У свої 65 – рветься у штурмову роту: історія бійця ТрО

27.06.2023 14:21 Суспільство
Фото: Харківська окрема бригада ТРО Фото: Харківська окрема бригада ТРО

Один з найстарших солдатів у Харківському окремому батальйоні територіальної оборони – Олександр з позивним «Дєд». Нещодавно він відзначив свій 65-й ювілей. Командування наполегливо радить списатись у запас за віком, а він рветься у штурмову роту. 

Історію військовослужбовця медіа «Слобідський край» розповіли у Харківській окремій бригаді сил територіальної оборони.

Олександр народився у ленінграді в сім’ї військового. Та, попри це, чоловік вважає себе харків’янином у п’ятому поколінні.

«Мій батько служив у НДР, і коли сім’я переїхала у радянський союз, то тільки у мене була біла сорочка. В цій сорочці на документи фотографувався весь клас», – розповідає чоловік.

Пізніше була аварія на ЧАЕС, і Олександр був у лавах ліквідаторів. З усмішкою пригадує свою посаду «заступник комбата по роботі з комсомольцями». Після розвалу радянського союзу колишній член кпрс став приватним підприємцем. У 1989 році мав свою комп’ютерну фірму та 24 людини у підпорядкуванні.

«У буремні дев’яності фірма згоріла. Прийшла тиха пенсія з онуком і численними хобі. Ще у 2014 році хотів піти добровольцем, але не взяли. Разом із дружиною займалися волонтерством», – каже військовий.

24 лютого над дахом будинку Олександра летіли ракети та літаки, й він, не замислюючись, пішов добровольцем.

«Одразу вирішив, що піду воювати. На той час у мене була травмована нога, так і пішов у територіальну оборону. Офіцер у приймальній був настроєний рішуче: «Офіцери запасу не потрібні, після 60 років не потрібні, травмовані також». Покричали, пошуміли, але взяли. Ворог був на окружній Харкова, кожен ствол не був зайвим», – пригадує «Дєд».

Олександр відповідав за зв’язок у підрозділі, а це справа важлива та небезпечна, тому що штаб – першочергова ціль для ворога.

«Я вмію вимикати в собі страх. Мені страшно, як і всім, але це не сковує, не паралізує, просто робиш те, що маєш робити», – зазначає боєць.

За час війни чоловікові довелося пережити багато чого.

«Запам’яталась евакуація поранених біля Богородичного. Ніч під Курдюмівкою, коли я один з гранатометом охороняв залишки КСП. Відморожені руки й ноги в полях у Бахмутському районі. Не раз Бог чи Боже провидіння відводило смерть. А може, це любов онука спасає діда», – говорить Олександр.  

Раніше ми писали про Микиту з позивним «Фартовий», який зараз служить у Національній гвардії України. А до війни деякий час попрацював поліцейським.

А також про Максима з позивним «Шут» – військовослужбовця Харківської окремої бригади сил ТрО.

Та про Юрія з позивним «Гулівер», який зараз служить кулеметником 5-ї Слобожанської бригади НГУ.

Головні новини Харківська область читайте на нашому сайті.