Повоєнний Святогірськ: черги за гуманітаркою, пусті магазини (ФОТО)

08.09.2014 07:30 Суспільство
фото Артема Богдана фото Артема Богдана

Кожного дня ситуація на сході країни змінюється. Одні міста штурмують сепаратисти та російські військові, інші визволяє українська армія.

 Як та чим живуть уже звільнені або наповнені біженцями міста? Журналіст «СК» побував у звільненому Слов’янську, а також переповненому біженцями Святогірську.

У перший день наш автобус приїжджає до Святогірська. Це курортне містечко в непрості часи стало центром допомоги біженцям першої хвилі (тобто зі Слов’янська, Краматорська, Сєвєродонецька та інших міст, що знаходяться на півночі зони АТО) та другої хвилі (з Донецька, Луганська, Горлівки тощо). Тут постійно хтось приїжджає та від’їжджає. Десь будинки ще руйнують, а тут – навпаки, відновлюють. У самому місті дуже людно. Незважаючи на будній день, багато машин та людей – і відпочиваючих, і просто перехожих. Дуже й дуже багато дітей. Таке відчуття, що потрапив у гігантський дитсадок або піонерський табір. У супермаркеті полиці з м’ясом майже пусті, молочки також немає, черги величезні. Та видно, що люди не готуються до голодних часів, а просто купують продукти. У сусідньому магазині схожа картина.

Холодильник з молочкою, сирами та ковбасами пустий, його «прикрасили» консервами. Цікавлюся у продавчині, чого в них у місті так туго з продуктами.
– Справа тимчасова, – відмахується та у відповідь, – просто в нас постачальники були з Донецька, зараз треба нових шукати в Харкові. Та й народу в місті побільшало.


За офіційними даними, які надала секретар Слов’яногірської міської ради Тетяна Божко, станом на 19 серпня у тритисячному Святогірську перебувало 6 455 приїжджих (враховуються тільки ті, які зареєструвалися), з яких 1843 – діти, включаючи 500 немовлят. Також є 29 жінок на восьмому – дев’ятому місяці вагітності. Тож зі зрозумілих причин немовлят на момент виходу газети побільшало.

Де селити таку кількість біженців (або, як їх політкоректно називають чиновники, внутрішньо переміщених осіб)? Тетяна Божко розводить руками. За її словами, тільки 3500 з них місцева влада змогла розселити безкоштовно. Годують безоплатно лише близько 1000 чоловік. Грошей на це в бюджеті міста немає, а ті кошти, які витрачаються, ніхто не компенсує. Є також ще й гуманітарна допомога. Її роздають у місцевій школі. Як розповідають волонтери, загалом роздають крупи. Привозять іноді й борошно, але на руки не дають, а везуть на місцеві пекарні. Іноді завозять щось цікаве, як от дитяче харчування з Бельгії. Іноді приходить допомога від звичайних людей: така, як варені яйця, масло та хліб. Та цього на всіх не вистачає.


За словами ж настоятеля Святогірської Свято-Успенської лаври УПЦ МП владики Арсенія, у місті набагато більше біженців, ніж за офіційними даними, – до 30000. 600 з них дала притулок Лавра, та близько 3000 вона щоденно годує. Це все, що можуть монахи.

– Зараз у нас люди з Донецька, Луганська та Горлівки, – розповів владика Арсеній.
Також він зауважив, що в Лаврі є дуже налякані діти. Від гучних звуків удару дверима вони ховаються під ліжко, а якщо чують гул літака, падають на землю та закривають голову руками.

Артем Богдан, матеріал з газети "Слобідський край" №103-104 від 29.08.2014

Джерело: SLK
Автор: Администратор сайта