«Веду підрахунок знищених цілей ще з 2022 року»: історія бійця, який захищає Харківщину

Історію військовослужбовця розповіли у пресслужбі 113 бригади ТРО, передає Слобідський край.

Емзар має позивний «Малиш-Ірбіс». Спочатку він був просто «Малишем» — наймолодшим і найнижчим у підрозділі. Згодом додалося «Ірбіс» — за холодну зібраність, витримку і ту тишу, яка з’являється перед точним ударом.

До повномасштабної війни Емзар жив звичайним життям і мав невеликий бізнес. Усе обірвалося вибухами та дзвінком від матері з короткою фразою: «Почалась війна». За кілька днів його молодший брат пережив стільки стресу, що почав заїкатися. Родину вивезли до Черкас — подалі від ударів.

Коли близькі були в безпеці, залишилося головне питання — що робити далі. Через дві доби роздумів – 12 березня Емзар сам прийшов до військкомату. Він починав навідником мінометної батареї. Перші бої — окопи в полі, «Гради», безперервний гуркіт, поранення і втрати. Були позиції під Кліщіївкою, де мінометники стояли за кілометр від піхоти й чули бій так, ніби він відбувався всередині тебе.

Вже у 2025 році його підрозділ перепрофілювали. Тоді ж почалися навчання, полігони, теорія і практика безпілотної війни. Дрони перестали бути лише «очима» — вони стали інструментом ураження, тиску і порятунку.

Емзар почав працювати на важкому «бомбері». Перший бойовий виліт він пам’ятає до деталей. Командир спокійно сказав: «Не хвилюйся, я з тобою». Дві протитанкові міни, маршрут, скид, повернення. Військовий згадує, як у голові прокручувався момент, коли над ворожими позиціями вибухає 16 кілограмів тротилу та залишається лише випалена земля. «Нормальна робота», — подумав тоді Емзар.

Сьогодні це вже рутина, але кожен виліт — окремий бій. Дрон не пробачає помилок. Потрібно враховувати техніку, вітер, заряд батареї, маршрут і дії ворога. Емзар веде підрахунок знищених цілей ще з 2022 року та каже просто: безпілотники — реальність цієї війни. Це спосіб бити ворога точно і водночас зберігати життя своїх. Але для цього потрібні люди, які готові працювати без зупинок — удень і вночі.

Раніше ми розповідали про військовослужбовця 113 бригади Сил територіальної оборони ЗСУ Віталія (Любена) із Харківщини, який пройшов шлях від цивільного водія до головного сержанта батальйону.

Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».