Без ризику не буває перемоги: як працюють танкісти 5 Слобожанської бригади «Скіф»
Вони працюють як єдиний організм – екіпаж танка на бойовому завданні має діяти блискавично, а в укритті дбати про свою бронемашину.
Про це розповідає пресслужба 5 Слобожанської бригади «Скіф», повідомляє «Слобідський край».
Вони – колишні трактористи та водії, а нині – і техніки, і польові конструктори, коли йдеться про те, як захистити техніку. Бо в умовах сучасної війни, коли танкові двобої пішли в минуле, слід міркувати, як уразити ціль і вціліти самому.
Денис з позивним «Льова» – навідник танку 5-ї Слобожанської бригади «Скіф» НГУ, він підписав контракт одразу після строкової служби. Вирішив бути танкістом, як батько. І хоча той нині вже не служить, бо лікується, але сину нерідко дає поради.
«Я дзвоню до нього, кажу: «Батя, там сюди-туди, де що воно знаходиться?» Він каже: «Там-то, там». Якщо щось не знайдеш, передзвони, і я тобі підкажу», – ділиться Льова.
Денис з позивним «Льова»
Він зазначає, що головне у його роботі – швидкість реакції.
«Різкість – перше, що має бути. Там все треба швидко робити. Скільки я стріляв з танка, завжди важлива різкість. Там просто секунда, щоб ти націлився і вдарив», – каже Денис.
У вільну хвилину танкісти дбають про машину. Кожен про своє. Навідник слідкує за стволом, щоб був змазаний і не клинив. Механік-водій – за двигуном і рештою. Олександр з позивним «Санич» прийшов до війська добровольцем. Ще рік тому й гадки не мав, як влаштований танк, а тепер разом з побратимами приводять усе до ладу.
«Є побратими з різних частин, які беруть участь у бойових діях, і це все доводиться до ладу вже на практиці. Тобто виїхали, щось працює, а щось ні. Значить, щось треба викинути, доробити. Тобто, з миру по нитці. От вийшла у нас така красуня», – говорить Санич показуючи на їхню бойову машину.
Санич додає, що якщо добре розібратися, то керувати танком не складніше, ніж трактором.
«Дуже схоже на трактор. Тобто я у свій час був два-три роки у тракторній бригаді, навички та розуміння куди лізти та що робити є. Воно плюс-мінус схоже», – додає чоловік.
Танк гвардійці не лише обслуговують, а й допрацьовують. Наварюють «мангали» й вішають ланцюги. Після таких апгрейдів машина стає на 2-3 тонни важчою. Дарма, кажуть, головне – безпека екіпажу й бойової машини.
«Зазвичай це робиться, тому що зараз війна йде дронова, і захист той, що є на танку, недостатній. І доводиться видумувати. Мангали, ланцюги, РЕБи – все-все чіпляється, щоб зберегти життя екіпажу і виконати бойове завдання», – каже механік-водій танку 5-ї Слобожанської бригади «Скіф» НГУ Олександр з позивним «Днєпр».
І хоча прямих танкових боїв нині практично немає через дрони, які миттєво вразять бронемашину, та з закритих позицій танк може насипати ворогу на горіхи.
«Ми допомагаємо хлопцям, які сидять в окопах. Зрозуміло, що ми ризикуємо, ну, без ризику не буває перемоги. Тому ми для цього тут і існуємо», – говорить Олександр.
Раніше ми писали про 58-річного Олексія, який у складі бойового розрахунку мобільно-вогневої групи ППО ДФТГ «Фенікс» допомагає зенітній батареї 113-ї окремої бригади ТрО збивати ворожі «шахеди».
