«Ворог вкрав у мене старість»: харків’янин «Дід» розповів про службу
55-річний Сергій з позивним «Дід» – військовослужбовець 113-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. До Великої війни працював менеджером з продажу автозапчастин. Має щасливу родину – дружину, доньку, сина та онучку.
Про це повідомляє «Слобідський край» з посиланням на 113-ту окрему бригаду Сил територіальної оборони ЗСУ.
24 лютого 2022 року Сергій, як і всі харків’яни, прокинувся рано-вранці від артилерійської канонади на околицях міста. Зрозумівши, що «почалось», вивіз родину в село та о 12:30 був на збірному пункті 113-ї окремої бригади територіальної оборони.
Зараз він командир мінометного взводу, сержант, позаду великі бої за Барвінкове, Ізюм, Шахтарськ. Бойові дії на Вугледарському та Вовчанському напрямках.
«Усі хлопці, хто на початку війни потрапив у наш підрозділ, починали артилерійську та мінометну справу, навчаючись у бою, бо досвіду не було. Але навчання відбулося швидко, і зараз ми є міцним, злагодженим бойовим підрозділом», – розповідає чоловік.
Підрозділ Сергія має на своєму рахунку, тільки підтверджених, знищених ворожих цілей: 152-мм артилерійська гаубиця «Мста-Б», 2 кулеметних та понад 10 мінометних розрахунків, до 200 піхотинців та штаб підрозділу «Ахмат». Особливо пишається «Дід» снайперською стрільбою із зенітної гармати по ворожому пікапу, в який вони влучили з другого пострілу на відстані 14 кілометрів.
«Військову підготовку я отримав ще під час строкової служби у радянській армії, яку проходив у розвідувальному підрозділі артилерійського полку в Німеччині. Я впевнено володів автоматом – за тиждень кожен з нас відстрілював на полігоні по два цинки патронів, мали навчання з виживання, окопування, пересування та маскування. Попри те, що з тих часів минуло понад тридцять років, здобуті навички я не забув, мені це дуже допомогло», – говорить Сергій.
Чоловік переконаний, що у цій війні доведеться служити всім.
«Але у вас саме зараз є вибір – служити у рідній українській армії, яка боронить вашу оселю, або бути мобілізованим в армію окупантів та покласти своє життя при штурмі європейських країн», – каже військовий.
Сергій говорить, що воювати буде до останнього. Єдине, про що дуже жалкує – що мало часу проводить з маленькою онукою.
«Ворог вкрав у мене старість, бо внучці вже п’ять рочків, а я не можу приділяти їй увагу», – додає чоловік.
