Від радянської армії до ЗСУ: бойовий шлях військового з Харкова
Військовослужбовець 1-го батальйону 113-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ Антікор отримав свій позивний ще до служби — у мирному житті працював на заводі, де займався антикорозійним покриттям металу.
Про це повідомляє Слобідський край із посиланням на пресслужбу 113-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ.
Після початку повномасштабного вторгнення підприємство, де працював Андрій, переорієнтувалося на оборонні замовлення. Так цивільна праця поступово стала частиною спільної справи захисту країни.
Андрій народився у Харкові. Після школи вступив до текстильного технікуму, де здобув спеціальність техніка-технолога текстильного виробництва. Згодом пройшов строкову службу в радянській армії, де став командиром розрахунку СПГ-9М і отримав сержантське звання.
Після демобілізації повернувся до цивільного життя: працював на різних роботах, паралельно здобув освіту менеджера. Проте 1990-ті роки стали періодом нестабільності — підприємства закривалися, а стабільної роботи бракувало.
У листопаді 2025 року Андрія мобілізували до лав Збройних Сил України. Після навчального центру він потрапив до 1-го батальйону на посаду старшого стрільця-оператора.
Він зізнається, що перед службою мав певні страхи, сформовані розповідями з цивільного життя. Але реальність виявилася іншою.
«У підрозділі мене зустріли по-людськи. Командири й побратими допомагали, пояснювали, ділилися досвідом. Тут розуміють: від підготовки та взаємної підтримки залежить життя», — розповідає Антікор.
Перші тижні служби були присвячені інтенсивній підготовці — тактика, стрілецькі вправи, робота на позиціях. Лише після цього військові переходять до бойових завдань.
Перший вихід на позиції Андрій здійснив наприкінці лютого, а перше серйозне бойове завдання виконав у квітні.
Важливою частиною служби є акустичне спостереження — фіксація напрямків обстрілів і руху БПЛА з передачею даних іншим підрозділам. Це щоденна робота, що допомагає утримувати оборону.
Попри складність служби, військовий наголошує: ключовим фактором залишається команда.
«Найголовніше підрозділі — це люди. Підтримка побратимів і злагоджена робота дозволяють виконувати завдання і тримати оборону», — додає Андрій.
Нагадаємо, що ми писали про розвідника 4-го штурмового батальйону 92-ї окремої штурмової бригади з позивним «Школьнік», який з початку 2024 року виконує бойові завдання на передовій. Головна робота бійця — виявляти позиції противника та передавати координати операторам ударних дронів.
Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».
