Реабілітаційний центр для дітей з ДЦП відкрила під Харковом жінка, що пережила важку хворобу (ФОТО)

фото Яни Коваленко фото Яни Коваленко

Історія Ольги Ашиткової – це приклад життя не просто жінки, яка народила дитину, а жінки, яка змогла стати для своєї дитини і справжньою матір’ю, і янголом-охоронцем, котрий допоміг спочатку синові перебороти практично невиліковну хворобу, а тепер допомагає іншій малечі міста Лозова.

Ольга Ашиткова народилася 28 серпня 1960 року у Мінську. Батько був інженером-конструктором, а мати – фінансистом. З дитинства Ольга виявляла себе як різностороння особистість: відвідувала музичну та художню школи, займалась у секції гімнастики та вивчила азбуку Морзе. Коли дівчинці було п’ять років її батьки розлучилися. Ольга із матір’ю переїхала до Лозової, що на Харківщині.


Родина жила скрутно, тому одразу після закінчення школи дівчина пішла працювати до дитячого садочка. Через рік вийшла заміж, народився син, невдовзі – ще двоє.
Сім’ю спіткало лихо після народження середнього, Іванка. Йому поставили страшний діагноз – дитячий церебральний параліч (узагальнюючий термін для групи захворювань, які виявляються в першу чергу порушеннями рухів, рівноваги та положення тіла; у деяких випадках можливе порушення інтелектуального розвитку й мови).

Почалися довгі 16 років боротьби за дитину та її здоров’я. Коли всі лікарі та знайомі не бачили перспективи виліковування і казали про це матері, Ольга усвідомлювала, що дитячий церебральний параліч – ще не вирок і боролася за сина далі.

Почалися нескінченні поїздки до неврологічних лікарень, довелося застосувати всі дозволені види масажу. Ольга їздила буквально по всьому Радянському Союзу, розшукуючи для сина малодоступні та дорогі препарати. Окрім того, щоб турбуватися про Іванка, доводилося ще і працювати. Материнської уваги потребували і старший Володимир, і молодший Михайло. Стосунки Ольги із чоловіком загострювалися. Жінка майже весь час перебувала в депресивному стані. Але всі зусилля не залишилися марними – здоров’я Іванка покращилося одужував. Зусиллям волі хлопчик поступово починав ходити та розмовляти, спочатку просто співати звуки.


Здавалося б, кінець «чорної смуги» у житті. Але ні… Щойно син звільнився від страшного діагнозу, захворіла сама Ольга на системну червону вовчанку (ураження внутрішніх органів). Як казали самі лікарі, хвороба страшніша за рак. Часто жінка запитувала себе: «За що? Чому саме я? Чому саме наша родина?». І, звісно, на всі запитання хотілося знайти відповіді. Ольга читала багато духовної та філософської літератури, почала відвідувати церкву та повірила в Бога. Поступово хвороба відступила. Стосунки із чоловіком налагодилися.

Ще коли Іванко був зовсім маленьким, у Ольги Михайлівни виникла ідея створити реабілітаційний центр, де надавали б допомогу малюкам, хворим на дитячий церебральний параліч. У 90-х роках навіть була спроба втілити ці задуми, але, на жаль, ніхто не підтримав добру ідею жінки.

Втілити в життя свій задум вдалося лише у вересні 2008 року, саме тоді було створено приватний реабілітаційний центр. Із назвою визначилися швидко – «Перлинки», адже кожна дитина прагне сяяти та бути особливою. Спочатку заклад існував на базі Спілки інвалідів-візочників, але згодом відокремився. У «Перлинках» надають допомогу дітям, які хворіють на дитячий церебральний параліч, синдром Дауна та аутизм.

Старання Ольги Михайлівни, її однодумців і батьків цих дітей дають бажані результати: дехто почав ходити, а інші – говорити. Міська влада, зокрема мер Лозової Сергій Степанов, теж не залишається байдужою до проблем дітей-інвалідів людиною, надає підтримку. А міська державна адміністрація планує виділити для «Перлинок» приміщення, а Анатолій Гіршфельд (засновник Української промислової енергетичної компанії) – гроші на ремонт. Справи центру йдуть добре. Зараз у дитячому центрі проходять реабілітацію 25 дітей. Їхнє здоров’я покращується, а жінка, яка з такою гідністю проходить власний життєвий шлях, почувається щасливою, адже вона допомагає одужувати, а отже – дарує надію на щасливе майбутнє як дітям, так і батькам!

Яна Коваленко, матеріал з газети "Слобідський край" №29-30 від 07.03.2013

Джерело: SLK
Автор:
Администратор сайта