Найбільше боюся передати цю війну сину: історія нацгвардійця з Харкова

27.03.2024 18:45 Суспільство
Фото: Східне територіальне управління НГУ Фото: Східне територіальне управління НГУ

Сергію з позивним «Моделіст» 44 роки, він старший лейтенант 5-ї Слобожанської бригади НГУ. Навчався в Харківському національному університеті імені Каразіна, там закінчив військову кафедру. Чоловік працював у поліграфії, має кохану дружину та сина.

Історію гвардійця медіа «Слобідський край» розповіли у Східному оперативно-територіальному об'єднанні Національної гвардії України.

– Моє улюблене хобі – збирання моделей військової техніки. Займаємося цим разом із сином, у нас спільний інтерес та спільна колекція. Звідси мій позивний «Моделіст», – розповідає гвардієць.

Окрім пластмасових клеєних літаків і танків, Сергій давно захоплюється історичною реконструкцією Другої світової війни. На його комп’ютері й досі встановлена популярна гра про танкові баталії «Світ танків».

– Я пішов на військову кафедру в універі задля того, щоб не потрапити в армію, але так сталося, що армія в мене зараз поруч. І вже доволі давно, – говорить «Моделіст».

У 2017 році Сергія як офіцера запасу призвали на півтора року до Житомирського інституту Корольова на курси підвищення кваліфікації з подальшою службою в ЗСУ в одній з бригад транспортної авіації. Чоловік потрапив у перший набір з 1000 офіцерів зі всієї України. 24 лютого 2022 року Сергій знов пішов до військкомату.

– Перші місяці були дієві, я став кулеметником, і ми з побратимами-гвардійцями зустрічали колони росіян у північній частині Харкова та Харківської області. Стріляв, бігав, закопувався – і так по колу знов і знов. Був випадок: передали по рації, що треба мобільно висунутися в заданий квадрат для перехоплення та протидії. Чую – несеться. Вискакую і стрімголов біжу до місця завантаження. Але техніка пролетіла повз, зупинилася, висунувся солдат, щось прокричав – і все, броня помчала далі. Я стою і гадаю, чого б це так? А потім здригаюся, бо стовбичу в повний зріст на відкритій ділянці, по якій багато разів прилітало, і тут усе пристріляне. Але все закінчилося нормально, назад теж добіг цілий, – згадує гвардієць.

Узимку минулого року Сергій, уже перебуваючи на офіцерській посаді, брав участь у боях під Кремінною. Прибувши до своїх хлопців з підкріпленням під час ворожої атаки, він керував обороною одного з відділень. У бою з ворогом, що мав велику чисельну перевагу, чоловік був серйозно поранений після близького вибуху.

– Найбільше я боюся передати цю війну сину, тож маємо перемогти, – зазначає військовий.

У липні 2023 року вже старшого лейтенанта «Моделіста» нагородили орденом «За мужність» III ступеня. Дружина із сином чекають на нього вдома, а улюблена фантастика та незібрані коробки з новими моделями лежать на полицях: син без батька їх не чіпає.

Раніше ми писали про Євгена – командира роти в 92-й ОШБр. Чоловік родом з Донецької області. Там навчався в суворівському училищі, а потім вступив до Харківського університету імені Ярослава Мудрого та здобув юридичну освіту. Він міг не ставати до лав ЗСУ, але пішов через власні переконання та відчуття морального обов’язку перед країною.

А також про Валерія з позивним «Воля» – військовослужбовець 113-ї окремої бригади Сил ТрО. На захист України чоловік став на початку повномасштабного вторгнення. Зараз боронить рідну Харківщину.

Та про 34-річного Максима – військовослужбовця 5-ї Слобожанської бригади НГУ. Чоловік нещодавно вилікувався від поранення, але продовжує служити і мріє про мирне сімейне життя.

Автор: Ксенія Карпенко