Як харківські чорнобильці гасили пожежу на ЧАЕС. Спогади
Харківський воєнізований батальйон протипожежної служби 45 діб виконував у Чорнобилі важку, небезпечну роботу.
Окрім високої радіації, ще й палило засліплююче сонце, температура повітря доходила до +40.
В обов’язки пожежних входило цілодобове двозмінне чергування в м. Прип’яті, селищах Чорнобилі та Іванковому, дезактивація території 30-кілометрової зони.
Дошкуляли горіння торф’яників у селах Машово, Красно, Термахівці. Гасити їх було складно через дві обставини: вогонь поширювався всередині торфу. Доступ техніки до місця горіння ускладнювався через болотисту трясовину. Прокладені водяні магістралі із пожежних рукавів ставали важкими, і бійці вогняного фронту виснажувались, часто застрявали в болоті. Особистий склад встиг вискочити, коли автоцистерна загрузла до кабіни. Витяг її Сергій Сітайло, як досвідчений інженер-механік – за допомогою рукавного ходу та лебідки.
Офіцер Сергій Сітайло – не випадкова людина в пожежній охороні. Ще під час армійської служби на Сумщині став водієм пожежної машини. Дослужився до заступника начальника пожежної частини ракетного дивізіону «Байкал». Саме там Сергій проявив себе талановитим співаком, а незабаром його зарахували до ансамблю пісні й танцю Київського військового округу. Після демобілізації він опинився на роздоріжжі:
навчатись у консерваторії чи служити в пожежній охороні? На Житомирщині лишилась мама-колгоспниця й молодша сестра (батько загинув на війні). Вибрав останній варіант. Кар’єру в пожежній охороні розпочав з посади водія бойової машини. Завершив службу заступником начальника штабу пожежогасіння Харківського обласного управління пожежної охорони.
У період з 6 червня до 21 липня 1986 року першим помічником у командира зведеного чорнобильського батальйону Сергія Сітайла був начальник штабу
Олександр Цуріков. Спадкоємний вогнеборець, після навчання в Харківському пожежно-технічному училищі, де отримав червоний диплом і звання лейтенанта, він працює начальником караулу саме того підрозділу воронезької пожежної частини, в якій служив рядовим. Невдовзі Олександр повертається до Харкова.
Тут він шліфував свою майстерність як умілий тактик гасіння пожеж. Свій професіоналізм заступник начальника обласного навчального загону Олександр Цуріков уміло передавав молодим працівникам харківського пожежного гарнізону.
Цуріков – кандидат у майстри з пожежно-прикладного спорту, з двома дипломами про закінчення середнього та вищого спеціалізованих пожежних закладів. Олександр Костянтинович, що називається, «рвався в бій». Він постійно виїздив на гасіння серйозних пожеж, зокрема торф’яників. На одній з таких пожеж у майора Цурікова згоріли чоботи... 50 розміру, пошиті в Харкові за спецзаказом. Ноги, на щастя, не ушкодив. Треба було тільки найти взуття відповідного розміру. Звернувся офіцер у Київ до свого відомчого МВС. Не знайшли чобіт відповідного розміру. Натомість видали розпаровані туфлі та спортивні кросівки. У них Олександр Цуріков й допрацював у Чорнобилі.
Ніхто краще мужнього не перенесе страхітливого...
Підполковники Цуріков і Берідзе добре були знайомі, у Чорнобилі пізнали один одного ще краще.
– Старший оперативний начальник Харківського обласного управління пожежної охорони Отарі Берідзе – завжди на пожежах був попереду, – завершує розповідь Сергія Михайловича командир чорнобильського батальйону Сергій Сітайло. – На гасінні торф’яників та «рудого» лісу, насиченого радіоактивним пилом, можна було лише позаздрити сміливим і тактично виваженим діям Отарі Османовича.
...З нагоди 20-річчя чорнобильської трагедії всім трьом пенсіонерам – Сергію Сітайлу, Олександру Цурікову та Отарі Берідзе присвоєні звання «полковник». Із 290 пожежних Харківщини, які брали участь в ліквідації аварії, в живих лишився 101...
Олексій Середа, матеріал з газети "Слобідський край" №50 від 25.04.2013