Вдова загиблого бійця "Айдару" розповіла про підтримку від людей після похорону чоловіка

29.08.2014 07:00 Суспільство
otb.com.ua otb.com.ua

Сльози за загиблими в АТО воїнами вже неодноразово пролилися на Харківщині. Понад місяць тому, 21 липня, осиротіла ще одна сім’я – в селі Шелестовому, що на Коломаччині. Тепер родина вчиться жити заново.

«Люблю татуся...» написала вночі на своїй сторінці в соціальній мережі п’ятнадцятирічна Лія Тома. Звичний прояв дитячої ніжності. Якби тільки це зізнання не було написане п’ять днів по тому, як її тата не стало. Її старша сестра Марія тоді також напише: «Я не боюся вмерти. Смерть страшна, коли вона забирає від тебе близьких». Це все, що в змозі крізь гіркоту втрати видати юнацькі серця. Ніякі слова у світі не повернуть їм батька... 

Геннадію Томі був 41 рік. Навесні він вирішив добровольцем піти на захист рідної землі. Так і став бійцем батальйону територіальної оборони «Айдар» Збройних Сил України.

Він обіцяв дружині і дочкам повернутися із зони антитерористичної операції 5 серпня.
– На Трійцю він поїхав від нас, 12 липня, на Петра і Павла, я поїхала до нього. А 21 липня – на введення Казанської Божої Матері у храм – він помер. І на 28 серпня, на Успіння, буде сорок днів. Воно якось так іде наче по графіку, – каже вдова Наталя Тома.

Наталі 35 років, вона невеликого зросту, тендітна, і, здається, за час перебування чоловіка на війні зовсім змарніла. Жінка зізнається, що загибель Гени – це втрата людини – однієї з найголовніших у її житті. Вони дивилися разом в одному напрямку: мали спільні ідеї, мрії, плани... І в один момент, коли смертельна куля врізалася в його шию, родинне щастя обірвалося.

Товариші, котрі служили разом із ним і які приїхали провести побратима в останню путь, розповіли, що Геннадій загинув, коли захищав аеропорт Луганська. Тоді довелося битися із значно переважаючими силами противника. Після бою виносили з поля поранених, і саме тоді чи то осколок потрапив, чи то вистріл снайпера зробив своє.

Не діждалися живим батька-героя двоє дівчат... Старша його дочка Марія вчиться в Харківському машинобудівному коледжі і прагне стати компетентним економістом, молодша Лія – учениця 10 класу місцевої школи в Шелестовому. Вона ж, переживаючи за батька, була готова піти слідом за ним воювати в зону АТО.

– Живуть бідненько, будиночок у них старенький. Коли все це трапилося, прийшов до Наталі дізнатися, чим допомогти. Більшість односільчан вважає, що Геннадій воював там, аби війни не було на наших землях, тому Наталю з дітьми сам на сам із бідою не залишимо. Уже зібрали трохи грошей, – розповів сільський голова Володимир Гуртовий.

У сільській раді навіть і не знали, що їхній земляк пішов добровольцем у зону АТО. Звістка облетіла село, коли Геннадій Тома загинув і потрібно було допомогти з організацією похорону.

– Усі допомагали, усе село. Я йду по вулиці, мені люди дають гроші. Я не знаю, куди мені діватися – сльози градом ідуть. Ми жили тихо, із людьми дуже й не спілкувалися, і все одно вони виявили таку підтримку, спасибі всім, – дякує Наталія Тома.
Місцева влада, бізнесмени, благодійники сьогодні надають родині всіляку підтримку, зокрема, фонд «Мир і порядок» разом із сільським головою поставили паркан, утеплюють будинок.

Обіцяють підтримку і на вищому рівні. Перший заступник голови Харківської обласної державної адміністрації Ігор Райнін і директор Департаменту економіки і міжнародних відносин Віктор Коваленко, спілкуючись із сім’єю загиблого бійця, пообіцяли всіляку допомогу і підтримку з боку обласної влади. Зокрема, дружині Геннадія – допомогти з працевлаштуванням, а також вирішити проблеми з будинком, у якому живе сім’я, та інші побутові питання, а дівчаткам допомогти отримати необхідні знання і домогтися бажаних результатів у навчанні.

Тетяна Лісна, матеріал з газети "Слобідський край" № 100 від 21.08.2014

Джерело: SLK
Автор: Администратор сайта