«Головне — вчасно підтримати побратимів»: історія прикордонника, який захищає Харківщину

Історію військовослужбовця розповіли у пресслужбі бригади Гарт, передає Слобідський край.

Прикордонник бригади «Гарт» Богдан із позивним Кабан з початком повномасштабного вторгнення визначив для себе головну мету — підтримувати побратимів у бою.

Свій шлях на війні він починав як бойовий медик. У 2022 році Богдан виходив на позиції з турнікетами та медикаментами, евакуйовував поранених і надавав допомогу під вогнем. Каже, що рішення піти в бойовий підрозділ Державної прикордонної служби було особистим — він хотів помститися за близького друга, який загинув від рук російських військових.

Одним із перших серйозних етапів служби для Богдана став Бахмут. Там він працював бойовим медиком, поєднуючи евакуації з підтримкою побратимів у складних психологічних умовах.

«Щоб якось зменшити напругу, я збирав хлопців у себе у медпункті: ми багато говорили, грали в карти, розповідали один одному про життя поза війною, це допомагало відволіктися та тримало на плаву», — згадує військовий.

Повноцінний бойовий досвід Богдан набув під час боїв у районах Макіївки та Нововодяного, де прикордонники разом із військовими ЗСУ відбивали численні штурми противника. Під час одного з боїв він залишив спостережний пункт і вирушив на передову, щоб допомогти важко пораненому бійцю суміжного підрозділу.

«Ворог застосував скиди з дронів, і один військовий дістав сильне поранення в живіт, я зробив все, що міг, і запросив для нього евакуацію, а сам залишився на його місці, бо потрібно було тримати оборону, щоб ворог не пройшов далі», — розповідає прикордонник.

Ті події назавжди закарбувалися в пам'яті Богдана, як картинка з якогось екшену. Саме тоді Богдан остаточно усвідомив значення вогневої підтримки. Коли бригада «Гарт» отримала власну артилерію, він без вагань приєднався до артилерійського підрозділу.

«Наша перша бойова робота була у Вовчанську. Ми виїхали на стрільбу, і під час розгортання вогневих позицій почався масований обстріл. Нам довелося відходити. Це тривало всю ніч: ми бігали й повзли лісом, ховалися від обстрілів, FPV-дронів та інших безпілотників. Але головне — всі залишилися живі», — розповідає військовий.

Сьогодні Богдан працює з реактивними системами залпового вогню. Він зізнається, що пишається результатами роботи підрозділу й переконаний: кожен влучний залп — це ще один крок до перемоги. Тому працює без зупинок — за будь-якої погоди та у будь-який час.

Раніше ми розповідали про військовослужбовця 113-ї бригади Сил територіальної оборони ЗСУ Віталія (Любена) із Харківщини, який пройшов шлях від цивільного водія до головного сержанта батальйону.

Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».