Поки інші виїжджали — він їхав у військкомат: історія гвардійця з Харкова
Гвардієць Юрій із Харкова ще у 2015 році пішов до війська, пройшов АТО, отримав поранення, а після початку повномасштабної війни знову став на захист країни.
Історію військовослужбовця розповіли у пресслужбі 5-ї Слобожанської бригади «Скіф», передає Слобідський край.
Харків’янин Юрій долучився до війська ще у 2015 році — тоді, каже, вирішив, що не може стояти осторонь. Службу розпочав у патрульному батальйоні 5-ї Слобожанської бригади. За його словами, саме командири сформували його як військового та передали досвід, який не раз рятував життя.
Уже навесні 2016 року Юрій вирушив у зону АТО. Бої під Верхньоторецьким стали для нього першим серйозним випробуванням.
«Там я зрозумів, що таке активні бойові дії. Постійні обстріли, регулярні сутички. Я був гранатометником», — згадує гвардієць.
Саме там він отримав перше поранення — осколкове після мінометного обстрілу. Один із уламків досі залишається в нозі. Пізніше було і кульове поранення.
У 2017 році на Луганщині стався епізод, який Юрій називає незвичним: окупанти випадково зайшли просто на позиції українських військових. Бій завершився взяттям полонених.
Паралельно зі службою він будував цивільне життя — здобув юридичну освіту та працював помічником адвоката. Але 24 лютого 2022 року змінило все.
«Мене розбудили знайомі: «Почалася війна». Одразу зателефонував сестрі — вона теж військова, була тоді на Донецькому напрямку. Потім брату, і ми разом з ним поїхали до військкомату. Поки інші люди виїжджали з Харкова — ми їхали туди», — розповідає військовий.
Юрій приєднався до підрозділу розвідки спецпризначення 3-ї бригади оперативного призначення. Разом із побратимами виконував бойові виходи, після яких ворог втрачав техніку і живу силу.
Один із боїв на початку повномасштабного вторгнення відбувся на під’їздах до Харкова — тоді підрозділ зустрівся з кадирівцями.
«Товариш каже: «Там чеченці, стрьомно». Я відповідаю: «А що, вони вмирають якось інакше?» Каже: бородаті. Я кажу: я теж бородатий. Бій тоді був коротким і жорстким. Їх було 13. Усі вони тоді там у посадці так й залишилися», — згадує Юрій.
Водночас найважчим періодом він називає бої за Дементіївку влітку 2022 року.
«Під час одного з танкових ударів наш підрозділ втратив командира роти та командира взводу. Це була болісна втрата, проте це нам додало рішучості під час контрнаступу. Згодом ми вибивали ворога у районі Козачої Лопані, захопили трофеї та полонених», — говорить військовий.
Після цього підрозділ брав участь у боях за Козачу Лопань, де українські військові вибили ворога та захопили трофеї.
Сьогодні Юрій служить у сержантському складі 5-ї Слобожанської бригади. Його підрозділ забезпечує роботу пунктів управління та безпеку військових на Південно-Слобожанському напрямку.
Нагадаємо, що до Дня Національної гвардії України військові 5-ї Слобожанської бригади «Скіф» розповіли, що мотивує їх продовжувати службу та воювати проти російських військ.
Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».
