Андрій Одарченко розповів про перспективи Біотехнологічного університету

Promo
23.12.2021 13:00 Суспільство

29 грудня — важлива для Харкова подія, перші в історії вибори ректора нового об’єднаного вишу — Державного біотехнологічного університету. Він був створений у травні за ініціативою Міністерства освіти та науки на базі ХНТУСГ ім. Петра Василенка, ХДЗВА, ХНАУ ім. В. В. Докучаєва та ХДУХТ. Ця подія викликала жваве обговорення: прибічники рішення міністерства покладають на новий університет великі надії як на центр науки та інновацій, а супротивники — виражають стурбованість.

Про перспективи та шляхи розбудови біотеху ми поспілкувалися із головою Вченої ради ДБТУ доктором технічних наук, професором Андрієм Миколайовичем Одарченком.

Як Ви ставитесь до ідеї створення Державного біотехнологічного універ­ситету? 

Державний біотехнологічний університет – це вже факт, що відбувся. Тому дискусії щодо доречності чи недоречності рішення міністерства вважаю не конструктивними. Зараз не час суперечок, успіху досягають сильні, а сила біо­теху – в його єдності, і сумна доля тих, хто цього не розуміє. Я дивлюсь у майбутнє ДБТУ з оптимізмом. Розумію, звичайно, що будь-які зміни сприймаються тривожно, але впевнений, що у нового закладу є ресурс, щоб пройти процес трансформації максимально безболісно та увійти в історію першим в Україні університетом майбутнього. Задача ректора  –  об’єднати зусилля колективу навколо цієї амбітної мети, вибудувати конструктивний діалог та створити сприятливу для розвитку атмосферу взаємоповаги та впевненості у майбутньому.

Чому, на Вашу думку, профільне міністерство ініціювало «злиття» і чи є альтернатива такому рішенню?

Маємо справу із загальноєвропейським трендом, відповідно до якого утворення нових навчальних закладів шляхом реорганізації наявних забезпечує розвиток та сприяє створенню сильного конкурентного бренду університету. В Україні ця тенденція є ще більш обґрунтованою через надмірну кількість профільних інститутів, створених за радянських часів для різних галузей народного господарства.

На сьогодні існує понад 280 державних та приватних вишів, і це без урахування коледжів та НДІ. За останніми демографічними даними молодь віком від 15 до 24 роки становить менше 10% населення України, при цьому 75% випускників шкіл вступають до вишів, а не закладів середньої освіти. За оптимістичними підрахунками виходить, що на кожен виш України припадає трохи більше 10 тис. абітурієнтів. Але по факту, через те, що престижні виші у великих містах забирають «левову частку», решта приречені на недобір, скорочення і поступове згасання. ДБТУ не перший, і запевняю вас, не останній університет в Харкові, якого торкнулось реформування системи вищої освіти. Реорганізація для галузевих вишів  – чи не єдиний шанс зберегти заклад та його напрацьований роками науково-практичний потенціал.  

З якими підсумками біотех підходить до кінця 2021 року?

Зараз ДБТУ переживає процес трансформації, тому поки що зарано говорити про будь-які підсумки. 1-го вересня університет урочисто відкрив двері для нових студентів, і їх кількість навіть перевищила заплановану. Це для мене найважливіший показник.

З яким головним викликом, продиктованим об’єднанням колективів чотирьох різних вишів, доведеться зустрітися ректору біотеху?

Об’єднання чотирьох окремих університетів, кожен із яких має власну історію та традиції, виводить на перший план налагодження культури корпоративної солідарності. Це має важливе значення для атмосфери академічної синергії, де кожен – від студента до професора – відчував би свою значимість, захищеність, причетність до спільної справи та впевненість в особистому майбутньому. Тому біотех має інтегрувати цінності та традиції своїх засновників, будуючи на їх основі нову університетську корпорацію. Конструктивна робоча атмосфера створює сприятливі умови для розвитку людського потенціалу, творчої реалізації професорсько-викладацького складу та працівників ДБТУ та залучення до співпраці нових кваліфікованих академічних кадрів. Щоб знизити градус напруги в цьому питанні, я вважаю, необхідно збалансувати розподіл повноважень між адміністрацією університету та факультетами, зокрема в питаннях мотивації колективу та кадрової політики.

Чи буде збережено викладацький склад за тими спеціальностями, що дублювалися, і чи плануються звільнення?

Людей хвилює кількість ставок. Але це питання залежить не від позиції адміністрації, а від кількості студентів. І в цьому плані рішення створити якісно новий виш має сприяти збільшенню кількості як здобувачів освіти, так і викладацького складу. Тож я вважаю, що треба зберегти всі наукові школи та освітні програми, а результат буде залежати від наших спільних зусиль щодо їх розвитку.

Біотех – новий бренд і з цим пов’язані певні переживання колективів і студентів. Яка Ваша візія щодо позиціонування нового університету?

Почати слід із цілісної Стратегії розвитку ДБТУ. Це і впровадження єдиної символіки, і організація системних рекламних та маркетингових кампаній, і створення ефективних і сучасних веб-ресурсів, які забезпечать доступ до актуаль­ної інформації академічної громади, студентів, абітурієнтів. Це організація іміджевих заходів з метою популяризації бренду університету, і збільшення присутності в інформаційному просторі. Важливо, щоб інформація про університет, його програми, сервіси, можливості, які він надає для подальшого праце­влаштування, була доступна для всіх зацікавлених, включаючи іноземців. Структурно – маємо організувати дієвий Центр зовнішніх зв’язків ДБТУ, який буде займатися налагодженням комунікацій та представленістю університету в міжнародних рейтингах, наприклад, QS World University Ranking.

Чи будуть розвиватися бренди факультетів?

Логічно, що так. Але цей розвиток можливий тільки в межах бренду біотехнологічного університету. Тому це питання буде вирішуватись під час написання спільної для всіх факультетів Стратегії розвитку ДБТУ на найближчі роки.

Ви говорите про те, що біо­тех пропонує якісно новий рівень освіти. Якою є для Вас сучасна якісна освіта?

Для будь-якого профільного навчального закладу якісна освіта – це впевненість кожного випускника в тому, що навики, які він отримав під час навчання, роблять його конкурентним фахівцем на ринку праці. І це, безперечно, важливий пріоритет, тому зараз ведеться робота над розширенням освітніх програм, особливо практичного профілю, розвитком академічної мобільності тощо. Однак не слід забувати, що ДБТУ  –  це заклад вищої освіти, тому завдання, які перед ним стоять, значно ширші. Я бачу його науковим центром, що визначає тенденції профільних галузей, вікном можливостей, через яке до України потрапляють новітні технології, кластером наукових відкриттів. Наприклад, сьогодні агросектор є одним із найважливіших в українській економіці. І одна із місій біотеху –  допомогти державі розкрити потенціал в цьому напрямку, випустити на  ринок праці висококваліфікованих фахівців. Розвиток агросектору у свою чергу забезпечить стабільні робочі місця. В контексті профільної освіти ця думка не нова. Так у Маріуполі відкривається університет, що готуватиме спеціалістів з металургії. Це змінює ставлення у суспільстві до вищої професійної освіти і, я вважаю, це позитивна тенденція.

У ДБТУ вже визначилися з моделлю поєднання науки та бізнес-процесів? 

Відповідь на це запитання визначить Стратегія розвит­ку, але певні ідеї вже опробовуємо. Серед них – технопарк «БІОТЕХ» як сучасна ефективна модель навчально-дослідного господарства з чіткою систематизацією та зрозумілими фінансовими механізмами, а також процедурами мінімізації збитків і ризиків. Технопарк «БІОТЕХ» має стати тією ланкою між наукою та бізнесом, яка надаватиме змогу науковцям університету не лише створювати інноваційні проєкти, а й впроваджувати їх у реальний сектор та забезпечувати такий необхідний на сьогодні всім процес комерціалізації.

Головний економічний результат створення та успішного функціонування технопарку – нові можливості у вигляді додаткових надходжень до бюджету університету: для премій та надбавок науковим та науково-педагогічним працівникам, аспірантам, докторантам тощо. Я переконаний, що створення технопарку «БІО­ТЕХ» є однією з умов роз­витку Державного біотехнологічного університету.

А як щодо міжнародних програм?

Харків як університетське місто має багато прикладів успішного досвіду інтеграції наших вишів в освітній та науковий міжнародний простір. Якщо говорити про програми подвійного диплому, академічну мобільність студентів та викладачів ДБТУ і стажування в країнах Європи, то аудит діяльності в цьому напрямку ще слід провести. Спираючись на досвід технопарку, я вважаю, що в міжнародних програмах нам не слід обмежу­ватись навчальними закладами, адже уваги заслуговують і міжнародні комерційні компанії, які готові вкладати гроші в наших випускників та наші розробки, забезпечуючи присутність університету в інформаційному просторі за кордоном та створюючи додаткове фінансування. Для нового університету дуже важливі кошти, і їх потрібно залучати з усіх доступних джерел.

Ми плавно підійшли до питання  фінансування. Без нього неможливо реалізувати жодної з ініціатив, які ми сьогодні обговорюємо. Яка ситуація з фінансами в біотеху?

Фінансування біотеху зараз знаходиться приблизно на такому ж рівні, як сукупне фінансування чотирьох університетів-засновників. Для того, щоб забезпечити стабільність та приріст доходів і отримати можливості розвитку, фінанси варто впорядкувати. Перш за все, слід провести аудит усіх доступних джерел фінансування, як нових, так і поточних. Наприклад, ми провели оцінку договорів по земельних питаннях (ХНАУ ім. В. В. Докучаєва та ХДЗВА), укладених попереднім керівництвом. Вони виявилися неефективними, а біотех недоотримав мільйонні надходження до бюджету. За висновками будемо перепідписувати договори на вигідних університету умовах. А також розглянемо можливість спільного обробітку земель із залученням організацій та установ в рамках наукової діяльності. Ринкові ціни при реалізації сільгосппродукції забезпечуватимуть своєчасну виплату заробітної плати працівникам університету.

Можна припустити, що разом із корпусами, гуртожитками та спортивними залами об’єднаний університет успадкував інфраструктурні проблеми від усіх 4-х вишів. Чи так це, і які перспективи?

Безперечно, комфорт перебування на території університету визначає атмосферу, яка панує в ньому. Починаючи з таких базових речей, як хороший ремонт, продовжуючи запро­вадженням інтерактивного обладнання та різноманітних SMART-технологій. Перед біотехом багато роботи в цьому напрямку. Наприклад, я люблю спорт, і вважаю, що для молоді він є запорукою не лише здоров’я, а і професійного успіху,

бо тренує дисципліну, мотивацію. Я хотів би зробити спорт доступним для всіх студентів та колективу біотеху. І це великий інфраструктурний проєкт. Або достойні умови в гуртожитках:  це не лише комфорт студентів з України, а й додатковий фактор, на який звертають увагу іноземні абітурієнти.

Зараз затребуваними для колективу є медичні (реабілітаційні) послуги, тож організовуємо Реабілітаційний Центр на базі кафедри Біомедичної інженерії та теоретичної електротехніки, де будуть надаватися фізіотерапевтичні послуги, послуги на основі електростимуляції та магнітотерапії. Кадрові ресурси в нас є, найближчим часом розпочинаємо ремонт у приміщенні та запускаємо процедури закупівлі обладнання: спеціалізованих апаратів для УВЧ-терапії, для гальванізації та електрофорезу, магнітотерапії та магнітофорезу, для штучної вентиляції легень, приладу для іонофорезу та інших.

Сьогодні багато говорять про студентоцентризм як принцип  сучасного вишу. Якою Ви бачите роль Студента у біотеху майбутнього?

У XI ст., коли зароджувалися університети, в Болоньї студенти самостійно наймали професорів і навіть ректора.Хоча часи змінились, сьогодні студент продовжує вирішувати долю викладачів, обираючи для вступу той чи інший виш. Тож не рахуватись із його думкою нерозумно і неможливо. В ДБТУ діє Студентський Парламент університету, факультетські ради студентів, зареєстровано Первинну профспілкову організацію студентів, аспірантів та докторантів. У Біотеху майбутнього усі ці організації братимуть активну участь в розбудові alma mater.

Якщо станете ректором, робота в Верховній Раді буде заважати чи допомагати?

Гарантую, заважати точно не буде. Буде тільки допомагати.

Протягом грудня Ви провели багато зустрічей. Які настрої в колективах і що Ви можете порадити їм у цей непростий час?

Хтось дивиться в майбутнє з оптимізмом, хтось – із обережністю, а деякі – з недовірою. Я наголошую на тому, що створення біотеху  –  це шанс стати частиною історії успіху, зробити свій внесок у розвиток якісно нової професійної освіти в Україні. Я вважаю, що в університетської громади немає іншої реальної альтернативи, крім об’єднатися навколо цієї ідеї. Кожен із нас має подумати, чим він може бути корисним для нового університету, та відповідально підійти до вибору нашого спільного майбутнього.

Автор: Інна Можейко