Стерилізація та щеплення собак: коли, що та навіщо

Але це за умови, що воно виросте здоровим, не заразиться від диких тварин (а таких випадків дедалі більшає) і не становитиме загрози господарю.

Економити на здоров’ї – дорого

Господарі, а надто в селі, часто вважають, що домашні тварини не потребують особливої уваги. Є де спати, що їсти й де погуляти – цього достатньо. Але тварини, як і люди, потребують медичного супроводу все життя. Якщо не приділяти їм належної уваги, вони можуть захворіти. І тоді господар змушений буде витрачати і час, і гроші на лікування, вартість якого подеколи в рази перевищує вартість профілактики.

І економія обернеться на витрачання зайвих коштів (залишаючи поза уваги етичний аспект, це невигідно суто економічно). А ще собака може становити загрозу для господаря. Почастішали випадки захворювання на сказ – хворобу, смертельно небезпечну і для тварин, і для людей. Якщо домашні тварини вільно гуляють на вулиці й ловлять диких мишей чи пацюків, вони можуть заразитися на лептоспіроз, небезпечний і для людини. І, нарешті, якщо з улюбленцем граються діти, а в того є паразити (гельмінти), то малеча може «підхопити» деякі з них. Тож, захищаючи тварину, ви захищаєте й себе.

Щеплення...

У цуценят до двох місяців зберігається вроджений імунітет. Його підтримці сприяє тісне спілкування з матір’ю. А от потім про імунітет тварини має подбати вже людина. Для цього розроблено комплекс заходів, серед них є такі, якими ніяк не можна нехтувати.
До року цуценятам двічі роблять комплексне щеплення: перше – у віці 2-х місяців, друге – з інтервалом у 2-3 тижні. Вакцинують проти таких хвороб: чума, ентерит, лептоспіроз, сказ. Вони можуть поширюватися дикими тваринами, і якщо господар не хоче наразити себе і свого вихованця на смертельну небезпеку, щеплення від них – обов’язкове.

Паразити в домашньої тварини погіршують стан її імунної системи і можуть бути небезпечними для господарів. Тому серед заходів, які слід провести обов’язково – дегельмінтизація (цуценятам – у три тижні, потім у 1,5 місяця, за 10-12 днів перед першою вакцинацією). Для її проведення використовують рідкі препарати (суспензії) або таблетки, дозування – за інструкцією. Паралельно проводять заходи проти бліх і кліщів тощо: застосовують аерозолі, краплі, зоошампуні, нашийники.

Якщо дотримуватися цих рекомендацій, то вірогідність захворювання на ті хвороби, проти яких було проведено щеплення, набагато зменшиться.

...та інші заходи

Для підтримки імунітету і кращого розвитку тварин у період росту (до 1–1,5 року) бажано давати їм вітамінні мінеральні препарати. Щодо харчування, то дуже часто, особливо в селі, воно не відповідає рекомендаціям ветеринарів. Позаяк і статки господарів, і ставлення до тварин бувають різними, тому назвемо тільки те, що давати зовсім не можна: смажене, жирне, копчене, кістки (великі маслаки можна давати в період зміни зубів), несвіжі й такі, що почали псуватися, продукти.

Є ще одне питання, яке не оминеш – стерилізація. Ветеринари радять робити її всім тваринам, це, насамперед, сприяє обмеженню їх неконтрольованого розмноження. А ще – запобігає виникненню хвороб статевих органів (таке трапляється в собак доволі часто), травмуванню під час боротьби за партнера і спарювання, погіршення характеру під час охоти. Операцію проводять після статевого дозрівання тварини (зазвичай до року, починаючи з 7-8 місяців) або пізніше – за показаннями лікаря.

Дорослі тварини теж можуть захворіти, тож профілактичні заходи слід здійснювати і щодо них. Собаки потребують щорічного комплексного щеплення (обов’язково!). Дорослій тварині бувають необхідні й вітаміни, коли – визначає ветеринар. Дегельмінтизацію собакам проводять щокварталу.

До собаки – по-людськи

Але головне, що потрібно цуценяті, щоб вирости здоровим і сильним – дбайливе, «людське», ставлення господаря. В. о. завідуючої дільниці лікарні ветеринарної медицини № 2 Комінтернівського і Червонозаводського районів м. Харкова Світлана Мельник, спілкуючись із кореспондентом «СК», сказала:

– Людина мусить усвідомлювати, що господар повністю відповідає за долю тварини. Тобто, він має створити належні умови вихованцю, яким би той не був – чи то елітним породистим медалістом, чи кунделем, схожим на всіх вівчарок одразу. Під «умовами» я розумію достатній життєвий простір (щоб великий собака не тулився на маленькому клаптику вигулу), добротну будку, відповідне харчування й належний ветеринарний супровід.

Фахівець радить обрати одного лікаря, що наглядатиме тварину протягом життя, тоді в неї буде картка, де зберігатимуться всі дані щодо щеплень, хвороб, обстежень тощо. До того ж, якщо ветеринар добре знає пацієнта, у нього можна буде в разі необхідності отримати консультація в телефонному режимі.

Щодо лікарні, де працює Світлана Мельник, то пацієнтів там приймають незалежно від місця проживання їх господарів. Адже хворій тварині все одно, як людина вирішує адміністративні питання, а справжні лікарі відчувають відповідальність за пацієнта за будь-яких умов.

Ольга Громова, матеріал з газети "Слобідський край" №21 від 16.02.2013