Приєднався у 22 роки до війська: історія бійця, який служить на Харківщині

Віталію (Ангелу) було лише двадцять два, коли він добровольцем приєднався до Сил територіальної оборони. Батько Віталія служив у 95 ДШБ і пройшов бойові дії на фронті, і його приклад став поштовхом для сина. Віталій не хотів залишатися у тилу — він приєднався до бойового підрозділу 8-го батальйону тероборони.

Перші бої він пройшов у Херсоні та на Каховському морі, де доводилося боротися з холодом, багном і постійною небезпекою. У цих боях Віталій отримав тяжке поранення, але після лікування повернувся до свого батальйону і знову став на позиції.

Він провів 172 дні безперервно на передовій, без відпусток та перепочинку. Віталій згадує випадок прориву ворога у тил, коли невеличка лісосмуга розділяла їхні позиції із суміжниками, і близько четвертої ранку зник радіозв’язок. Раптово почався стрілецький бій, і троє противників були нейтралізовані.

День народження Віталій зустрів на позиції. Його наречена Діана, військовослужбовиця того ж батальйону, надіслала дроном подарунок, тістечка та снеки. «Якщо щось треба тобі чи хлопцям — завжди допоможу… Тримайтеся, коханий думками я завжди поруч… Тримайтесь хлопці», — писала дівчина.

Бойове братерство для Віталія стало більше ніж дружба. Один з побратимів прийшов з іншої позиції та привітав його зі святом, подарувавши вирізану вручну з мінометного ящика фігурку Віталія.

Війна не закінчується, коли стихають вибухи. Вона залишається в очах, у снах, у різкій тиші. Віталію лише 24, але за плечима — життя, яке виходить за межі його віку.

Раніше ми розповідали про жителя Вовчанська Олега з позивнии «Муха», який після повернення з Польщі став оператором американського гранатомета і вісім місяців обороняв найважчі напрямки.

Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».