа в найближчому майбутньому звалити на свої плечі лідерську ношу?
– Я не можу сказати, що Діма має такі яскраво виражені лідерські риси. Він хлопець скромний, тихий, навіть попри те, що рано заявив про себе у «Дніпрі». Він, безумовно, лідер на футбольному полі, але не такий лідер, як у загальноприйнятому нашому розумінні – взяти на себе гру й повести за собою партнерів. Ні. Діма належить до тієї когорти футболістів, які не надто яскраво виділяються, однак, водночас, сумлінно виконують свою роботу на благо команди. А це означає майстерність і професіоналізм спортсмена.
– У сезоні 2005–2006 під вашим керівництвом у донецькому «Металурзі» добре себе показали Олексій Полянський і Володимир Прийомов. Ви сподіваєтеся, що вони знову стануть ключовими гравцями «Металу», тільки вже харківського?
– Так. Недарма ми вели тривалі переговори з Володею, аби він підписав контракт. І недарма ми запросили Льошу, який цементуватиме наші дії в захисті. Це футболісти досвідчені, з харизмою, пограли в хороших командах, і я дуже розраховую, що вони будуть лідерами харківського «Металіста».
– До кінця трансферного вікна ви ще збираєтеся залучити нових футболістів?
– Якщо в команді і з’являться нові футболісти, то їх буде небагато. Буде добре, якщо один-два гравці підсилять нашу команду. Це можуть бути і легіонери, головне, щоб вони були добре знайомі, адже часу на адаптацію немає. У нас є проблеми на флангах атаки, і якщо нам випаде можливість підписати футболіста на ці позиції, то ми нею напевно скористаємося.

Покарання спонтанні й на будь-яку суму
– Після двох турів тільки у «Металіста» і «Зорі» у графі «Пропущені м’ячі» красується «0». Ви й далі робитимете упор на оборонні дії, щоб як можна довше ваші ворота залишалися «сухими»?
– Усі починають свою роботу побудови команди від оборони, адже якщо команда не пропустила жодного м’яча, то вона як мінімум не програла. І, звісно, ми не виняток. Ми приділяємо багато часу грі в обороні і в тактичному плані, але, на жаль, остання зустріч показала, що ми ще доволі багато дозволяємо супернику біля своїх воріт. Та попри всі ці прорахунки, над якими належить ще плідно працювати, мене радує самовідданість футболістів.
– До речі, до видаленого в першому турі Сергія Рудики було застосовано якісь санкції?
– Ні. Я вважаю, що другий «гірчичник» він отримав незаслужено, і ми його не опротестовували тільки тому, що це марно. Думаю, арбітр погарячкував, показавши другу жовту за звичайний фол у центрі поля. І карати футболіста за те, що він отримує картку в ігрових ситуаціях, просто некоректно щодо гравця.
– Чи запровадили ви якусь систему штрафів у команді?
– Систему не запроваджено, тому футболісти мають боятися, що я можу оштрафувати їх на будь-яку суму і спонтанно (посміхається). Але, на щастя, у мене ще не було прецедентів. Футболісти повинні самі розуміти, що вони професіонали, і повинні залишатися ними як на полі, так і за його межами.
– Багато любителів вітчизняного футболу не очікували, що «Металіст» після серйозної пертурбації у своєму складі, та ще й і з новим тренером, зможе стартувати з чотирма пунктами у своєму активі і з цілком непоганою за змістом грою. Це випадковість чи плоди вашої кропіткої роботи на зборах? Чого вболівальникам очікувати в майбутньому від команди?
– Це плоди роботи наших футболістів. Я можу сказати, що вони професійно виконують роботу протягом двох турів, і я дуже сподіваюся, що вони продовжать у цьому ж руслі. Звісно, у нас будуть і менш вдалі ігри, тому що чудес не буває. Жодна команда не грає «з листа» й не показує відразу бажаний футбол. Уболівальникам треба трохи потерпіти.

З радістю повернувся до Харкова
– Це вже ваше друге пришестя в Першу столицю в ролі головного тренера місцевої команди. Як можете прокоментувати той сезон 2006–2007 з «Геліосом»?
– Той рік вийшов досить непоганим. Посіли тоді сьоме місце, вище якого «Геліос» за свою історію не піднімався. Місцеві любителі футболу знають, що це зараз у «сонячних» є свій стадіон і база, а раніше такої розкоші не було. Тоді ми тренувалися на запасному полі ХТЗ і на стадіоні ХАЗ, це було вкрай складно. Але, я вважаю, це був чудовий досвід. Відразу ж увесь наш тренерський штаб закохався в Першу столицю. І, зрозуміло, ми з величезною радістю повернулися назад.
– Згадайте, коли вам надійшла пропозиція очолити «Металіст», чи довго тривали переговори? І чи розмовляли ви з вашим попередником?
– Переговори тривали недовго. Пропозиція надійшла від Олександра Бойцана (Заступник генерального директора зі спортивної роботи. – Ред.), потім я переговорив із президентом клубу і, не роздумуючи, дав свою згоду, тому що назва клубу досить промовиста. А з Ігорем Рахаєвим я не зустрічався.
– А вас не збентежив той факт, що клуб переживає серйозні фінансові труднощі?
– Зараз багато вітчизняних клубів зіткнулися з цією проблемою, і якщо я прийшов сюди, то, значить, я готовий до цього, і мене це особливо не лякає.
– А із Сергієм Курченком ви зустрічалися особисто?
– Ні. Я розмовляв із ним дистанційно.
– Які завдання команди на сезон?
– Як таких завдань немає, тому що склад команди повністю не сформовано. Завдання – це настільки абстрактно, можна поставити будь-яку мету, головне, щоб вона була здійсненна.
– А яке завдання поставили особисто для себе?
– Щоб бути задоволеним собою, треба, аби команда зайняла місце не нижче за  те, що в минулому сезоні (Шосте місце. – Авт.). Я вважаю, що «Металісту» під силу виступити не гірше, ніж у минулому сезоні.
– Тобто, ви були б раді, якщо команда потрапила б у єврокубки?
– Я був би радий, якщо б команда потрапила на п’єдестал. Можна сказати, що ми будемо боротися за місце в ТОП-3, але це зараз вважається не дуже правдоподібним. Тож ми будемо боротися за виживання. Наше завдання – щоб стадіон був повністю заповнений, як у минулі часи, і харківським уболівальникам не було соромно за гру команди.

«Відпочинок – це моя родина»
– Під час трансляції матчу 1-го туру «Сталь» – «Динамо» Віктор Вацко сказав, що йому дуже не вистачатиме вас у дебютному випуску програми «Великий Футбол». Це почуття взаємне?
– Скажу відверто, що моє місце все ж таки по іншу сторону екрана. Але я отримав колосальний досвід, перебуваючи з журналістами на тій кухні, де «варяться» всі футбольні продукти.
Про футбол можна говорити вічно, безперервно. Я радий, що у студії так вийшло, що в кожного з нас чотирьох була своя думка. І ми висловлювали те, що думали. Не було ні жодної цензури, ні якоїсь підготовки, все було експромтом у прямому ефірі.
– Чим Олександр Севідов полюбляє займатися у вільний від роботи час?
– У футболі вільно часу практично немає, це фраза тривіальна. Але для мене найкращий відпочинок – це моя родина. Краще, ніж вона, тебе ніхто не відновить. Я, до речі, заради своєї родини кинув палити. Пообіцяв, що коли народиться дочка, одразу кину, і вже п’ять років, як зав’язав із цією шкідливою звичкою. Не приховую, було це дуже важко, але якщо чоловік дав слово, то мусить його тримати.
– Ваша родина переїхала до вас?
– Поки ще ні. Ось днями приїжджала моя дружина, вибирали квартиру, залишилося залагодити кілька нюансів, і, сподіваюся, через тиждень вони з донькою вже приїдуть до Харкова.
– Де любите бувати в Харкові?
– Такого місця, яке я постійно відвідую, немає. Я люблю кафе з хорошою кухнею і смачною кавою. Я цілими днями мотаюся містом, і я ще не в тому віці, щоб прив’язувати до якогось певного місця. Ось коли приїде дочка, я буду частим гостем різноманітних парків, дельфінарію та інших місць, які цікаві дитині.

Олександр Гаркавець, інтерв’ював