21-річний прикордонник з харківської бригади розповів про бойовий шлях

22.05.2024 10:55 Суспільство
Фото: скриншот з відео Фото: скриншот з відео

Рішення стати військовим Сергій на псевдо Лютий ухвалив ще у 2014 році, коли російські окупанти тільки почали лізти на українську землю. Зараз чоловік командир вогневої застави.

Історію військовослужбовця пресслужба бригади «Сталевий кордон» виклала на своїй сторінці у Facebook, повідомляє медіа «Слобідський край».

Після закінчення академії Держприкордонслужби «Лютий» захотів проходити подальшу службу у бригаді «Сталевий Кордон». У прикордонному загоні двадцятиоднорічний офіцер став начальником вогневої застави.

– Раніше артилерія в Державній прикордонній службі України здавалася чимось космічним, про це навіть і не думали.  Бо це не просто охорона кордону від контрабандистів. Для нас це щось нове. Мені дуже хотілося спробувати. Мої підлеглі – це не підготовлені артилеристи й у минулому вони взагалі ніяк не були пов’язані зі службою. Багато мобілізованих, але в цьому нічого страшного немає, бо головне – щоб було бажання, – говорить чоловік.

Військовий розповідає що його підлеглі набагато старші за нього. Але він не бачить у цьому жодних проблем, адже його виховання, характер, поважне ставлення до людей та спільна мета знищити ворога – стирає всі вікові кордони між побратимами.

– Робота з людьми – основний фактор командира. Якщо люди тебе чують та поважають, то виконувати вогневі завдання буде набагато легше, більш прицільно будемо влучати. Працювати зі старшими мені набагато комфортніше ніж з молодими строковиками. Ставлення вищого керівництва дуже впливає на наш результат, нам з цим дуже пощастило. Через те, що я ще молодий, не завжди знаю, як вирішувати деякі проблеми та ситуації, а вище керівництво з цим допомагає, – розповідає прикордонник.

Він впевнений, що нині кожен українець та українка повинні працювати задля перемоги хто як може.

– День перемоги – подія не для всіх. Це подія для тих, хто реально чимось допомагав, або брав у цьому участь. Я знаю багато сімей, які залишилися тут і хтось з них пішов воювати, а знаю й багато тих, хто виїхав. Якщо чесно, то останніх я не зможу підтримати, бо моя думка така – якщо ми не зупинимо ворога тут, то він буде в нашому домі, – зазначає чоловік.

Раніше ми писали про Євгенія з позивним «Джон» військовослужбовця 120-го окремого батальйону Сил територіальної оборони ЗСУ. Воювати пішов з першого дня великої війни, за цей час отримав поранення, але повернувся на службу.

Та про Едуарда – танкіста у 92 ОШБр. Уже сім років чоловік у війську, і хоча мав відстрочку за станом здоров’я, але все ж став на захист Батьківщини.

А також про Антона з позивним «Райт» – командира аеророзвідки одного з бойових батальйонів 5-ї Слобожанської бригади. Чоловікову 20 років, він має майже дві вищі освіти – до закінчення Харківського національного університету внутрішніх справ ще рік, а от диплом Української інженерно-педагогічної академії гвардієць захищатиме вже через місяць.

Автор: Ксенія Карпенко