Чи реально пенсіонеру знайти роботу у Харкові

В Україні закон забороняє роботодавцям вказувати у вакансії, якого віку має бути потенційний працівник. Попри це на ділі виходить, що людина, яка відсвяткувала 50-річний ювілей, практично не має шансів на ринку праці. Підприємства зацікавлені у молодих кадрах. При цьому виходить парадокс. З одного боку, вік потенціального працівника не має перевищувати 40, а подекуди й 35 років, а з іншого - спеціалісти без досвіду, або з невеликим досвідом роботи нікому не потрібні.

58-річний Євген з Балаклійського району зіткнувся з цією проблемою ще у 2009 році. Чоловік працював електромеханіком на держпідприємстві, а коли на заводі почалися фінансові труднощі, його звільнили. Влаштуватися на нову роботу виявилося дуже важко.

- Коли у відділі кадрів чули, що мені більше 50-ти років, розмова завершувалася, - розповідає Євген. - Влаштуватися кудись у такому віці можна лише за знайомством.

Коли знайти роботу у рідному містечку чоловіку не вдалося, він поїхав до Харкова. Там три місяці працював санітаром у лікарні для божевільних, потім півроку в охоронному агентстві. З першого місця роботи пішов, бо не витримав морально, з другого через те, що при мізерній зарплаті умови праці виявилися аж занадто важкими. З шести місяців роботи чотири Євгену зарахували як стажування.

Зарплати на руки виходило близько 1000 грн (1200 ставка мінус штрафи за те, що, наприклад, не привітався з начальником). Робочий день тривав 12 годин. Весь цей час треба було проводити на ногах, інакше загрожував штраф.

Їздив Євген шукати кращої долі і до Києва. На одному з найбільших державних заводів столиці йому запропонували зарплату у 1600 грн, але без права жити у гуртожитку підприємства. Як потім дізнався чоловік, за таку ж роботу киянам із пропискою платили 4000-4500 грн.

- В Україні людина мого віку нікому не потрібна. Якщо тобі вже більше 40 років, знайти роботу вже важко, - ділиться досвідом чоловік.

Кіра Малєжик