Вибори – відбулися, прозріння – ні. Очевидець з Горлівки про вибори в "ДНР"
Ситуація в Горлівці нагадує ту, що була під час референдуму 11 травня.
Зовнішня картинка цілком підтвердила очікування ляльковиків «ДНР»: народ вишиковувався в довгі черги до виборчих урн. Але що за кулісами такої електоральної активності?
Виборчих ділянок було відкрито утричі менше, ніж передбачено українським законодавством для міста, в якому понад 250 000 населення: 43 зі 138. Народу в Горлівці зараз, за найскромнішими підрахунками, майже на третину менше, ніж зареєстровано – не більше 180 000. Право голосу мають близько 150 000 з них. Тобто на кожну відкриту ділянку припадало приблизно по 3000 виборців.
Списків не було. Кожного, хто прийшов, записували вручну: ім’я, адреса, дані паспорта. Голосувати можна з 16 років. На ділянках ніхто особливо не заморочується з реєстрацією, і тому – можна проголосувати хоч на всіх по черзі. Показово, що ці «новизни» в «ДНР» назвали «оптимізацією та спрощенням для зручності тих, хто голосує», а «спостерігачі» з Росії та деяких країн Європи визнали цілком відповідними якимсь там «міжнародним нормам».
Так, були ділянки, на яких близько одинадцятої були черги осіб по 100 (ОШ № 40, скажімо). Так, тут потрібні люди встигли вчасно зробити потрібні світлини та зняти потрібне відео. Але були й такі ділянки, на яких у той же самий час ніяких черг не було: голосували по три – п’ять осіб одночасно, і ніякого ажіотажу.
Голосували в основному люди старшого віку – 50 і старші. Молодь і люди середнього віку були, але зовсім небагато.
Природно, народ скористався можливістю й поспілкувався.
Пліток і незрозумілостей безліч. Ніхто не розумів, за кого голосують у «парламент», оскільки в «бюлетені» – тільки незрозумілі назви невідомих «політичних» сил, прізвищ немає, і ніхто не оприлюднив «списки». «Ви знаєте, за кого голосуєте? – запитує журналіст на камеру в жінки років сорока. – Ні, – відповідає вона, – але я вірю, що це нормальні люди, і вони зроблять наше життя кращим». Коментарі, як то кажуть, зайві.
Ті, хто голосує, занепокоєні долею Ігоря Безлера, почуваються ледве не осиротілими, навіть зрадженими, ображаються на «владу», що не повідомляють народу, хто тепер «кермує» в Горлівці, і що в них тепер за якийсь нікому не відомий новий «комбриг»! У паніці від невідомості й залишки попереднього керівництва Горлівки: частина депутатів і «довоєнних» чиновників. Усі вважають, що залишення Горлівки Безлером тягне для міста значні проблеми, бо Бєс, так чи інакше, хоча б вигляд робив, що дбає про щось, і з ним «можна було розмовляти». Бєс – вважають у Горлівці – був «ідейним», він хотів «навести порядок» (щоправда, як він сам його розуміє!), він сприймав Горлівку, як батьківщину і збирався тут жити. Що збирається робити той, хто тепер замість нього «головний» – не знає ніхто, але інтуїтивно люди розуміють, що гірше може бути завжди.
Щодо Бєса паніка й у горлівських проросійських соцмережах. Люди дедалі частіше висловлюють розчарування, роздратування, нерозуміння того, що відбувається і «за кого їх тримають». Дедалі частіше запитують: коли будуть пенсії та зарплати, соцвиплати й можливість знайти роботу. У адмінів, як правило, відповідь одна: війна, терпіть заради світлого майбутнього...
І от запитання: чи замисляться «громадяни ДНР» про свою долю всерйоз?
Не знаю. У день виборів цієї замисленості особливо не спостерігалося...
Костянтин Кузьменко, матеріал з газети "Слобідський край" №132 від 04.11.2014
