Знайомство на службі, весілля між ротаціями: історія кохання військових із Харківщини

Історію військовослужбовця розповіли у пресслужбі 113-ї бригади ТРО, передає «Слобідський край».

Максим із позивним Трой родом із Люботина. До повномасштабної війни він не поспішав із сімейним життям. Були служба, ротації, робота. Здавалося, часу ще достатньо.

Однак восени 2023 року його підрозділ тримав район Кліщіївки. Максим тоді був заступником командира роти, а військова Дарія служила в групі персоналу штабу. У день їхнього знайомства він приніс рапорт, сів поруч і раптом відчув дивне тепло за спиною. Обернувся — за сусіднім столом працювала дівчина. Нічого романтичного навколо не було, але з того моменту Максим часто думав, що ця зустріч мала статися. Далі все складалося буденно: робочі папки, уточнення, підписи. Якось загубився важливий рапорт — шукали разом, перегортали документи, пили гарячу каву. Кілька коротких розмов між виходами на завдання, кілька зустрічей — і з’явилося відчуття, яке важко пояснити, але легко впізнати.

Пропозицію Максим готував довше, ніж будь-який службовий документ. Замовив обручки, довго підбирав слова, чекав правильного моменту. Ввечері вони сиділи перед монітором і говорили про майбутнє. Він відкрив маленьку коробочку — і не відразу зрозумів, що яскравіше: світло всередині чи очі Даші. Вона тихо сказала «так», але для нього це було найважливіше слово за весь час війни.

Уже влітку 2024 року підрозділ вивели на відновлення в Київську область. Даша на той момент уже служила у взводі БПЛА. Вони взяли кілька днів відпустки, скористалися спрощеною процедурою для військових і вдома зіграли весілля — без урочистостей, зате з родиною, сміхом і теплими обіймами. До частини повернулися вже подружжям.

За словами військового, на фронті життя відчувається інакше. Коли небезпека поруч, починаєш розуміти, як легко втратити «потім». Саме там Максим усвідомив, що хоче залишити після себе не лише запис у наказі, а дім, у якому чекають.

Сьогодні доньці Максима і Даші два місяці. Їхня історія — не всупереч війні й не замість неї. Вона сталася всередині. Це просте нагадування про те, що навіть у найскладніших умовах люди не відкладають життя на потім. Вони будують його там, де є можливість.

Раніше ми розповідали про військовослужбовця з позивним Майор, який пройшов шлях від солдата на передовій до заступника командира механізованого батальйону 41-ї окремої механізованої бригади. Свою військову службу він розпочав ще у 2015 році й з того часу безперервно бере участь у бойових діях.

Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».